Уманський міськрайонний суд Черкаської області
20300, м. Умань Черкаської області, вул. Садова, 5, тел. 8 (04744) 3-57-77, факс 3-73-70
e-mail: inbox@um.ck.court.gov.ua
Справа №705/2208/17
6-а/705/1/20
04.08.2020 Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:
головуючого - судді Коваля А.Б.
при секретарі Романовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, поданої у межах справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у якій зазначив про те, що він проходив військову службу у період зх. 26.01.1973 року по 16.04.1993 року у складі Збройних Сил СРСР.
12.04.2016 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.
Свідоцтвом про хворобу № 34 військово-лікарської комісії окружного військового госпіталю Забайкальського військового округу СРСР по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони СРСР від 15.12.1992 року встановлено, що отримані ним захворювання, пов'язані з проходженням військової служби.
ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав йому витяг з протоколу засідань комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, та повідомили, що він не має права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю ІІ групи, пов'язаною з проходженням військової служби, оскільки законодавство України не передбачає виплат військовослужбовцям інших країн, а саме Збройних Сил Російської Федерації.
Не погодившись із такою відповіддю він звернувся до суду з позовною заявою.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 року, його позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність МО України щодо не призначення та невиплати йому одноразової допомоги та зобов'язано призначити і виплатити таку допомогу.
На виконання зазначеного судового рішення 23.08.2019 року ним отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6/8/5/1433, у якому повідомлено, що комісією ИО України з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про призначення йому допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (12.04.2016) в сумі 124 020,00 грн.
До листа було додано копію Витягу з протоколу засідання Комісії МО України від 21.06.2019 року № 77, пунктом 15 якого, на виконання рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2019 року у справі № 705/2208/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 року, вирішено скасувати пункт 65 протоколу засідання Комісії МО України від 27.01.2017 № 4; призначено йому одноразову грошову допомогу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (12.04.2016).
Не зважаючи на той факт, що грошову допомогу у розмірі 124 020,00 грн. (90-кратний прожитковий мінімум) йому було зараховано на картковий рахунок, він не погодився з таким рішенням Комісії МО України, оскільки відповідно до чинного законодавства йому має бути призначена та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (12.04.2016).
У зв'язку з цим ним 18.01.2020 року до МО України було направлено заяву про виплату одноразової грошової допомоги в повному обсязі і він просив прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 12.04.2016; змінити пункт 15 протоколу засідання Комісії МО України від 21.06.2019 № 77, замінивши слова «90-кратного» на «200-кратного»; документи про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 12.04.2016, направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання в частині проведення встановленої виплати.
МО України листом від 05.02.2020 відмовило йому у задоволенні цієї заяви. Своє рішення відповідач обґрунтував тим, що у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, а саме Законом № 2011-ХІІ та Порядком № 975, особі, звільненій з військової служби ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, одноразова грошова допомога призначається у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Не погодившись з такою відповіддю він звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до МО України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року закрито провадження у вищевказаній справі. Крім цього у цій ухвалі суд роз'яснив, що ним було обрано спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, а тому у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, виходячи із чого він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Суд дійшов висновку, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з фактичного предмету спору і між тими самими сторонами, а його аргументи стосуються саме правильності виконання рішення суду у справі № 705/2208/17, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Суд також роз'яснив, що строк передбачений ч. 4 ст. 383 КАС України, за наявності причин, що можуть бути визнані судом у справі № 705/2208/17 поважними, підлягає поновленню, зокрема, з огляду на закриття провадження у цій справі.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду ним було отримано 26.05.2020 року, таким чином він має право на подачу цієї заяви до 05.06.2020 року.
Вказує, що рішення Уманського міськрайонного суду від 23.01.2019 року набрало законної сили 16.05.2019 року і в силу норм матеріального права є обов'язковим для виконання, у тому числі в частині виплати йому одноразової грошової допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення ІІ групи інвалідності.
Просить суд поновити йому, ОСОБА_1 , строк для подачі цієї заяви, пропущеного ним по поважним причинам.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України в частині відмови у виконанні рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2019 року у справі № 705/2208/17 в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Повідомити Міністерство оборони України про факт невиконання ним рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2019 року у справі № 705/2208/17 в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Направити Міністерству оборони України окрему ухвалу у справі для вчиненні дій, передбачених чинним законодавством з обов'язкового виконання рішення суду в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Встановити Міністерству оборони України строк один місяць для надання Уманському міськрайонному суду Черкаської області відповіді щодо виконання цієї окремої ухвали.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив письмову заяву, у якій просить суд справу слухати у його відсутність, заяву підтримує в повному об'ємі та просить суд заяву задоволити.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно, про причини неявки суд не повідомляли.
Згідно із частиною 5 статті 383 КАС України у разі неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення її вирішення, суд приходить до висновку про задоволення заяви, з огляду на таке.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року прийнятого у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено та визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності особі, звільнених з військової служби про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оформлене пунктом 65 протоколу № 4 від 27.01.2017 року.
Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей'у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року у зв'язку з встановленням ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності та надіслати вказане рішення черкаському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.
Згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишили без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року залишено без змін.
Зазначена постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили та в касаційному порядку учасниками справи не оскаржувалась.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 червня 2019 року № 77, у зв'язку із набранням законної сили рішень судів, прийнято рішення: «Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про скасування попереднього рішення та призначення одноразової грошової допомоги: 15. На виконання рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2019 року за справою № 705/2208/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 року: скасувати пункт 65 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.01.2017 № 4; призначити одноразову грошову допомогу підполковнику ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якого 16.04.1993 року звільнено з військової служби та 12.04.2016 року під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія 12 ААА № 200814 від 21.04.2016), в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (12.04.2016), в сумі 124020,00 грн.».
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням комісії, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ухвали судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року провадження у справі за вищевказаним позовом закрито, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з фактичного предмету спору і між тими самими сторонами, а аргументи позивача стосуються саме правильності виконання рішення суду у справі № 705/2208/17, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У відповідності до частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Згідно матеріалів справи Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом, про виплату компенсації у розмірі меншому ніж визначено вимогами чинного законодавства.
Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки № 12 ААА № 200814 заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є інвалідом ІІ групи безтерміново з 12.04.2016 року.
Інвалідність заявника стала наслідком хвороби отриманої у період проходження військової служби, що підтверджується письмовим медичними довідками, а також було встановлено в ході розгляду справ судом першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п. «б» ч. 1 ст. 162-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина шоста статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом (частина перша статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаних положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).
Відповідно до ч. 2 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п. 11 вказаного Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Скаржником усі необхідні документи було надано, що також підтверджується рішенням про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, але, у порушення прав заявника ОСОБА_1 , розмір вказаної допомоги був значно меншим ніж визначено Законом.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявник має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи відповідно до Порядку №975 та ст.ст. 16, 16-3 Закону № 2011-ХІІ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Крім того, суд звертає увагу, що саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов'язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивачу слід виплатити одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж визначено.
Таким чином, з огляду на правовий статус Міноборони України як суб'єкта владних повноважень по відношенню до ОСОБА_1 як громадянина України, який за наслідками судового захисту вправі очікувати на своєчасне та у повному обсязі поновлення порушених прав з боку державних органів, суд приходить до висновку, що рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, прийнято всупереч рішення суду, яке набрало законної сили, адже не враховує викладені у такому судовому акті висновки.
Таким чином, дії Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині прийняття рішення щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі, що дорівнює 90-кратного прожиткового мінімуму, для правцездатних осіб суперечать пункту 9 частини першої статті 129, статті 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як вже було зазначено вище, згідно частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Приписи частини першої, другої статті 249 КАС України визначають, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про визнання протиправним рішення комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сумм у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 в справі №857/2291/18.
На думку суду, у відповідності до ч. 4 ст. 383 КАС України, причини пропуску ОСОБА_1 строків звернення до суду з вказаною заявою, є поважними, а тому підлягають поновленню.
Керуючись статтями 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, поданої у межах справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволити.
Поновити ОСОБА_1 строк для подачі цієї заяви.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України в частині відмови у виконанні рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2019 року у справі № 705/2208/17 в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Повідомити Міністерство оборони України про факт невиконання ним рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2019 року у справі № 705/2208/17 в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Встановити Міністерству оборони України строк один місяць для надання Уманському міськрайонному суду Черкаської області відповіді щодо виконання цієї окремої ухвали.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя А.Б. Коваль