Справа № 420/7789/20
25 серпня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкбас» про визнання протиправною та скасування реєстрації транспортних засобів, -
24.07.2020 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкбас», в якому позивач просить:
- cкасувати реєстрацію ТЗ Neoplan N 122, 2000 р.в., № шасі НОМЕР_1 від 03.10.2017 за ТОВ «Лайкбас»;
- cкасувати реєстрацію ТЗ Neoplan N 1122/ЗС, 2005 р.в., № шасі НОМЕР_2 від 03.10.2017 за ТОВ «Лайкбас».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що вирішення питання скасування реєстрації зазначених транспортних засобів за ТОВ "Лайкбас" забезпечить виконання вимог процедури державної реєстрації ТЗ та задоволення «суспільного інтересу» в частині вилучення з дорожнього руху ТЗ, реєстрація яких заснована на злочинному походженні майна чи правопорушень щодо них, сприятиме протидії злочинності в Україні та відповідає вимогам чинного законодавства та практиці ЄСПЛ.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом
Дослідивши наявні в матеріалах позовної заяви докази, суд зазначає про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на наступне.
ТОВ «Турист» у квітні 2017 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій просив визнати дії Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області - протиправними, та зобов'язати провести первинну реєстрацію транспортних засобів:
1. NEOPLAN N 122, 2000 р.в., № шасі НОМЕР_1 за ТОВ «Турист»;
2. NEOPLAN N 1122/ЗС, 2005 р.в., № шасі НОМЕР_3 за ТОВ «Турист».
29.05.2017 постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/2084/17 задоволено в повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Турист». Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Регіональним сервісним центром МВС в Одеській області було подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
В той же час, оскільки ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду 30.08.2017 набула чинності з моменту проголошення, на виконання рішення суду Регіональним сервісним центром МВС в Одеській області здійснено процедуру реєстрації вищезазначених ТЗ (правова підстава - рішення суду).
19.09.2017 зареєстровано ТЗ NEOPLAN N 122, 2000 р.в., № шасі НОМЕР_1 за ТОВ «Турист»;
19.09.2017 зареєстровано ТЗ NEOPLAN N 1122/ЗС, 2005 р.в., № шасі НОМЕР_3 за ТОВ «Турист»;
03.10.2017 ТЗ NEOPLAN N 122, 2000 р.в., № шасі НОМЕР_1 перереєстровано у територіальному сервісному центрі МВС №5141 за договором купівлі-продажу, оформленого нотаріально, на нового власника ТОВ «ЛАЙКБАС»;
03.10.2017 ТЗ NEOPLAN N 1122/ЗС, 2005 р.в., № шасі НОМЕР_3 перереєстровано у територіальному сервісному центрі МВС №5141 за договором купівлі-продажу, оформленого нотаріально, на нового власника ТОВ «ЛАЙКБАС».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Публічно-правовими відносинами є ті відносини, що пов'язані з виконанням державою чи територіальними громадами своїх публічних функцій, зокрема, щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина; відносини, в яких домінує публічно-правовий інтерес; відносини, урегульовані нормами публічного права.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини стосуються передусім права власності на рухоме майно. Позивач у межах даної справи, оскаржуючи рішення відповідача щодо перереєстрації транспортного засобу, фактично посилається на порушення у першу чергу за юридичними особами щодо права власності на транспортний засіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Суд приймає до уваги й те, що виходячи з аналізу норм Цивільного кодексу України, моментом виникнення права власності на транспортний засіб є не момент реєстрації цього транспортного засобу в органах МВС України, а момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу та момент фактичної передачі майна власнику. Реєстрація транспортного засобу в органах МВС України є лише способом посвідчення факту виникнення права власності на транспортний засіб. Заразом оскільки використання та розпорядження незареєстрованими в органах МВС України транспортними засобами згідно чинного законодавства не допускається, проведення таких реєстраційних дій є передумовою для реалізації власником своїх правомочностей щодо користування та розпорядження майном, які є невід'ємною складовою права власності за змістом статті 317 Цивільного кодексу України.
Отже, фактична реалізація права власності безпосередньо пов'язана з проведенням таких реєстраційних дій та залежить від них, а позовні вимоги щодо оскарження таких реєстраційних дій підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства як похідні вимоги у спорі про право власності.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.
Висновок суду щодо юридичної кваліфікації спірних правовідносин саме як відносин приватноправового характеру та щодо належності даного спору до юрисдикції цивільного судочинства узгоджується з висновками Великої Плати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, а також у постановах від 16.05.2018 у справі № 337/2535/17, від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 20.06.2018 у справі № 808/6982/15 та від 26.09.2018 у справі № 643/4359/17.
Так, у пунктах 33 та 36 постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, Велика Плата Верховного Суду, розглядаючи спір про скасування реєстраційних дій стосовно права оренди земельної ділянки, дійшла висновку, що визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 24 рішення «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ".
Суд зауважує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 вищезгаданої Конвенції.
Також суд приймає до уваги й положення п. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, згідно яких кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас, вирішення цього спору залежить у першу чергу не від оцінки дотримання відповідачем процедури проведення відповідних реєстраційних дій, а від встановлення змісту приватноправових відносин, що лежать в основі цього спору, а також від визначення ефективного способу судового захисту прав, який відповідатиме змісту прав та законних інтересів, про захист яких просить позивач. Можливість мати й здійснювати цивільні права та цивільні обов'язки нерозривно пов'язана з наявністю способів захисту цих прав й інтересів та дієвою процедурою їх застосування. Саме цивільне законодавство визначає способи захисту прав, що є ефективними в приватно-правових відносинах. До таких способів захисту прав належать речово-правові й зобов'язально-правові способи захисту цивільних прав.
Отже, слід дійти висновку, що забезпечення реалізації права особи на ефективний засіб юридичного захисту, що є обов'язком держави в особі суду, у даному випадку значною мірою залежить від вірного визначення юрисдикції спору.
Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Слід зазначити, що зазначена позиція щодо юрисдикції відповідних спорів висловлена в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017 (провадження №14-130цс18).
Згідно із приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд роз'яснює позивачу, що даний спір належить розглядати місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства що відповідно до п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України, є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248 КАС України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 420/7789/20 за позовом Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Лайкбас» про визнання протиправною та скасування реєстрації транспортних засобів.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви та заяву про забезпечення позову надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Суддя Л.М. Токмілова