Справа № 161/19676/19
Провадження № 2/161/1118/20
17 січня 2020 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюк А.В., вивчивши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
25.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
15.01.2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову. В поданій заяві вказує на те, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 2000,00 доларів США.
16.10.2019 року на адресу реєстрації місця проживання та роботи відповідача були направлені вимоги про повернення коштів, які були вручені останньому.
Таким чином, простроченою датою виконання зобов'язань з повернення позики слід рахувати строк з наступного дня після закінчення 30 денного строку, коли була отримана вимога відповідачем, а саме: з 22.11.2019 року.
З 22.11.2019 року по даний час відповідачем не було сплачено борг, віддтак вважає, що слід забезпечити даний позов, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Вказує, що у володінні відповідача знаходиться частка корпоративних прав СГП ТзОВ «Деметра» в розмірі 50 % на суму 7500,00 грн. Вважає, що заборона відповідачу вчиняти дії щодо відчуження належної частки корпоративних прав СГП ТзОВ «Деметра» є допустимим і оправданим способом забезпечення виконання рішення суду у даній справі.
Посилаючись на викладені обставини, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження належної йому частки корпоративних прав в СГП ТзОВ «Деметра» в розмірі 50 % на суму 7500,00 грн. до вирішення справи по суті.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК України).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Тому, не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову відповідно до ст.153 ЦПК України, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
З змісту процесуального законодавства України вбачається, що зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
У поданій до суду заяві заявник не обґрунтував необхідність забезпечення позову, а посилання на те, що з 22.11.2019 року по даний час відповідачем не сплачено борг, тому він вважає, що зазначена поведінка останнього свідчить про те, що існують обставини, які можуть істотно ускладнити чи унеможливлять у майбутньому виконання рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_3 в його користь боргу в розмірі 2000,00 доларів США, не підтверджено належними доказами.
З врахуванням викладено, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк