04 серпня 2020 року о/об 17 год. 46 хв.Справа № 280/1219/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК ТРЕЙДОПТ” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 4, код ЄДРПОУ 41737375) до Чорноморської Митниці Держмитслужби (73003, Херсонська обл., м.Херсон, вул.Гоголя, буд.13, код ЄДРПОУ 43335608) про скасування рішень, -
за участі представників:
від позивача - Кузнецов І.С.
від відповідача - Димченко О.П.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК ТРЕЙДОПТ» (надалі - позивач) до Чорноморської Митниці Держмитслужби (відповідач), в якому позивач просить суд скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА508000/2019/000091/2 від 23 жовтня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508010/2019/00029 від 23 жовтня 2019 року.
Ухвалою від 02 березня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 30 березня 2020 року.
30 березня 2020 року ухвалою суду строк проведення підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів. Підготовче засідання відкладено. Наступне підготовче засідання призначено на 12 травня 2020 року.
12 травня 2020 року провадження у справі зупинено до 16 червня 2020 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
16 червня 2020 року в підготовчому засіданні протокольною ухвалою суду, справу призначено до судового розгляду по суті на 04 серпня 2020 року після закриття підготовчого провадження.
Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 04 серпня 2020 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки прийнято з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання - законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання. Вказує, що митний орган порушив частину 6 статті 54 МКУ, оскільки у своєму рішенні не навів жодної з цього виключного переліку підстав, а тому відповідач не мав права відмовити позивачу у митному оформлені товару за заявленою митною вартістю. Вважає, що митна вартість товару належним чином визначена з урахуванням витрат ТОВ «МІК ТРЕЙДОПТ» на придбання товару, що ввозиться в Україну та підлягає митному оформленню, і надані ТОВ «МІК ТРЕЙДОПТ» документи (копії додаються) в повному обсязі та належним чином підтверджують заявлену митну вартість Товару та обраний основний метод її визначення.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК ТРЕЙДОПТ” в судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник Чорноморської Митниці Держмитслужби проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№14243 від 25 березня 2020 року), відповідно до якого зазначає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 Кодексу, повинна гуртуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У рішенні про коригування митної вартості № UА508000/2019/000091/2 від 23 жовтня 2019 року зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Керуючись частиною 6 статті 54 МКУ, маючи підстави вважати, що заявлено не повні відомості про митну вартість товарів, у зв'язку з неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МКУ, які б усунули зазначені вище розбіжності, у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю було відмовлено.
В судовому засіданні представник Чорноморської Митниці Держмитслужби просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши доводи позовної заяви, відзиву відповідача, перевіривши матеріали справи, судом встановлено наступне.
21 лютого 2019 року між ТОВ «МІК ТРЕЙДОПТ» (Покупець) та «Shanghai Inchoi Safety Products CO LTD., CHINA» (Продавець) укладено контракт №3, згідно якого Продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність Покупця Товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах Контракту.
Згідно пункту 2.1 Контракту №3 ціна і асортимент Товару визначаються в специфікаціях. Специфікація №9 від 17 квітня 2019 року є невід'ємною частиною Контракту. Згідно даної специфікації Продавець поставив Покупцю товар (спеціальний одяг).
Відповідно до пункту 5.1 Контракту та Специфікації визначені умови поставки CIF ("вартість, страхування та фрахт"), порт Одеса, Україна.
21 жовтня 2019 року під час декларування товарів (декларація UA508010/2019/004743) у порядку, встановленому Митним кодексом України, позивачем заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, в сумі 36669.88 доларів США.
Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до статті 57, 58 Митного кодексу України.
Позивачем до митного оформлення надано:
- контракт №3 від 21 лютого 2019 року;
- специфікацію №9 від 17 квітня 2019 року;
- проформу-інвойс №9 від 17 квітня 2019 року;
- платіжне доручення №40 від 14 червня 2019 року на суму 11000.96 доларів США, яким частково сплачено товар за контрактом №3 від 21 лютого 2019 року;
- комерційний інвойс №21627184 від 15 серпня 2019 року;
- платіжне доручення №64 від 13 вересня 2019 року на суму 25668.92 доларів США, яким повністю сплачено товар за контрактом;
- сертифікат походження №ССРІТ620 1903101347 від 05 вересня 2019 року;
- коносамент (Bill of lading) № OOLU2108638790 від 06 вересня 2019 року;
- митну декларацію країни відправителя №223120190003044314;
- прайс-лист виробника;
- митну декларацію №UA508010/2019/004743 від 21 жовтня 2019 року.
На виконання митних формальностей та після перевірки поданих документів встановлено, що документи, які надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності:
- платіжне доручення №40 від 14 червня 2019 року посилається на рахунок №9 від 17 квітня 2019 року;
- у копії митної декларації країни відправлення зазначено рахунок № МІК 1905. При цьому до митного оформлення подано рахунок №2І627184 від 15 серпня 2019 року;
- також, митна декларація країни відправлення не має перекладу, що не дозволяє здійснити співставлення інформації зазначеної в ній із заявленою до митного оформлення;
- наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.
У зв'язку з цим декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, наступні додаткові документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК ТРЕЙДОПТ” повідомлено митницю про неможливість надання витребуваних документів.
23 жовтня 2019 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000091/2, яким за резервним методом визначено митну вартість товарів за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі наявної у митного органу інформації.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА508000/2019/000091/2 від 23 жовтня 2019 року.
