Справа № 234/11122/18
Провадження № 2/234/59/20
25 серпня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі :
головуючої судді - Демидової В.К.,
при секретарі - Воропаєвої Ю.Ю.,
за участю позивача- ОСОБА_1 ,
представника позивача- ОСОБА_2 ,
відповідача- ОСОБА_3 ,
представника відповідача- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську
цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи- приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйова Світлана Семенівна, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Стародубцева Л.В. про визнання заповіту недійсним,-
Обставини справи:
24 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи- приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйова Світлана Семенівна, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Стародубцева Л.В. про визнання заповіту недійсним, яку мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її невістка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилась спадщина у виді двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВРС № НОМЕР_2 від 04.05.2012 року та свідоцтва про право власності, б/н 10.06.1996 року.
26 лютого 2018 року вона подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини як спадкоємець за заповітом, однак виявилось, що її невістка за життя склала заповіт, яким заповідала усе майно відповідачці ОСОБА_3 . Вважає, що заповіт порушує її права як спадкоємця. Вказує, що стан її здоров'я був нестабільний та сама по собі невістка завжди потребувала постійного її нагляду. Причиною смерті померлої є ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз. В серпні 2017 року , помер рідний син її невістки - ОСОБА_7 . Вона допомагала ОСОБА_6 з його похованням. Після його смерті, її невістка втратила інтерес до життя, і стан її здоров'я значно погіршився, вона постійно відчувала якесь занепокоєння. З кінця листопада 2017 року, її невістка стала почувати себе ще гірше, в неї погіршилася пам'ять та почались проблеми з серцем. Щоб нічого не забути, вона часто писала маленькі записки, щоб пам'ятати, що вона вже зробила. У цей час, вона віддала їй важливі документи на зберігання, так як довіряла їй, на той випадок, що коли з нею щось трапиться, щоб документи не попали в чужі руки. За період з листопада до кінця січня, вона за нею опікувалась, готувала їжу, вбирала у квартирі, стирала одяг, сплачувала за неї комунальні послуги. У зв'язку з тим, що вона проживала з померлою в одному домі, в іншому під'їзді, то її невістка, майже у весь час знаходилася в неї у квартирі, ключі від її квартири знаходились весь час у неї. Своє бажання знаходитись поруч з нею, вона обґрунтовувала тим, що не може знаходитись одна, їй боязно, а в неї вона почувала себе спокійнішою. У середині січня 2018 року їй стало зле та з'явились сильні болі у спині та в серці. Вона ледве могла рухатись, вона вимушена була визвати їй швидку допомогу. Лікар швидкої допомоги оглянув її невістку та призначив ліки, які вона їй купила та давала. Але стан здоров'я у неї не поліпшився, а навпаки. Наприкінці січня 2018 року вона наполягла щоб невістку оглянув невропатолог, так як болі у спині та серці прогресували та перекинулись на голову. У цей період, ОСОБА_6 попала у терапевтичне відділення у КМУ «Міська лікарня 1» з діагнозом атеросклеротичний кардіосклероз і знаходилася там по день смерті. В цей час вона купувала ліки, відвідувала її кожен день, готувала їжу. 17 лютого 2018 року близько об 11.00 їй повідомили з лікарні, що її невістка померла. Поховання померлої відбулося 19 лютого 2018 року. Вона сплачувала за послуги ритуальної служби, організовувала поховання на цвинтарі, влаштувала поминальний обід. За життя, невістка до неї гарно відносилася, вона вважала її членом своєї сім'ї. Про те що вона хоче заповісти свою квартиру відповідачці, вона нічого не казала, а навпаки, говорила, що після її смерті все її майно перейде до неї та висловила бажання скласти відносно неї заповіт. 04 березня 2016 року о 12 годині 20 хвилин вона склала на неї заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюковою Н.С.
Тому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйовою С.С. від 17 грудня 2017 року.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2018 року відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи- приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйова Світлана Семенівна, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.
04 вересня 2018 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позову заяву, який долучений до матеріалів справи, відповідно до якого відповідачка позовні вимоги не визнала та вказала, що вважає, що обставини справи, викладені у позовній заяві не відповідають дійсності, не містять обґрунтування підстав вважати заповіт таким, що не відповідає вимогам ЦК України та не містять посилання на докази, які б свідчили про наявність порушень при складанні заповіту, його посвідченні або б наводили приклади не відповідного стану психічного здоров'я ОСОБА_6 . ОСОБА_1 є колишньою дружиною брата ОСОБА_6 , яка проживає у тому ж будинку, що й померла. Деякий час вона дійсно допомагала померлій у вирішенні побутових проблем. Але останній час, з невідомих їй причин, її допомога стала недостатньою. ОСОБА_5 , онука ОСОБА_6 , тривалий час мешкає за межами України, з бабусею близьких стосунків не підтримувала, допомоги їй не надавала. Після смерті свого батька та сина ОСОБА_6 . ОСОБА_7 , допомогу бабусі не надавала. У вказаний у позовній заяви період часу після смерті сина, з серпня 2017 року і до смерті, ОСОБА_6 періодично хворіла, як люба літня людина. Вона, як людина яка підтримувала з нею близькі дружні стосунки, у відсутності допомоги з боку близьких, надавала їй різну допомогу. Чергувала у неї у лікарні, допомагала у хатніх справах, придбала продукти харчування. Весь цей час ОСОБА_6 мала нормальний стан психічного здоров'я, захворювання на які вона хворіла не були розладами психіки, постійно була при пам'яті, всі свої думки намагалася записувати, щоб їх можна було ідентифікувати за підписом. Не отримуючи допомоги від близьких, оцінивши її допомогу, у грудні 2017 року ОСОБА_6 залишити їй у спадщину свою квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 та грошові кошти, які зберігалися у позивачки ОСОБА_1 у сумі 3000 євро, і яка відмовлялася повернути їх власниці. Для цього вона 07.12.2017 року відвідала приватного нотаріуса Стародубцеву Л.В. і склала заповіт, на підставі якого було відкрито спадкову справу. При складанні заповіту нотаріус впевнилася у добровільності волевиявлення, доброму психічному стані ОСОБА_6 та посвідчила заповіт у відповідності до вимог діючого законодавства. У психіатричний лікарні або у лікаря психіатра ОСОБА_6 ніколи на обліку не перебувала, ліків, які б могли впливати на стан психічного здоров'я не вживала. Вказані нею обставини підтверджуються копіями квитанцій на оплату ліків, які були зроблені нею на допомогу ОСОБА_6 , записками зробленими ОСОБА_6 особисто а також заповітом, складеним та посвідченим у встановленому законом порядку. Доказів обставин, які б могли свідчити про наявність підстав для визнання заповіту ОСОБА_6 , передбачених ст. 1257 ЦК України, позивачем не надано взагалі. Отже суду не надано жодного доказу, якій би давав підстави вважати, що волевиявлення ОСОБА_6 було зроблено із застосуванням фізичного або психічного насильства, або вона мала розлади психічного здоров'я, які могли вплинути на її волевиявлення». Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2018 року підготовче судове засідання по вказаній цивільній справі відкладено до 04 жовтня 2018 року.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року підготовче судове засідання по вказаній цивільній справі закрито та справа призначена до судового розгляду по суті на 26 листопада 2018 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Стародбуцеву Л.В.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 повністю підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідача ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, дали поясненні аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву. Просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Третя особа- ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 є її бабусею. Більшу частину часу, до 2016 року, вона проживала у неї у м. Москва. Після того, як у бабусі почалися негаразди зі здоров'ям (неадекватна поведінка) , вирішили, щ вона буде проживати у м. Краматорську. У лютому 2017 року померла рідна сестра ОСОБА_6 , однак вона довго не могла в це повірити, поки їй не принесли її прах. А коли у серпні 2017 року помер її син, здоров'я в неї похитнулося, вона перестала пам'ятати події. ОСОБА_3 вони плати гроші, за те, щоб вона її доглядала.
Третя особа- приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Соловйова С.С. в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, просила ухвалити рішення на розсуд суду.
Третя особа- приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Стародубцева Л.В. в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності третіх осіб- приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Соловйової С.С., приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Стародубцевої Л.В.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що померлу ОСОБА_6 знала приблизно 20 років. В неї був син, який страждав шизофренією. ОСОБА_6 була доброю, товариською жінкою. Приблизно 4 роки тому вона дуже змінилась, почала носити балахони. Могла дзвонити по декілька разів на день, казати , що ОСОБА_7 помер. В останній час вона нічого не розуміла. Вона приватним чином виписувала їй ліки. Вказує, що в неї двадцятирічний досвід лікаря вищої категорії. Тому може точно сказати, що померла ОСОБА_6 страждала на деменцію.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 знала з 1990 років, як родичку приятельки ОСОБА_1 , з якою вони часто спілкуються. ОСОБА_6 часто знаходилась вдома у ОСОБА_1 . Приблизно у грудні 2017 року ОСОБА_6 дуже змінилась , вона стала все забувати, в неї була дивна поведінка.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вона знає з 2016 року, бо часто бачила її вдома у ОСОБА_1 . Вона знає, що в цей період часу ОСОБА_6 хворіла, в неї була неадекватна поведінка. ОСОБА_1 водила її у лікарню, де їй робили уколи. ОСОБА_6 померла у лютому 2018 року у лікарні. Як вона туди потрапила вона не знає.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 є його матір'ю. Останні два роки до смерті ОСОБА_6 , його мати практично жила у неї. ОСОБА_6 приблизно у 2016-2017 році зламала ключицю та його мати доглядала за нею. Він декілька разів бачив ОСОБА_6 , вона скаржилась, що в неї боліла спина, однак психічний стан в неї був добрий.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 вона знала близько двох років та через неї познайомилась з ОСОБА_3 . ОСОБА_6 померла у лютому 2018 році. Вона скаржилась, що в неї боліла спина. Вела вона себе адекватно, переживала за смерть сина.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 знає близько 6 років та бачила її часто разом з ОСОБА_6 , які неодноразово запрошували її у гості. 2017 Новий рік вони зустрічали разом. Одного разу вона бачила, як ОСОБА_3 викликала для ОСОБА_6 швидку допомогу. На вигляд ОСОБА_6 була зовсім нормальною людиною. Вона знає, що ОСОБА_3 бувало проживала у ОСОБА_6 неділями та доглядала за нею.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19 лютого 2018 року Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Краматорську Донецької області померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після її смерті відкрилась спадщина у виді квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВРС № НОМЕР_2 від 04.05.2012 року та свідоцтва про право власності, б/н 10.06.1996 року.
Як вбачається з копії заповіту, посвідченого 4 березня 2016 року державним нотаріусом Другої краматорської державної нотаріальної контори Костюковою Н.С., ОСОБА_6 , все своє майно де б воно не було із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом чи за заповітом матиме право, заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Як вбачається з копії заповіту, посвідченого 7 грудня 2017 року приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Стародубцевою Л.В., ОСОБА_6 , все своє майно де б воно не було із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом чи за заповітом матиме право, заповідала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Зазначені норми права встановлюють, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Проте зазначені норми права є обставинами, за яких заповіт може бути визнано недійсним.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, що визначено ст.1233 ЦК України.
Статтею 1234 Цивільного кодексу України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Згідно ст.30 ч.1 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам Цивільного кодексу щодо недійсності правочинів. Недійсним є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Відповідно до частини 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №59 від 21 квітня 2020 року ОСОБА_6 , 1940 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період складання заповіту 07 грудня 2017 року не страждала хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, слабоумством. На момент складання заповіту 07 грудня 2017 року, за психічним станом могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Висновок експертизи є достатньо обґрунтованим та не викликає жодних сумнівів в його правильності, оскільки вказаний висновок складений комісією у складі двох лікарів судово-психіатричних експертів, які мають значний експертний стаж та попереджені про кримінальну відповідальність за надання явно неправдивих висновків. Висновок експертизи відповідає вимогам ст.102 ЦПК України щодо змісту, ґрунтується на детальному аналізі матеріалів справи, медичної документації, показаннях сторін, показаннях свідків, як з боку позивачки, так і з боку відповідачки. Розбіжності у висновках експертизи та показаннях свідків з боку відповідачки пов'язані із суб'єктивною оцінкою цих свідків поведінки спадкодавця ОСОБА_6 на час складання ним заповіту, та відсутністю у цих свідків відповідних познань в області психіатрії.
Враховуючи вищезазначене суд при ухваленні рішення по справі приймає за основу вказаний висновок судово-психіатричної експертизи №59 від 21 квітня 2020 року.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 ст.80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд вважає встановленими ті обставини, що волевиявлення померлої ОСОБА_6 під час складання заповіту 07 грудня 2017 року було вільним і відповідало її волі, а тому у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, слід відмовити.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати залишаються за позивачем.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 13, 76-81, 82, 89, 141, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи- приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйова Світлана Семенівна, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Стародубцева Л.В. про визнання заповіту недійсним- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області (Перехідні положення п.п. 15.5, 15), протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Краматорського міського суду В. К. Демидова