Справа № 159/3627/20
Провадження № 3/159/2268/20
26 серпня 2020 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. Логвинюк Ірина Миколаївна, розглянувши, у присутності потерпілої ОСОБА_1 , матеріали, що надійшли від Ковельського відділу поліції ГУ Національної поліції у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої я, раніше не піддавалась адмінстягненню,
за ст. 173 КУпАП,
ОСОБА_2 о 16 год. 20.07.20 р. за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , на подвір'ї загального користування квартирного будинку виражалась нецензурною лайкою на адресу своєї сусідки - потерпілої ОСОБА_1 ; кричала, кидала камінням у сторону останньої у присутності сторонніх осіб, чим порушила громадський порядок та вчинила дрібне хуліганство, тобто, правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні вказаного вище правопорушення визнала повністю та суду пояснила, що, дійсно, маючи довготривалі неприязні стосунки з потерпілою, вона, почувши, що потерпіла обвинувачує її у викраденні її квітів, на подвір"ї будинку виражалась на адресу потерпілої нецензурними словами та видалась камінням у сторону останньої у присутності сусіди, який і викликав поліцію.
Крім цього, винуватість особи, яка притягається до адмінвідповідальності, доводиться поясненнями потерпілої, іншими матеріалами справи.
Так потерпіла в суді 26.08.20 р. пояснила, що, дійсно, вона, придбавши та висодивши квіти, виявила, що вони зникли, а на грядці ОСОБА_2 , натомість, попорано. Про це вонасказала стороннім особам, однак, о 16 год. 20.07.20 р. ОСОБА_2 на подвір"ї будинку почала обзивати та ображати її нецензурно, кидала каміння на її адресу.
Крім того винуватість особи у повному обсязі стверджується матеріалами справи: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 526764 від 20.07.20 р., копією рапорта поліцейського Ковельського ВП ГУ НП у Волинській області від 20.07.20 р., згідно з яким поліцію було викликано ОСОБА_3 з приводу того, що о 16 год. 13 хв. 20.07.20 р. на вулиці за адресою: АДРЕСА_2 , сваряться дві жінки, виражаються нецензурною лайкою у присутності дітей.
Таким чином попри ту обставину, що між ОСОБА_2 є багаторічні особисті неприязні стосунки та сварка між ними виникла із ситуації, що стосувалась непорозуміння між ними з приводу квітів, однак, врахорвую, що вкзані у протоколі дії мали місце саме у громадському місці та присутності сторонніх осіб, тобто, з порушенням громадського порядку. Тобто, дії особи правильно квалфіковано поліцією.
Враховуючи те, що особа, яка притягається до адмінвідповідальності, вчинила адмінправопорушення вперше; пом'якшуючих чи обтяжуючих її відповідальність обставин у справі немає, вона не працює, має доход, є непрацездатного віку, потерпіла її не простила, приходжу до висновку, що достатнім та необхідним для виправлення особи буде застосування стягнення у виді штрафу у мінімальному його розмірі, передбаченому санкцією ст. 173 КУпАП.
Із ОСОБА_2 слід стягнути на доход держави судовий збір.
Керуючись ст. ст. 7, 33, 34, 40 - 1, 221, 268, 283, 283, 284, 173 КУпАП, суддя
ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 3 (трьох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 (п'ятдесят одну) грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на доход держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн, 40 коп..
Роз'яснити положення ст. ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.
Постанова може бути оскаржена на протязі 10 (десяти) днів з дня її винесення до Волинського апеляційного суду.
Суддя Ковельського міськрайонного судуІ. М. Логвинюк