Рішення від 25.08.2020 по справі 420/4679/20

Справа № 420/4679/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мельника Ю.В.,

представника позивача - Жур'ян Р.М. (на підставі ордеру),

представника відповідача - Аветюк С.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2020 року №0007003304, №0007013304, №0007023304, №0007033304, №0007083304, №0006993304, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 01 червня 2020 року надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

1) визнати незаконними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0007003304 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 43996,39 грн., яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 35197,11 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 8799,28 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0007013304 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 20696,94 грн., яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12073,68 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 8623,26 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0007023304, про застосування штрафної санкції у сумі 510 грн. на підставі п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України;

- податкове повідомлення-рішення №0007033304 про донарахування військового збору на суму 3660,36 грн., яким збільшено зобов'язання з військового збору в сумі 2933,09 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 733,27 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0007083304 про застосування штрафної санкції у сумі 372352,06 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР;

- податкове повідомлення-рішення №0006993304 про застосування штрафної санкції у сумі 510 грн., на підставі п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України внаслідок незабезпечення зберігання первинних облікових документів.

2) стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370).

Позиція позивача обґрунтовується наступним

ФОП ОСОБА_1 не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх безпідставними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Позивачка зазначає, що відповідачем порушенні права позивачки бути присутньою під час розгляду її заперечень та можливості надати оригінали документів, які перевіряючий зазначив, як відсутніми або попросту не взяв до уваги, що є протиправним, і є самостійною підставою для скасування всіх рішень прийнятих на підставі такого акту. Зазначене відповідає правовому висновків Верховного Суду, наведеному у постановах від 12.06.2019 у справі № 813/3415/18, від 05.08.2019 року в справі № 714/2473/17.

Як зазначає позивачка, під час перевірки перевіряючим було надано договір про співробітництво від 01.01.2015 року укладений між позивачкою та ФОП ОСОБА_2 (чоловік позивачки), згідно якого сторони на безоплатній основі зобов'язуватися надавати один одному допомогу в тому числі щоденної здачі виручки в банківські установи. На виконання вказаного договору працівниці ФОП ОСОБА_2 , які офіційно на той час були працевлаштовані у ФОП ОСОБА_2 іноді у вищевказані періоди 2017-2018 року здавали виручку позивачки, а в свою чергу працівники позивачки іноді здавали виручку ФОП ОСОБА_2 до банку в якому у них рахунки. З наведено чітко вбачається, що зазначена вище цивільно-правова угода про співробітництво укладена між двома фізичними особами - підприємцями не містять ознак трудового договору, таких, як обов'язку виконавців бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов'язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. У зв'язку з цим, позивачка вважає, що висновки зроблені в акті перевірки, що має місце не наявність цивільно-правової угоди, а що насправді містяться ознаки трудового договору, є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та законодавстві.

Стосовно висновку щодо включення до складу витрат, податку на додану вартість позивачка зазначає, що дійсно ця помилка мала місце, але ця помилка призвела не до зменшення доходу, а до його збільшення, тому, що так само податок на додану вартість включався і до складу доходу перевіряємого періоду, що в результаті призвело не до заниження податку, а до його завищення, про що взагалі не було зазначено у акті перевірки.

Відносно начебто відсутності документів, які підтверджують наявність витрат, пов'язаних з придбанням товарів, що відображено в додатку №1 до акту перевірки, позивачка зазначає, що взагалі незрозуміло, чому перевіряючі, не взяли до уваги витрати на придбання лікарських засобів, які реалізовувалися в аптеках позивачки, які були придбані під час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування в першому кварталі 2017 року, а реалізовані вже коли позивачка перейшла на загальну систему оподаткування в другому та третьому кварталі 2017 року.

Позивачка наголошує, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою діяльності по роздрібній торгівлі лікарськими засобами, які не можна продавати без наявності документів, що підтверджують їх походження (сертифікації), що в свою чергу обумовлює наявність документів (накладних) на їх придбання, які і є підтвердженням витрат.

Як зазначає позивачка, у ФОП ОСОБА_1 наявні та були надані до перевірки книги обліку доходів і витрат, товарно-транспортні накладні на наявну продукцію, що підтверджує факт належного її оприбуткування. Таким чином, позивачка вважає, що ФОП ОСОБА_1 жодним чином не порушено порядок обліку товарних запасів.

Крім цього, позивачка також наголошує, що положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку у порядку, встановленому законодавством. При цьому, акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачкою не облікованих товарів.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, згідно ст.262 КАС України. Перше судове засідання по справі призначено на 25 червня 2020 року.

25 червня 2020 року ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи відзив на адміністративний позов (вхід. №22409/20) та відповідь на відзив (вхід. №ЕП/8706/20).