У оформленні МД №UA508010/2019/004743 від 21 жовтня 2019 року відмовлено, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508010/2019/00029 від 23 жовтня 2019 року.
Не погоджуючись з такими рішеннями митниці позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Оцінивши надані документи та матеріали, суд вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК) митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Згідно частини першої статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому у митного органу можуть виникнути обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК.
У свою чергу, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом, та з урахуванням тих особливостей, що обумовлені контрактом, щодо умов поставки, навантаження, і інше.
З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення обґрунтоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містять розбіжності, декларантом не надано до митниці витребуваних документів, для підтвердження митної вартості.
Так, щодо платіжних доручень, суд зазначає, що оплату здійснено на зальну суму 36669,88 доларів США, відповідно до інвойсу №9 від 17 квітня 2019 року.
Позивачем, як для митного оформлення та і для суду надано платіжне доручення №40 від 14 червня 2019 року на суму 11000.96 доларів США, як часткову передоплату за поставлений товар. У платіжному дорученні зазначено, що сплата здійснена на підставі інвойсу №9 від 17 квітня 2019 року. При чому, остаточна сума оплати за товар здійснена за платіжним дорученням №64 від 13 вересня 2019 року на суму 25668,92 доларів США згідно комерційного інвойсу №21627184 від 15 серпня 2019 року.
Загальна ж сума проформи-інвойса №9 від 17 квітня 2019 року, при цьому відповідає сумі товару за Специфікацією №9 від 17 квітня 2019 року (36669.88 доларів США).
Суд під час розгляду справи перевірив, що товар визначений в специфікації №9 від 17 квітня 2019 року у визначеній кількості постановлений на митну територію України. Ціна за вказаний товар склала 36 669,88 доларів США.
Оплата за товар здійснена двома платіжними дорученнями №64 від 13 вересня 2019 року на суму 25668.92 доларів США та №40 від 14 червня 2019 року на суму 11000.96 доларів США. Загальна сума платіжних доручень становить (11000,96 доларів США+36669,88 доларів США) 36 669,88 доларів США
Таким чином суд не погоджується з твердження Чорноморської митниці Держмитслужби про розбіжності числового значення митної вартості товару який поданий на митне оформлення відповідно до МД №UA508010/2019/004743 від 21 жовтня 2019 року.
Щодо посилання Чорноморської митниці Держмитслужби, що наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, то суд погоджується з твердженням позивача про те, що вказана обставина не випливає на митну вартість товару та не може бути підставою для здійснення коригування. Прайс-лист виробника товару є адресованим позивачу, оскільки був наданий на його запит, водночас цей прайс-лист сертифікований для виробника Shanghai Inchoi Safety Products CO LTD Китайською торгово-промисловою палатою (копія перекладу додається), тому сумніви щодо його застосування до визначення митної вартості товару взагалі є незрозумілими з боку відповідача.
Встановивши недоліки, які, на думку митного органу, викликають сумніви щодо правильності визначення митної вартості, відповідач на виконання вимог частини 3 статті 53 МК витребував у позивача додаткові документи.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно пунктів 1, 4 частини другої статті 55 МК прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товару №UА508000/2019/000091/2 від 23 жовтня 2019 року підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Неможливість визначення митної вартості за основним методом в оскаржуваному рішення обґрунтовано неподанням позивачем витребуваних митним органом документів.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені відповідачем у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб'єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.
Суд зауважує, що відповідно до п.9.6 Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 “Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі” Женева, вересень 1982 року: “… митні органи повинні, як правило, приймати будь-який комерційний рахунок, який містить всі необхідні подробиці (незалежно від того, узгоджений він з формуляром-зразком уніфікованого рахунку ООН), як дійсної фактури для мети митного очищення; у тих країнах, де національне митне законодавство передбачає спеціальний документ (окрім митної декларації) у доповнення до комерційного рахунку, слід вивчити можливість відмови від цієї вимоги. …”.
На думку суду, висновки митного органу про те, що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості імпортованого товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, відповідно до приписів частини 2 статті 58 Митного кодексу України, є безпідставними і необґрунтованими, у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості товару є протиправним.
Оскільки причини відмови, викладені в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508010/2019/00029 від 23 жовтня 2019 року, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів №№UА508000/2019/000091/2 від 23 жовтня 2019 року, така картка також має протиправний характер.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого на підстав поданих ним документів. Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив коригування заявленої митної вартості із застосуванням другорядних методів.
Враховуючи норми частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА508000/2019/000091/2 від 23 жовтня 2019 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UА508010/2019/00029 від 23 жовтня 2019 року прийняті Чорноморською Митницею Держмитслужби не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК ТРЕЙДОПТ” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 4, код ЄДРПОУ 41737375) до Чорноморської Митниці Держмитслужби (73003, Херсонська обл., м.Херсон, вул.Гоголя, буд.13, код ЄДРПОУ 43335608) про скасування рішень, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА508000/2019/000091/2 від 23 жовтня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА508010/2019/00029 від 23 жовтня 2019 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК ТРЕЙДОПТ” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 4, код ЄДРПОУ 41737375) за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської Митниці Держмитслужби (73003, Херсонська обл., м.Херсон, вул.Гоголя, буд.13, код ЄДРПОУ 43335608) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 4204,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення виготовлено та підписано 25 серпня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов