25 серпня 2020 р. № 814/3471/14
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. відповідача Цвілікевич Н.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Прокуратури Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 Прокурора Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 21.10.2014року № 1282к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Прокурора Миколаївської області, Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування наказу № 1282к від 21.10.2014, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що при прийнятті оскаржуваного наказу не були дотримані статті 21, 22, 24, 38, 43, 58, 61, 62, 64 Конституції України; норми Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади" (надалі - Закон № 1682) є суперечливими; звільнення позивача не відповідає вимогам міжнародно-правових договорів - Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не узгоджується з міжнародними принципами проведення люстрації та свідчить про те, що Прокуратурою Миколаївської області не була врахована практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.
Відповідач, Прокуратура Миколаївської області, надав відзив (заперечення) на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки спірний наказ видано на підставі норм чинного Закону України "Про очищення влади", норми якого не визнавалися Конституційним Судом України такими, що суперечать Конституції України.
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.
Заслухав представника відповідача, дослідив докази, суд дійшов висновку:
ОСОБА_1 з 10.08.1994 року працював на різних посадах в органах прокуратури Миколаївської області. З 27.01.2011 по 31.03.2011 позивач обіймав посаду заступника прокурора Миколаївської області, з 01.04.2011 по 24.01.2013 - посаду першого заступника прокурора Миколаївської області.
Наказом Прокуратури Миколаївської області від 21.10.2014 року № 1282к на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про прокуратуру", п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" звільнено старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури міста Миколаєва Миколаївської області у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України.
16.10.2014 набрав чинності Закон України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон № 1682), який визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 1682, протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
П. 8 ч. 1 ст. 3 ("Критерії здійснення очищення влади (люстрації)") Закону № 1682 визначено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується для осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема, заступника територіального (регіонального) органу прокуратури України.
Пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1682 встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належать звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:
1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;
2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.
Чинною у жовтні 2014 року редакцією Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" передбачалось, що прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю (перше речення частини першої статті 462).
Підпунктом 1 пункту 4 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1682 частину першу статті 36 ("Підстави припинення трудового договору") Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) було доповнено пунктом 72 такого змісту: " 72) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"", а частину другу статті 36 КЗпП було доповнено словами "а у випадку, передбаченому пунктом 72, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".
Ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 1682 визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Виходячи з цього, ціллю Закону № 1682 було усунення від управління державними справами саме тих посадовців, результат рішень (дій або бездіяльності) яких активно або пасивно сприяв узурпації влади (законодавче або нормативне визначення поняття відсутнє) Президентом України ОСОБА_2 , був спрямований на підрив основ національної безпеки и оборони України (законодавче або нормативне визначення поняття відсутнє) або на протиправне порушення прав і свобод людини.
При цьому, Законом № 1682 передбачений лише єдиний спосіб досягнення вказаної мети очищення влади - заборона перебування певних осіб на певних посадах, і єдиним критерієм для такої заборони, відповідно до частин третьої та четвертої статті 1 та пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень", є виключно факт перебування певних осіб на певних посадах у певний період.
Відтак, норми Закону № 1682 не узгоджуються між собою.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Ст. 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі статтею 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Оскільки відповідне подання Верховного Суду щодо конституційності Закону № 1682 є предметом розгляду Конституційного Суду України, підстави для відповідного звернення до Верховного Суду (абзац другий частини четвертої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України) відсутні.
На думку суду, застосовані до позивача норми Закону № 1682 суперечать Конституції України.
Так, відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст. 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Ст. 38 Конституції України встановлено, зокрема, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби.
Згідно зі ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Ст. 43 Конституції України гарантований захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури м. Миколаєва Миколаївської області та заборона обіймати протягом десяти років (до 21.10.2024) посади, перелічені у ст. 2 Закону № 1682, свідчать або про застосування, за ознакою перебування на відповідній посаді в період з 25.02.2010 по 22.02.2014, обмежень в реалізації відповідних конституційних прав (порушення статті 24 Конституції України), або про притягнення позивача (поряд з іншими посадовцями, до яких було вжиті аналогічні заходи) до колективної юридичної відповідальності, що не узгоджується зі статтею 61 Конституції України, за недоведеності факту скоєння позивачем правопорушення.
Ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У рішенні від 17.10.2019 у справі "Полях та інші проти України" Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) визнав реалізацію щодо заявників положень Закону № 1682 втручанням у право, гарантоване статтею 8 Конвенції, висловив сумнів щодо законності втручання та дійшов висновку, що таке втручання не було необхідним у демократичному суспільстві та не було пропорційним (зокрема, ЄСПЛ звернув увагу на те, що підставою для звільнення заявників були не конкретні злочинні дії, а те, що вони обіймали посади державної служби під час президентства ОСОБА_3 ).
ЄСПЛ зауважив, що передбачені Законом № 1682 звільнення та заборона мали дуже серйозні наслідки для соціальної та професійної репутації заявників, які, пропрацювавши багато років на державній службі, втратили наявні нагороди та перспективи на майбутнє; вказані заходи були надзвичайно обмежувальними та широкими за обсягом.
ЄСПЛ у зазначеному рішенні підкреслив, що люстрація не може використовуватися для покарання та помсти, проте масштабний, необґрунтований та тривалий характер застосованих до заявників заходів підвищує можливість того, що певні з цих заходів могли бути вмотивовані, щонайменше частково, помстою тим, хто був пов'язаний з попередньою владою.
Також у вказаному рішенні було підкреслено, що люстрація мала на меті відновлення довіри до державних установ. ЄСПЛ констатував, що проголошені у Законі № 1682 принципи (в тому числі, презумпції невинуватості та індивідуальної відповідальності) нівелювалися іншими його положеннями.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність Наказу, його скасування та поновлення позивача на посаді.
Згідно з частиною першою та другою статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 100, у випадках вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
На виконання ухвали суду Прокуратура Миколаївської області надала довідку про середньомісячну заробітну плату позивача, відповідно до якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 392,47 грн.
Головне управління ДПС у Миколаївській області на виконання ухвали суду від 30.06.2020 надало Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, відповідно до яких після звільнення позивач інших доходів, ніж пенсія, не отримував.
Позивача звільнити з роботи 21.10.2014 року. З 22.10.2014 року по 18.08.2020 це час вимушеного прогулу. Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 571436,32 грн. (392,47 грн. х 1456 робочих днів), з яких 9026,81 грн. середньомісячна сума за один місяць.
Як наслідок, позовні вимоги слід задовольнити.
Судові витрати по справі відсутні.
П. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до прокурора Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв), Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 02910048) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Миколаївської області від 21.10.2014 року № 1282к про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури міста Миколаєва Миколаївської області.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора прокуратури міста Миколаєва Миколаївської області з 22 жовтня 2014 року.
4. Стягнути з Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 02910048) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.10.2014 року по 18.08.2020 року у сумі 562409,51 грн. (п'ятсот шістдесят дві тисячі чотириста дев'ять гривень 51 коп.), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.
5. Стягнути з Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 02910048) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за один місяць в розмірі 9026,81 грн. (дев'ять тисяч двадцять шість гривень 81 коп.).
6. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора прокуратури міста Миколаєва Миколаївської області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 9026,81 грн. підлягає негайному виконанню.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко
Повний текст рішення складено відповідно до частини 3 статті 243 КАС України та підписано суддею 25.08.2020р.