06 липня 2020 року ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи пояснення представника позивачки (вхід. №25776/20).

15 липня 2020 року ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи пояснення представника ГУ ДПС в Одеській області (вхід. №27246/20).

В судовому засіданні 18 серпня 2020 року, яке призначено із урахуванням знаходження головуючого у справі в період з 27.07.2020 року по 14.08.2020 року у черговій, щорічній відпустці, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи додаткові пояснення представника позивачки (вхід. №ЕП/12450/20), письмові пояснення представника відповідача (вхід. №32522/20).

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

ГУ ДПС в Одеській області не погоджується з позовними вимогами ФОП ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що скаржнику 28.11.2019 року під розписку надано письмовий запит з питань надання документів та письмових пояснень щодо здійснення підприємницької діяльності. Документи на запит позивачкою надано частково, про що 24.12.2019 року складено акт ненадання скаржником документів до перевірки №347/15-32-33-04/ НОМЕР_1 .

Відповідач зазначає, що в акті перевірки зафіксовані розбіжності (завищення доходу), всього у сумі 190 177,47 грн. в т.ч. за 2017 рік 81 836,95 грн., за 2018 рік 108 340,52 грн. Позивачкою в порушення вимог п.177.3 п.177 Податкового кодексу України обсяг доходу у рядках 2 та 4 книги обліку доходів та витрат №159 визначався з податком на додану вартість та інших помилок, що підтверджується банківськими виписками та контрольними стрічками РРО.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, встановлено завищення витрат всього на 385 716,98 грн. в т.ч. за 2017 рік в сумі 277 376,46 грн. та за 2018 рік в сумі 108 340,52 грн. чим порушено вимоги п.177.2, п. 177.3, п. 177.4., п.177.10 ст.177 ПК України.

Як зазначає відповідач, до складу витрат позивачкою включено податок на додану вартість, а також, до графи 6 (сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів, робіт та послуг) книги обліку доходів ті витрат №159 позивачка відносила витрати по товарним накладним які були відсутні під час перевірки: деякі накладні декілька разів віднесено (витрати подвоєно): встановлено випадки невідповідність завищення зазначених витрат у книзі даним наявних під час перевірки товарних накладних. Скаржником на письмовий запит не надано в повному обсязі підтвердні документи щодо віднесених витрат до граф 4, 5 та 7 Додатка Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та 2018 рік.

Таким чином, відповідач вважає, що при перевірці правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними про суми чистого оподатковуваного доходу, визначеним в ході перевірки, виявлено розбіжності в сумі 195 539,51 грн., що призвело до заниження на 35 197,11 грн. суми податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, чим порушено вимоги п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України.

Крім того, заниження чистого оподаткованого доходу призвело до заниження військового збору на суму 2933,09 грн. чим порушено вимоги пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Також, відповідач зазначає, що згідно наданої до перевірки банківської виписки по рахунку № НОМЕР_2 , встановлено використання скаржником праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, а саме: фізичної особи ОСОБА_3 у періоді з липня 2017 року по вересень 2017 року та фізичної особи ОСОБА_4 у періоді з вересня 2017 року по грудень 2018 року. Згідно даних ІС «Податковий блок» позивачка у перевіряємому періоді не відображала інформацію про найманих осіб ОСОБА_3 у періоді з липня 2017 року по вересень 2017 року та ОСОБА_4 у періоді з вересня 2017 року по грудень 2018 року у повідомленнях про прийняття працівника на роботу, податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форма №1 ДФ, звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів ДПС не надавалась, доходи на користь найманих осіб не нараховувались, податки та збори з доходів фізичних осіб не нараховувались та до бюджету не сплачувались.

Також, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено наявність найманих працівників, трудові відносини з якими не оформлені відповідно до чинного законодавства, повідомлення про прийняття працівників на роботу до податкових органів не надані. В порушення Постанови КМУ від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» скаржником не повідомлено територіальні органи ДПС за місцем обліку.

В акті перевірки констатовано, що скаржником, як податковим агентом, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб всього у сумі 12073,68 грн. із сум заробітної плати найманих осіб, що є порушенням пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України.

Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог п.51.1 ст.51, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, а саме, в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку Форма №1 ДФ не відображено інформацію про всіх найманих осіб за період з 3 кв. 2017 року по 4 квартал 2018 року.

