26 серпня 2020 року м. Київ № 320/3366/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про стягнення коштів
До Київського окружного адміністративного суду звернулась військова частина НОМЕР_1 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 5030,80 грн. у якості відшкодування майнової шкоди.
Позов мотивовано невідшкодуванням відповідачем заподіяної шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у порушенні строків носіння та неповерненні інвентарного майна під час звільнення відповідача з військової служби та здачі посади.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, інших заяв по суті справи відповідачем до суду не подано.
Згідно даних сервісу відстеження поштових відправлень на офіційному сайті національного оператора поштового зв'язку «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking), поштове відправлення №0113332225579 з ухвалою суду від 18.05.2020 про відкриття провадження у справі, надіслане судом за місцем проживання відповідача, не вручено відповідачу під час доставки «з інших причин» 06.06.2020.
На підставі пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду від 18.05.2020 про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу 06.06.2020.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №70 від 29.03.2017, молодшого сержанта запасу військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по особовому складу) від 29.03.2017 №21-рс на посаду старшого радіотелефоніста-лінійного наглядача відділення управління взводу управління командира реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , ВОС - 423842А, зараховано до списків особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.
За час проходження військової служби відповідача забезпечено речовим майном, що убачається з карти обліку матеріальних засобів особистого користування №2034/1411, розпочатої 25.04.2017.
Згідно накладних від 05.10.2017 №2847, від 05.11.2017 №3509, роздавальних відомостей №46 від 10.07.2017, від 13.11.2017 №349, відповідачем отримано речове та інвентарне майно.
Відповідно до довідки-розрахунку №38 від 23.03.2018, з молодшого сержанта ОСОБА_1 підлягає до утримання грошей за речове майно у розмірі 8629,99 грн. (вислужило строки - носки).
Згідно довідки-розрахунку №39 від 23.03.2018, з молодшого сержанта ОСОБА_1 підлягає до утримання грошей за втрачене інвентарне речове майно у розмірі 2372,50 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2017 №1 анульовано умовне найменування військової частини - польова пошта НОМЕР_2 та надано умовне найменування - військова частина НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2018 №76 молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.03.2018 №24-рс з військової служби у запас на підставі статті 26 частини восьмої пункту 1 підпункту «е» (через службову невідповідність) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено з 27.03.2018 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення, проведено відрахування вартості речового майна в сумі 11002,38 грн., обчисленої пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2020 №287, під час звільнення з військової служби з грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 на виконання вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2018 №76 утримано 5971,58 грн., залишок до відшкодування становить 5030,80 грн.
Військовою частиною НОМЕР_1 направлено ОСОБА_1 лист від 27.03.2020 №835 з вимогою про повернення шкоди, завданої державі в особі військової частини НОМЕР_1 , яка виникла внаслідок порушення строків носіння відповідного речового майна та втрати речового майна, в розмірі 5030,80 грн.
Зважаючи на відсутність добровільного відшкодування відповідачем заподіяної шкоди, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача майнової шкоди.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XІV(далі по тексту - Статут).
Згідно статті 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Як встановлено судом, відповідач проходив службу в Збройних Силах України, був забезпеченим речовим майном згідно норм забезпечення та інвентарним майном, що підтверджується наявною у матеріалах справи картою обліку матеріальних засобів особистого користування №2034/1511.
Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно пункту 29 розділу V Інструкції, під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Постановою Верховної Ради України №243 від 23.06.1995 затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (чинне на час виникнення між сторонами спірних відносин), яким визначались підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами (далі по тексту - Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.
Згідно пункту 14 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що відповідача звільнено з військової служби за службовою невідповідністю, відтак, в силу положень проаналізованих вище нормативних актів, вартість виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, підлягає утриманню з відповідача.
Судом встановлено, що на момент звільнення відповідача зі служби в Збройних Силах України вартість речового майна, яка підлягала відрахуванню з відповідача, складала 11002,38 грн. При цьому, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2020 №287, під час звільнення з військової служби з грошового забезпечення відповідача утримано 5971,58 грн., залишок до відшкодування становить 5030,80 грн.
Вжиття військовою частиною НОМЕР_1 заходів щодо добровільної сплати відповідачем вартості предметів речового майна,строки носіння яких не закінчилися, не призвели до фактичної сплати відповідачем спірної суми.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 5030,80 грн. у якості відшкодування майнової шкоди є обґрунтованими, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241-246Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 5030,80 грн. у якості відшкодування майнової шкоди.
Позивач - військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 26 серпня 2020 року.