Справа №266/4320/20
Провадження№ 2/266/849/20
25 серпня 2020 року м. Маріуполь
Суддя Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області Д'яченко Д.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнення компенсації Ѕ частки майна, визнання договору купівлі-продажу недійсним,
21 серпня 2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м.Маріуполя з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнення компенсації Ѕ частки майна, визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху виходячи з наступного.
Згідно ст. ст. 175, 176 ЦПК України в позовній заяві вказується ціна позову, яка визначається вартістю майна.
При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України, а саме позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До позовної заяви не надано підтверджень вартості майна, а саме побутової техніки та меблів, не зазначено їх характеристик, моделей, назв, року випуску, часу придбання, тощо, Ѕ частину якого у позивач просить стягнути на його користь з відповідача. Також не надано доказів на підтвердження права власності та вартості транспортного засобу «Toyota LC 150», державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім того, до позовної заяви не надано звіту, чи оцінки вартості майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , ціна позову не визначена, документи на підтвердження права власності на зазначену квартиру також відсутні.
Крім того, позивачем не викладено обґрунтування та не зазначено доказів і не вказано підстав звільнення від доказування обставин, а саме неможливості отримання інформації у порядок та спосіб що визначений діючим законодавством.
Так, позивачем не зазначено жодної обставини щодо способу отримання доказів, яким обґрунтовується заявлений ним позов, а саме: позивачем не зазначено чи звертався він до відповідних органів чи структур із запитами щодо встановлення повної інформації про спірний автомобіль, його ринкову вартість, технічні характеристики, наявність відповідного договору, який стосується спірного автомобілю, та не зазначено про відмову відповідних органів у наданні позивачу запитуваної інформації.
Також, в порушення п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позивач не зазначив щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів наданих доказів.
Так, відповідно ч. ч. 1, 2 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру і двома вимогами немайнового характеру.
Позивачем до позовної заяви доданий документ про сплату судового збору лише у сумі 1681,60грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн.
Відповідно п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий» ставка судового збору за подачу позову майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору залежить від ціни позову, а тому визначення ціни позову має важливе значення для визначення розміру судового збору.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001 року незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Позивачем до позовної заяви додано документи про сплату судового збору за дві вимоги немайнового характеру, а саме визнання недійсними та розірвання договорів купівлі-продажу, підстав про звільнення від сплати судового збору за вимогу майнового характеру не зазначено, клопотань про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру суду не подано.
З огляду на те, що ціна позову за вимогу майнового характеру позивачем не зазначена, тому потребує оцінки, не може бути перевірена судом відповідними доказами, зокрема звітом про оцінку майна станом на день подання позовної заяви до суду, а відтак відсутня можливість перевірки розміру судового збору, який позивачем за вимогу майнового сплачений не був.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вказаних недоліків, а саме для: визначення вірної ціни позову, яка повинна дорівнювати дійсній ринковій вартості спірного майна станом на день подання позовної заяви до суду, і підтверджена належними доказами, звітом про оцінку нерухомого майна; надання відомостей про вартість рухомого майна; надання доказів на підтвердження власника спірного транспортного засобу і спірної квартири, та надання доказів на підтвердження вартості майна, а саме побутової техніки та меблів, з зазначенням їх характеристик, моделей, назв, року випуску, часу придбання, або зазначення підстав звільнення від доказування.
На підставі викладеного і керуючись 175, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнення компенсації Ѕ частки майна, визнання договору купівлі-продажу недійсним, залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним копії ухвали та попередити, що у разі невиконання ухвали у визначений строк, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д'яченко Д. О.