Також, відповідач наголошує, що в акті перевірки вчинено запис про те що в період з 01.04.2017 року по 31.12.2018 рік скаржником здійснювалось придбання (отримання) та реалізація (відвантаження) товару. Перевіркою встановлено реалізацію лікарських засобів, які не оприбутковані для подальшої реалізації, а саме: на запит від 28.11.2019 року скаржником не надано інформацію про залишки товарів та матеріалів в кількісних, вартісних показниках, номенклатурі та обороти (придбання, використання та реалізація). Згідно наданої до перевірки книги обліку доходів та витрат №159, облік придбаних товарів здійснювався у періоді з 01.04.2017 року по 31.12.2018 рік.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та поясненнях до відзиву.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву та пояснення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (47.73), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.3 а.с.61-62).

Згідно витягу з реєстру платника податку на додану вартість №1715164500011 ОСОБА_1 зареєстрована платником податку на додану вартість з 13.04.2017 року (т.3 а.с.59).

На підставі п.77.1. ст.77 гл.8 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, відповідно до направлення від 19.11.2019 року №1614/33-04 та наказу від 18.10.2019 року №1028, виданих ГУ ДПС в Одеській області, та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців на 2019 рік, головним державним ревізор-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС в Одеській області Гончаром Дмитром Станіславовичем проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року та Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

Наказом від 11.12.2019 року за №2437 ГУ ДПС в Одеській області продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 12 грудня 2019 року тривалістю 5 робочих днів (т.1 а.с.72).

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт №663/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 24.12.2019 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року та Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року (т.1 а.с.18-39).

У висновках до Акту №663/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 24.12.2019 року зазначено, що плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 :

- п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України, незабезпечення зберігання первинних облікових документів;

- п.177.2, п.177.3, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України, неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, включення до декларації про майновий стан і доходи перекручених даних;

- п.177.2 та п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 35197,11 грн.;

- ст.3, ст.21, ст.24, ст.26, ст.94 Кодексу законів про працю України від 15.12.1993 N94-ХІІ, зі змінами та доповненнями;

- вимог Постанови КМУ від 17.06.2015 року №413 в частині неподання до органів ДПС «Повідомлення про прийняття працівників на роботу»;

- пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, не утримав та не перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб всього у сумі 12073,70 грн. із сум заробітної плати найманих осіб;

- п.51.1 ст.51, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку Форма № 1ДФ не відображено інформацію про всіх найманих осіб за період з 3 квартала 2017р. по 4 квартал 2018р.;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір від підприємницької діяльності в сумі 2933,09 грн. та військовий збір із суми заробітної плати найманих осіб в сумі 1006,14 грн.;

- п.1 та п.4 ч.2 ст.6 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про,збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності в сумі 42947,96 грн.

- п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, абз.1 ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», заниження єдиного соціального внеску з сум заробітної плати найманих осіб в сумі 14756,72 грн.;

- п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. №265/95-ВР, порушення порядку обліку товарних запасів підприємця (неоприбуткування придбаного товару для подальшої реалізації) на загальну суму 186176,03 грн.

11 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_1 подано до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на Акт №663/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 24.12.2019 року (т.1 а.с.73-79).

12 лютого 2020 року ГУ ДПС в Одеській області направлено ФОП ОСОБА_1 повідомлення №2515/Ш/15-32-33-04-09, в якому зазначено, що розгляд заперечень ФОП ОСОБА_1 на Акт №663/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 24.12.2019 року відбудеться 19 лютого 2020 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Головного управління ДПС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська, буд.5, кімната відвідувачів (т.1 а.с.90). Зазначене повідомлення було вручене позивачці 19 лютого 2020 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти за штрих-кодовим ідентифікатором 6510405524708 (т.1 а.с.92).

За результатами встановлених в Акті перевірки порушень №663/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 24.12.2019 року, Головним управлінням ДПС в Одеській області винесені:

- податкове повідомлення-рішення №0007023304, про застосування штрафної санкції у сумі 510 грн. на підставі п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України (т.1 а.с.105);

11 березня 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до ДПС України зі скаргою, в якій просила:

- розглянути дану скаргу за обов'язковою участю представників фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про дату, час та місце розгляду скарги заздалегідь належним чином повідомити за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 26.02.2020 року №0007003304, №0007013304, №0007023304, №0007033304, №0007083304, №0006993304.

У зв'язку з необхідністю отримання додаткових документів, Державною податковою службою України прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги №10871/6/99-00-08-05-04-06 від 25.03.2020 року (т.1 а.с.123).

13 травня 2020 року Державною податковою службою України прийнято рішення №15408/6/99-00-08-05-04-06 про результати розгляду скарги, відповідно до якого керуючись главою 4 ПК України, Державна податкова служба України залишає без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 26.02.2020 року №0007003304, №0007013304, №0007023304, №0007033304, №0007083304, №0006993304, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (т.1 а.с.126-133).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС в Одеській області від 26.02.2020 року №0007003304, №0007013304, №0007023304, №0007033304, №0007083304, №0006993304, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулася з даною позовною заявою до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Згідно з вимогами п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПК України).

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.77.6, 77.7, 77.8, 77.9 ст.77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно п.86.1, 86.3, 86.7 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно до п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 скористувалася своїм правом наданою їй ПК України та подала свої заперечення на акт перевірки від 24.12.2019 року №663/15-32-33-04/ НОМЕР_1 в яких між іншим зазначалось про її бажання брати участь у розгляді заперечень до акту перевірки відповідно до вищенаведених приписів ПК України (т.1 а.с.73-79).

Судом встановлено, що вказані заперечення ГУ ДПС в Одеській області отримано 11.02.2020 року, що не заперечується відповідачем.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про розгляд заперечень, відповідачем направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 13.02.2020 року, що підтверджується відомостями з інтернет-ресурсу «Укрпошта» відповідно до трекінгу направленого листа №6510405524708 (т.1 а.с.92).

Враховуючи вищенаведені обставини, суд зазначає, що податковим органом порушено вимоги статті 86 ПК України, та не направлено повідомлення про розгляд заперечень ФОП ОСОБА_1 не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такого заперечення, що в свою чергу вплинуло на право позивачки бути присутньою при їх розгляді.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст.177 ПК України.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.3 ст.177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, не включаються до складу витрат.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно п.п.2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка діє в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Як було встановлено судом, на сторінці 9 Акту планової перевірки відповідачем було зафіксовано:

- що до складу витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) графи 6 книги обліку доходів та витрат №159 ФОП ОСОБА_1 включено податок на додану вартість;

- що до графи 6 (сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів, робіт та послуг) книги обліку доходів та витрат №159 ОСОБА_1 відносила витрати по товарним накладним, які були відсутні під час перевірки; деякі накладні декілька разів віднесено (витрати подвоєно); встановлено випадки невідповідності (завищення) зазначених витрат у книзі даним наявних під час перевірки товарних накладних.

На підставі вищевказаних порушень, відповідачем донараховано податковим повідомленням-рішенням №0007003304 податок на доходи фізичних осіб на суму 43996,39 грн., яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 35197,11 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 8799,28 грн. також податковим повідомленням-рішенням №0007033304 про донарахування військового збору на суму суми військового збору від підприємницької діяльності за 2017 року і застосовано штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням №0006993304 застосовано штрафну санкцію у сумі 510 грн. на підставі п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України внаслідок незабезпечення зберігання первинних облікових документів.

Судом було встановлено, що у період з 01.01.2016 року по 31.03.2017 року ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування згідно глави 1 розділу XIV ПК України.

У період з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування на підставі ст.177 ПК України

Судом було встановлено, що відповідачем складено запит про надання інформації та її документального підтвердження, який було отримано особисто позивачкою 28.11.2019 року (т.3 а.с.42).

Згідно опису наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки документів (т.3 а.с.43), позивачкою було надано перевіряючим:

- книги РРО (5 шт.);

- книга обліку доходів та витрат №14;

- книга обліку доходів та витрат №159 (т.1 а.с.165-250, т.2 а.с.1-14);

- відомості нарахування заробітної плати за 2016 - 2018 роки (3 папки);

- трудові договори (т.1 а.с.145-146, а.с.157-158);

- контрольні стрічки РРО зведені помісячно №3000110782;

- банківські виписки за 2016 - 2018 роки (3 папки);

- прибуткові накладні за 2016 - 2018 роки (34 папки).

В подальшому, головним державним ревізор-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС в Одеській області Гончаром Д.С. складено акт щодо ненадання до перевірки ФОП ОСОБА_1 документів, а саме не надано: в повному обсязі прибуткові товарні накладні; в повному обсязі банківські виписки про рух коштів на рахунках; відповідь на письмовий запит від 28.11.2019 року та інші документи; не надано жодної видаткової товарної накладної (т.3 а.с.44).

Дослідивши в судовому засіданні книгу обліку доходів витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність №159 (т.1 а.с.165-205, т.2 а.с.1-14), додаток №1 до Акту перевірки №663/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 24.12.2019 року (т.1 а.с.40-70), а також надані первинні документи, судом встановлено, що перевіряючими не було взято до уваги витрати ФОП ОСОБА_1 на придбання лікарських засобів у першому кварталі 2017 року, які були придбані позивачкою та реалізовані у другому та третьому кварталах 2017 року.

Від так, судом встановлено, що відповідачем не було враховано при проведенні перевірки та складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які були надані позивачкою перевіряючим при проведені перевірки та до суду, а саме:

- видаткові накладні: №17001713 від 04.01.2017 року (т.2 а.с.17-19); №2AZ48141413-2 від 11.02.2017 року (т.2 а.с.53); №AZ48289278-1 від 23.02.2017 року (т.2 а.с.25-26); №8225050 від 20.02.2017 року (т.2 а.с.45-46); №17047032 від 14.02.2017 року (т.2 а.с.48); №17041737 від 08.02.2017 року (т.2 а.с.50); №8221277 від 13.02.2017 року (т.2 а.с.52-53); №17059509 від 22.02.2017 року (т.2 а.с.56-57); №17049971 від 15.02.2017 року (т.2 а.с.60-61); №17022795 від 23.01.2017 року (т.2 а.с.63); №17011606 від 13.01.2017 року (т.2 а.с.72-75); №17022790 від 23.01.2017 року (т.2 а.с.76-79); №17031085 від 30.01.2017 року (т.2 а.с.80-83); №211186 від 23.01.2017 року (т.2 а.с.85-86); №8200850 від 03.01.2017 року (т.2 а.с.90-91); №8202714 від 05.01.2017 року (т.2 а.с.92-93); №8205597 від 11.01.2017 року (т.2 а.с.94-95); №8207619 від 16.01.2017 року (т.2 а.с.96-97); №8209688 від 19.01.2017 року (т.2 а.с.98); №8211101 від 23.01.2017 року (т.2 а.с.99-100); №8212278 від 26.01.2017 року (т.2 а.с.101-102); №7034275 від 01.02.2017 року (т.2 а.с.105-106); №2AZ47932879-2 від 26.01.2017 року (т.2 а.с.108-109); №17055529 від 21.02.2017 року (т.2 а.с.115-117); №2AZ47817551-2 від 17.01.2017 року (т.2 а.с.119); №AZ47817551-2 від 17.01.2017 року (т.2 а.с.123-125); №17007835 від 11.01.2017 року (т.2 а.с.128-130); №AZ47964434-1 від 28.01.2017 року (т.2 а.с.133-135); №17018591 від 19.01.2017 року (т.2 а.с.140-141); №AZ47984892-1 від 31.01.2017 року (т.2 а.с.143-144); №17014718 від 17.01.2017 року (т.2 а.с.148-151); №AZ47900386-1 від 24.01.2017 року (т.2 а.с.155-157); №AZ47861988-1 від 20.01.2017 року (т.2 а.с.172-173); №Ф-001188 від 25.01.2017 року (т.2 а.с.175); №Ф-001189 від 25.01.2017 року (т.2 а.с.177); №2AZ47900386-2 від 24.01.2017 року (т.2 а.с.179-180); №AZ47932879-1 від 26.01.2017 року (т.2 а.с.184-186); №17026347 від 25.01.2017 року (т.2 а.с.190-193); №AZ48019510-1 від 02.02.2017 року (т.2 а.с.198-200); №AZ48259952-1 від 21.02.2017 року (т.2 а.с.201-203); №Ф-002135 від 08.02.2017 року (т.2 а.с.205); №AZ48109632-1 від 09.02.2017 року (т.2 а.с.209-210); №AZ48169716-1 від 14.02.2017 року (т.2 а.с.213-214); №17038865 від 06.02.2017 року (т.2 а.с.217-219); №Б00000219 від 20.01.2017 року (т.2 а.с.221); №17019296 від 19.01.2017 року (т.2 а.с.224-225); №AZ47715077-1 від 06.01.2017 року (т.2 а.с.227-228); №AZ47878741-1 від 21.01.2017 року (т.2 а.с.230-231); №Ф-002705 від 15.02.2017 року (т.2 а.с.233); №17001710 від 04.01.2017 року (т.2 а.с.237-240); №17026347 від 25.01.2017 року (т.2 а.с.244-247); №2AZ48509838-2 від 14.03.2017 року (т.2 а.с.248); №17055529 від 21.02.2017 року (т.3 а.с.1-3); №8218083 від 06.02.2017 року (т.3 а.с.8-9); №AZ47964434-2 від 28.01.2017 року (т.3 а.с.16-17); №AZ47728246-1 від 12.01.2017 року (т.3 а.с.96-98);

- товарно-транспортні накладні: №6028422 від 30.01.2017 року (т.2 а.с.137); №6000802 від 03.01.2017 року (т.2 а.с.160); №6011161 від 13.01.2017 року (т.2 а.с.161); №6012756 від 16.01.2017 року (т.2 а.с.162); №6020548 від 23.01.2017 року (т.2 а.с.163); №6024743 від 26.01.2017 року (т.2 а.с.164); №6028421 від 30.01.2017 року (т.2 а.с.165); №6017505 від 19.01.2017 року (т.2 а.с.167); №6004168 від 05.01.2017 року (т.2 а.с.168) №6020549 від 23.01.2017 року (т.2 а.с.169); №6205186 від 17.07.2017 року (т.2 а.с.170); №6004167 від 05.01.2017 року (т.3 а.с.6); №6017504 від 19.01.2017 року (т.3 а.с.15).

