Справа № 442/4474/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/811/2246/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 39
25 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Іванової О.О.,
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення позики та стягнення моральної шкоди,-
Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення позики задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 позику в розмірі 87 403.20 ( вісімдесять сім тисяч чотирсита три тисяч 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000 ( одна тисяча ) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений останнім судовий збір в розмірі 931.00 грн.
Рішення оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що у даному випадку виконання зобов'язання за судовим рішенням у національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив'язки до офіційного курсу валют НБУ на час здійснення платежу зумовило невиконання судового рішення в повному обсязі.
Також зазначає, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов'язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов'язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказує, що відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України, У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому, на думку скаржника, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.
06 серпня 2020 року поступило клопотання від представника ОСОБА_1 адвоката Попів-Кішко Р.Й. про відкладення розгляду справи у зв'язку з поширенням COVID -19.
Зазначене клопотання відхилено колегією як необґрунтоване, оскільки адаптований карантин який встановлений в Україні не є перешкодою для прибуття в суд.
Колегія суддів вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушує положення ЦПК України (ст.371) та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного стоку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно розписки від 27 вересня 2013р., ОСОБА_1 зобов'язувався в термін до 01 січня 2014р. повернути ОСОБА_2 кошти в розмірі 3336 доларів США ( по курсу - 8,18 грн.).
Позивачем визначено еквівалент частини позики, що надавалась в іноземній валюті долар США до національної валюти гривні станом на 14 травня 2018р. за курсом Національного банку України ( 2620 грн. за 100 доларів), а відтак 3336,0 доларів США в еквіваленті згідно курсу встановленого Національним банком України станом на 14 травня 2018р. буде становити 3336,00 х 26,20 = 87403,20 грн., отже основна сума боргу становить 87403,20 грн.
Встановлено, що позичених коштів ОСОБА_1 не повернув, оскільки боргова розписка знаходиться у позивача ОСОБА_2 , що спростовує факт виконання відповідачем грошових зобов'язань.
З тих підстав, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи відповідача про повернення ним з 2010 по 01 січня 2015 року коштів в сумі 127350 гривень на виконання умов договору позики від 27 вересня 2013 року.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 25 серпня 2020 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.