Справа № 711/2716/20
Номер провадження 3/711/947/20
21 серпня 2020 м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області, про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН в матеріалах справи відсутній,
до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та за ч.1 ст.130 КУпАП, суд -
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР 18 № 309319, - 13.04.2020 року о 02.10 год. в м.Черкаси по вул. Гагаріна водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Опель Астра д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не був уважний, внаслідок чого здійснив наїзд на огорожу. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 376956, 13.04.2020 року в м.Черкаси по вул.Гагаріна 80 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 допитаний в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень не визнав в повному обсязі. Вказав, що 12.04.2020 року ввечері прийшов додому де проживає, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки він перебував в стані алкогольного сп'яніння, через що у нього виникла сварка із його співмешканкою ОСОБА_2 , яка розсердившись на нього забрала ключі від машини і пішла з дому в невідомому напрямку. В подальшому, близько 02 ночі додому повернулася ОСОБА_2 , вся в сльозах та повідомила йому, що потрапила дорожньо-транспортну пригоду біля «Долини троянд». Тому він зібрався і разом з ОСОБА_2 , своєю матір'ю попрямували на місце ДТП. Коли прийшли до машини, то там вже перебували працівники поліції, які в машині знайшли його документи та вирішили, що саме він перебував за кермом. На його пояснення, що він того дня за кермом не був, ніхто не реагував, і не приймав до уваги, в результаті чого склали відносно нього протоколи про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, просить суд закрити адміністративні провадження відносно нього в зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.
ОСОБА_2 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, надала суду пояснення, що вона проживає разом з ОСОБА_1 , який 12.04.2020 року ввечері прийшов додому в стані алкогольного сп'яніння, через що вони посварилися. Вона взяла ключі від автомобіля Опель Астра д.н.з. НОМЕР_1 , який належить їй і поїхала кататися по місту. Близько 02-ої години ночі, вона рухалася по вул.Гагаріна в напрямку «Долини троянд», не впоравшись з керуванням та в'їхала в паркан. Рознервувавшись та не знаючи що робити, так як була у шоковому стані, побігла додому. Прийшовши додому, все розповіла ОСОБА_1 , після чого вони разом з його матір'ю попрямували до машини. Коли прийшли на місце ДТП, то там вже була поліція. Працівникам поліції вона казала, що саме вона перебувала за кермом, проте останні не реагували і знайшовши в автомобілі документи та права на ім'я ОСОБА_1 склали адміністративні протоколи відносно нього.
ОСОБА_3 , допитаний в судовому засіданні в якості свідка, надав суду пояснення, що 13.04.2020 року вночі прийшов додому та почав готувати їсти. В цей час він почув сильний грохот, наче хтось в'їхав в паркан, зрозумів що відбулося ДТП. Коли виглянув у вікно кухні, яке виходить на балкон на вул. Гагаріна, то побачив, що на дорозі стоїть автомобіль, який в'їхав в огорожу. Місце ДТП погано освітлювалося. Він подзвонив в поліції і повідомив про те, що трапилося ДТП. В цей час хлопнули дверцята вищезазначеного автомобіля і в сторону Митниці побіг чоловік. Обличчя даної особи він не бачив та не бачив, хто саме вийшов з автомобіля. Проте чоловік, який біг не схожий за статурою на ОСОБА_1 , оскільки він значно крупніший, від останнього.
ОСОБА_4 , допитаний в судовому засідання в якості свідка, надав суду пояснення, що працює поліцейським УПП. 13.04.2020 року перебував на чергуванні. Патрулюючи містом, вони з напарником отримали на планшет повідомлення про ДТП по вул. Гагаріна в м.Черкаси в районі «Долини троянд». Виклик поступив від чоловіка, який повідомив, що автомобіль на великій швидкості врізався в паркан. Коли вони прибули на місце пригоди, то водія ні в автомобілі, ні поруч з ним не було. Проте біля автомобіля лежали документи на ім'я ОСОБА_1 . Через деякий час до автомобіля підійшов і сам ОСОБА_1 , його матір та його дівчина ОСОБА_2 . ОСОБА_1 був в брудному одязі, з подряпинами, що вказувало на його думку на причетність до ДТП. У ОСОБА_2 не було ніяких очевидних ознак того, що вона потратила в ДТП. Саме тому протоколи про адміністративні правопорушення були складені саме на ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Згідно зіст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Дослідивши матеріали провадження суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 13.04.2020 року о 02.10 год. в м.Черкаси по вул.Гагаріна транспортним засобом Опель Астра д.н.з. НОМЕР_1 не доведено, оскільки працівниками поліції вищевказаний транспортний засіб не зупинявся, будь-яких очевидців, які б прямо вказували на факт керування саме ОСОБА_1 - відсутні, а тому твердження, що саме останній перебував за кермом вказаного автомобілю в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Інших доказів суду не надано.
Отже, повертаючись до обставин даної справи, Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 ,
будучи в стані алкогольного сп'яніння перебував за кермом транспортного засобу, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.
В даній ситуації на думку Суду в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_6 взагалі перебував за кермом автомобіля.
Зокрема, як було зазначено вище, ОСОБА_1 повністю заперечив вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме вказав, що не він, а його співмешканка ОСОБА_2 перебувала за кермом транспортного засобу, що в судовому засіданні не спростовано, ні працівниками поліції ні очевидцями.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.
В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_5 , який зазначив, що не бачив хто саме перебував за кермом, а лише за зовнішніми ознаками вирішив, що до ДТП причетний ОСОБА_1 , оскільки останній був брудним та мав подряпини. Крім тогою свідок ОСОБА_3 вказав, що за зовнішніми ознаками ОСОБА_1 не схожий на водія, який тікав з автомобіля.
В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання - при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, - саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 справи «ОСОБА_4 проти України»).
Так, відповідно до матеріалів справи свідки в даному випадку відсутні, а відомості в протоколі, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 що потребувало перевірки «обвинувачення» в судовому засіданні, але як і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, так і Суд були позбавлені можливості зробити відповідну «перевірку».
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та частиною першою статті 130 КУпАП.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Об'єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП є саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а томувідсутня складова вищезазначених правопорушень.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною 1 статті 130 КУпАП.
На підставі наведеного, ст.ст.36, 124, 130, 247, 283-287, 294 КУпАП, суд, -
Справи про адміністративні правопорушення № 711/2716/20 та № 711/2718/20 об'єднати в одне провадження та присвоїти № 711/2716/20.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст.124 КУпАП та за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Ю.В.Михальченко