Суд наголошує, що при переході на загальну систему оподаткування фізична особа-підприємець має право враховувати суму витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу, незалежно від того на якій системі оподаткування вони були фактично понесені.

Представник відповідача ані у відзиві на позовну заяву, ані шляхом надання усних пояснень в судовому засіданні, жодним чином не обґрунтував підстав не включення вищевказаних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних до витрат на придбання лікарських засобів, які реалізовувалися в аптеках позивачки та які були придбані під час перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування у першому кварталі 2017 року.

Також, дослідивши додаток №1 до Акту перевірки, судом встановлено, що у вказаному додатку є посилання на документи 2019 року (передостанній та останній аркуші додатку №1 (т.1 а.с.69-70), а перевіряємий період охоплював період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік.

Крім того, судом також встановлено, що всі суми зазначені в стовбці 9 (розбіжності - завищення витрат) дорівнюють 369 012,65 грн. за 2017 - 2018 роки, при цьому в підсумках Додатку №1 та в Акті перевірки зазначено, що начеб то має місце відсутність витрат за 2017 рік - 277 376,46 грн., а за 2018 рік - 108 340,52 грн., що в сумі дорівнює 385 716,98 грн., що перевищує реальні суми зазначені у Додатку №1 до акта на 16 704,33 грн. (385 716,98 - 369 012,65).

Щодо висновку відповідача про включення до складу витрат податку на додану вартість суд погоджується з твердженням позивачки про наявність вказаної помилки, проте остання призвела не до зменшення доходу, а до його збільшення, тому що так само податок на додану вартість включався і до складу доходу у періоді, який перевірявся, що в результаті призвело не до заниження податку, а до його завищення, про що взагалі не було зазначено у акті перевірки. Відповідач зазначеного не спростовував та протилежного не підтверджував належними та допустимими доказами.

З 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31.07.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», яким на період до 01 січня 2015 року запроваджено військовий збір.

Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01 січня 2015 року, до Кодексу внесено зміни в частині оподаткування військовим збором. Так, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором продовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, а саме: фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти (пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до п.п.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема: для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Таким чином, з 01 січня 2015 року військовий збір сплачується з усіх доходів, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування (п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Згідно п.п.1.4 п.16-1 Підрозділу 10. Інші перехідні положення ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VII нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету із чистого доходу приватного підприємця здійснюється у порядку, встановленому Розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.1.6. п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Кодексу.

Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність порушень з боку позивачки заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 35 197,11 грн. та неналежного ведення книги обліку доходів та витрат, відповідно й відсутні порушення ФОП ОСОБА_1 відображені в Акті перевірки п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо не утримання та не перерахування до бюджету військового збору від підприємницької діяльності в сумі 2933,09 грн.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Пунктом 2 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Частиною 5 статті 8 вказаного Закону визначено, що Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність порушень з боку позивачки заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 35 197,11 грн. та неналежного ведення книги обліку доходів та витрат, відповідно й відсутні порушення ФОП ОСОБА_1 відображені в Акті перевірки, п.1 та п.4 ч.2 ст.6 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо заниження ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності в загальній сумі 42 947,96 грн.

Таким чином, суд зазначає, що дослідженні в судовому засіданні належним чином оформлені первинні документи, спростовують висновки контролюючого органу, викладені в Акті планової перевірки, щодо нарахувань податку з доходів фізичних осіб та військового збору разом зі штрафними санкціями внаслідок не забезпечення зберігання первинних облікових документів, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.02.2020 року №0007003304, №0007033304 (на суму 2933,09 грн.) та №0006993304 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0007033304 від 26.02.2020 року щодо податкового зобов'язання у розмірі 2933,09 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 733,27 грн. за порушення сплати військового збору, згідно наданого відповідачем розрахунку штрафних фінансових санкцій не включає в себе штраф у розмірі 1006,14 грн. за порушення сплати військового збору із сум заробітної плати найманих осіб, відносного чого в судовому засіданні представник відповідача жодних обґрунтованих пояснень не надав.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.02.2020 року №0007083304, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у сумі 372352,06 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 року №265/95-ВР внаслідок порушення порядку обліку товарних запасів підприємця (неоприбуткування придбаного товару для подальшої реалізації) на загальну суму 186176,03 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Затверджені наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №751/4044.

Суд зазначає, що у ФОП ОСОБА_1 відсутній обов'язок вести облік товарних запасів, а тому висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки про порушення нею порядку обліку товарних запасів суперечить чинному законодавству України.

Законодавче обґрунтування відсутності обов'язку вести облік товарних запасів фізичними особами-підприємцями унеможливлює порушення підприємцем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і теоретично, і з об'єктивної сторони, оскільки в ході проведення перевірки не проводилося порівняння документально зафіксованих залишків з реальними.

Надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період. Нестачу чи надлишок товару можна виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період, яка, як встановлено судом, під час здійснення перевірки не проводилася.

Згідно зі ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не за їх наявність за місцем реалізації. При цьому, Акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачкою саме необлікованих товарів.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №814/2158/16.

Вищевикладене спростовує висновки відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому оскаржуване податкове повідомленні-рішення від 26.02.2020 року №0007083304 про застосування штрафної санкції у сумі 372352,06 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 26.02.2020 року №0007013304 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 20696,94 грн., яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12073,68 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 8623, 26 грн., №0007023304 про застосування штрафної санкції у сумі 510 грн. на підставі п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

У висновках до Акту перевірки від 24.12.2019 року, відповідачем було зафіксовано порушення позивачкою:

- ст.3, ст.21, ст.24, ст.26, ст.94 Кодексу законів про працю України від 15.12.1993 року №З694-XII, зі змінами та доповненнями;

- п.51.1 ст.51, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку Форма №1 ДФ не відображено інформацію про всіх найманих осіб за період з 3 квартала 2017 року по 4 квартал 2018 року;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір від суми заробітної плати найманих осіб в сумі 1006,14 грн.;

- п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, абз.1 ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», заниження єдиного соціального внеску з сум заробітної плати найманих осіб в сумі 14 756,72 грн.

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пп.168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За змістом пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пп. «а», «б» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок та подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з пунктом 177.7 статті 177 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, урегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Так, з наданої до перевірки банківської виписки по рахунку № НОМЕР_2 відповідачем встановлено використання ФОП ОСОБА_1 праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, а саме: фізичної особи ОСОБА_3 у періоді з липня 2017 року по вересень 2017 року та фізичної особи ОСОБА_4 у період з вересня 2017 року по грудень 2018 року (12 аркуш Акту).

За твердженням податкового органу, зазначені фізичні особи залучалися ФОП ОСОБА_1 до виконання трудових функцій по внесенню на банківський рахунок № НОМЕР_2 готівкових коштів з призначенням «надходження торгівельної виручки від продажу товарів через ОСОБА_4 або ОСОБА_3 ОСОБА_1 ФОП», «внесення власних коштів через ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ФОП». Згідно банківських квитанцій по зазначених операціях платником є та отримувачем є ФОП ОСОБА_1 через ОСОБА_4 або ОСОБА_3 .

Згідно даних ІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, не відображала інформацію про найманих осіб ОСОБА_3 у періоді з липня 2017 року по вересень 2017 року та ОСОБА_4 у періоді з вересня 2017 року по грудень 2018 року у повідомленнях про прийняття працівника на роботу, податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ), звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів ДПС не надавались, доходи на користь найманих осіб не нараховувались та до бюджету не сплачувались.

Позивачка, в обґрунтування протиправності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відповідно відсутності порушень чинного законодавства щодо не оформлення належним чином трудових відносин з фізичними особами, зазначила, що під час перевірки перевіряючому було надано договір про співробітництво від 01.01.2015 року укладений між позивачкою та ФОП ОСОБА_2 (чоловіка позивачки), згідно якого сторони на безоплатній основі зобов'язуються надавати один одному допомогу, в тому числі щоденної здачі виручки в банківські установи. На виконання вказаного договору працівниці ФОП ОСОБА_2 , які офіційно на той час були працевлаштовані у ФОП ОСОБА_2 іноді у вищевказані періоди 2017-2018 року здавали виручку позивачки, а в свою чергу працівники позивачки іноді здавали виручку ФОП ОСОБА_2 до банку в якому у них рахунки. На підтвердження вказаних обставин позивачкою перевірючим під час проведення перевірки та до суду надано:

- договір про співробітництво від 01.01.2015 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с.139);

- заяву ОСОБА_3 від 21.12.2016 року про прийняття на посаду бухгалтера ФОП ОСОБА_2 (т.1 а.с.144);

- трудовий договір №15 від 22.12.2016 року між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, який укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.145-146);

- роздруківки ОК-5 (т.1 а.с.147-151);

- заяву ОСОБА_4 від 31.08.2017 року про прийняття на посаду бухгалтера ФОП ОСОБА_2 (т.1 а.с.156);

- форму трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 01.09.2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.157-158);

- роздруківки ОК-5 (т.1 а.с.159-164).

Відповідно до п.1.1. Договору про співробітництво від 01.01.2015 року (далі - Договір) предметом цього Договору є взаємодія і співробітництво сторін Договору з метою активізації та збільшення обсягу продаж фармацевтичних та лікарських засобів та послуг кожної із сторін окремо, розширення сфер діяльності сторін, підвищення господарської та економічної ефективності їх діяльності.

Згідно п.1.2. Договору сторони зобов'язуються на безоплатній основі надавати один одному:

- інформаційну підтримку щодо товарів та послуг сфері продажу фармацевтичних та лікарських засобів;

- надавати інформаційні бази, програмні продукти, поточну інформацію щодо товарів та послуг у сфері фармацевтичних та лікарських засобів для спільного користування та обміну;

- щоденної здачі виручки в банківські установи;

- допомогу у веденні податкового та бухгалтерського обліку, подачі податкової звітності.

Згідно приписів ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За змістом ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.26 КЗпП України в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

За приписами ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015 року, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв'язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року (справа №822/723/17).

Як було встановлено судом, та не заперечувалось представником позивачки, працівниці ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у періоди 2017 - 2018 років здавали виручку ФОП ОСОБА_1 до банку, у якому у позивачки відкриті рахунки.

При цьому, позивачка посилається на договір про співробітництво від 01 січня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 .

Аналізом вищевказаного договору про співробітництво від 01.01.2015 року та наданих позивачкою документів, судом встановлено, що здача виручки в банківські установи відноситься до робіт, які мають постійний характер виконання у місцях здійснення підприємницької діяльності підприємця, про що також зазначено у самому договорі про співробітництво (п.1.2. Договору).

Суд зазначає, що здача виручки в банківські установи є щоденним процесом праці, а не її кінцевим результатом. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.

Також, позивачка посилаючись на періодичність виконуваної роботи працівницями ФОП ОСОБА_2 не надала суду жодного доказу на підтвердження виконання зазначених функцій саме належним чином оформленими працівниками ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, суд критично відноситься до посилання позивачки на договір про співробітництво від 01.01.2015 року як на правову підставу використання ФОП ОСОБА_1 найманих працівників ФОП ОСОБА_2 , оскільки у вказаному договорі відсутні будь-які посилання на виконання будь-яких функцій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 носять ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманими працівниками.

При цьому, дії позивачки щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року по справі №0440/5828/18

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 норм Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Постанови КМУ №413 від 17.06.2015 року в частині використання праці найманих працівників без належним чином оформлених трудових відносин, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.02.2020 року №0007013304 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 20696,94 грн., яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12073,68 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 8623, 26 грн., №0007023304 про застосування штрафної санкції у сумі 510 грн. на підставі п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України є правомірними.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Дотримання цього принципу, розкритого в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, вжиття визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2020 року №0007003304, №0007013304, №0007023304, №0007033304, №0007083304, №0006993304 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 4 205 грн. 24 коп., згідно квитанції №.0.1719170465.1 від 27.05.2020 року підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2020 року №0007003304, №0007013304, №0007023304, №0007033304, №0007083304, №0006993304 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0007003304 від 26 лютого 2020 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 43 996,39 грн., яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 35 197,11 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 8 799,28 грн. а

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0007033304 від 26 лютого 2020 року про донарахування військового збору на суму 3 660,36 грн., яким збільшено зобов'язання з військового збору в сумі 2 933,09 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 733,27 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0007083304 від 26 лютого 2020 року про застосування штрафної санкції у сумі 372 352,06 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0006993304 від 26 лютого 2020 року про застосування штрафної санкції у сумі 510 грн., на підставі п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України внаслідок незабезпечення зберігання первинних облікових документів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 4 205,24 грн. (чотири тисячі двісті п'ять гривень двадцять чотири копійки).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повне рішення суду складено та підписано суддею 25 серпня 2020 року.

Суддя С.О. Cтефанов

Попередній документ

91150764

Наступний документ

91150766

Інформація про рішення:

№ рішення:	91150765
№ справи:	420/4679/20
Дата рішення:	25.08.2020
Дата публікації:	28.08.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Повернуто (19.04.2021)
Дата надходження:	29.03.2021
Предмет позову:	про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

25.06.2020 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
15.07.2020 09:30	Одеський окружний адміністративний суд
18.08.2020 12:30	Одеський окружний адміністративний суд
01.12.2020 12:00	П'ятий апеляційний адміністративний суд