Справа № 236/719/20
14 серпня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Бєлоусова А.Є.,
за участю секретаря - Колесник О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лиман цивільну справу за відсутністю учасників справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку,
21.02.2020 року до Краснолиманського міського суду Донецької областінадійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку (а.с. 1-5).
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 , належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, просять справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримала повністю, не заперечують проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача в судове засідання, про що суду надали заяву.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 68), в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі та відзиву на позовну заяву суду не надав.
Ухвалою суду від 14.08.2020 року прийнято рішення про здійснення заочного розгляду справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є наймачем житлового приміщення, а саме квартири, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією ордеру на житлове приміщення № 1198 від 29.05.2013 року, виданого на ім'я " ОСОБА_1 ". В графі "склад сім'ї" зазначений рідний брат позивачки - ОСОБА_2 (а.с. 13).
Крім позивачки, у зазначеній квартирі зареєстрований її брат ОСОБА_2 ( з 22.05.2013 року) відповідач у справі, що підтверджується довідкою від 22.01.2020 року № 394, виданою відділом надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області (а.с. 18).
Відповідач ОСОБА_2 за вказаною адресою з червня 2014 року не мешкає, не користується житлом, не зберігається у квартирі належне йому майно, про що 15.05.2019 року та 24.01.2020 року були складені відповідні акти (а.с. 14, 15).
КНП "Лиманська центральна районна лікарня" надані відомості від 24.01.2020 року щодо ОСОБА_2 , а саме, що останній у строк з червня 2014 року по теперішній час не звертався за медичною допомогою (а.с. 16).
Згідно відомостей Лиманського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 20.01.2020 року, актовий запис про смерть на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними Лиманського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян станом на 24.01.2020 року не виявлено (а.с. 17).
Позивач здійснює виконання обов'язків щодо утримання зазначеної квартири в належному стані, сплачує комінальні послуги, виконує інші обов'язки, пов'язані з використанням нерухомості (а.с. 20, 25-29).
Факт реєстрації відповідача у зазначеній квартирі порушує право позивача на вільне користування вказаним нерухомим майном, позбавляє можливості отримати їй відповідну житлову субсидію, суттєво погіршує фінансове становище, оскільки вимушена сплачувати надмірно нараховані кошти за постачання комунальних послуг.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Ст. 41 Конституції України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку передбаченим законом.
Згідно зі ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею 72 ЖК України передбачена можливість визнання у судовому порядку особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" визначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Як вбачається із досліджених судом письмових доказів, позивач зареєстрована та фактично мешкає у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується копією ордеру на житлове приміщення № 1198 від 29.04.2013 року, та довідкою від 22.01.2020 року № 394, виданою відділом надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області. Відповідач з червня 2014 року відсутній за адресою реєстрації, що підтверджується актами від 15.05.2019 року та 24.01.2020 року.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, обґрунтованими і приходить до висновку про необхідність задоволення таких вимог.
Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.
Керуючись ст. 71,72 ЖК України, ст. 4,13,18,76-83, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 (два).
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлений 14.08.2020 року.
Суддя -