Справа № 465/7789/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/606/20 Доповідач: ОСОБА_2
21 серпня 2020 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 24.04.2020, якою застосовано примусові заходи медичного характеру до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у кримінальному провадженні, внесеному 25.10.2019 до ЄРДР за № 12019140080002810 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
встановила:
Даною ухвалою було задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Не погоджуючись з даною ухвалою, в частині мотивації, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, виключивши з її мотивувальної части покликання на злочинний умисел, корисливий мотив, усвідомлення ОСОБА_7 злочинних дій, мету завершення злочинного умислу та уникнення кримінальної відповідальності.
Апелянт покликається, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ч.1 ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості, вмотивованості, оскільки не враховано вимоги статей 19, 23, 24 КК України.
Так умисел, мотив та мета є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушення психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними, тобто є неосудною. Із зазначеним станом несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву, як ознак суб'єктивної сторони злочину.
Апелянт наголошує, що предмет доказування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей та не включає питання винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, тоді як умисел, мета і мотив є елементами суб'єктивної сторони саме злочину та встановлюються щодо осудної особи.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який просив задовольнити апеляційні вимоги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У мотивувальній частині ухвали суд, у відповідності до вимог ч.1 ст. 372 КПК України, повинен зазначити: суть питання; встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходить при постановлені ухвали, і положення закону, яким він керувався. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін. Таким чином, кожен доречний, важливий і вирішальний аргумент учасників судового засідання має бути проаналізований і одержана відповідь.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції не були дотримані в повному обсязі.
Ухвала суду про застосування примусових заходів медичного характеру може бути змінена лише у двох випадках, передбачених ч.2 ст. 408 КПК.
Однак, апеляційний суд звертає увагу, що верховенство права (ч.1 ст. 8 КПК) є засадою кримінального провадження, відповідно до якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Саме на реалізацію цієї засади спрямовані встановлені спеціальними нормами КПК винятки, які дають можливість судам усіх інстанцій без обмеження процесуальними позиціями сторін, навіть з власної ініціативи, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, приймати рішення щодо покращення правового становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Зокрема, ч.2 ст. 404 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відтак у разі виявлення неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій, як на складові злочину, у той час коли вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру) апеляційний суд вправі виправити допущену місцевим судом помилку та виключити із ухвали зайві посилання.Такої позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі № 202/5997/17, від 13.06.2019 справа № 185/67/18.
Наведені в апеляційній скарзі прокурора вимоги щодо необхідності виключення з мотивувальної частини ухвали покликання на злочинний умисел, корисливий мотив, усвідомлення ОСОБА_7 злочинних дій, мету завершення злочинного умислу та уникнення кримінальної відповідальності, знайшли свої підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Осудність є однією з загальних ознак суб'єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.
Виходячи з положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
На підставі зазначеного вище, колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та виключити з мотивувальної частини ухвали покликання на злочинний умисел, корисливий мотив, усвідомлення ОСОБА_7 злочинних дій, мету завершення злочинного умислу та уникнення кримінальної відповідальності.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2020 року, якою застосовано примусові заходи медичного характеру до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному 25.10.2019 до ЄРДР за № 12019140080002810, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України - змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвали покликання на :
- на злочинний умисел, корисливий мотив, усвідомлення ОСОБА_7 злочинних дій, мету завершення злочинного умислу та уникнення кримінальної відповідальності.
У решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: