Справа № 234/2989/20
Провадження № 2-а/234/65/20
25 серпня 2020 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Лутай А.М.
при секретарі судового засідання - Пагуліч Д.Г.
за участю: позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Гончара В'ячеслава Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 20.02.2020р звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 13 лютого 2020 року капралом поліції Гончаром В.О., відповідачем у справі, було складено постанову серія ДПО18 №719837 про притягнення його ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено грошове стягнення у вигляді штрафу 425грн, за нібито те, що 13.02.2020р, о 11 год 52хв в м.Краматорськ він керував транспортним засобом під дією знаку 3.21 («в'їзд заборонено»), чим порушено п.8.4 «в» ПДР. Вважає постанову такою, що підлягає скасуванню, а справу про притягнення його до адміністративної відповідальності такою, що підлягає закриттю, оскільки: 1) відповідач протизаконно склав постанову на місці знаходження автомобілю, хоча закон та Рішення Конституційного Суду України дозволяє складати постанову, розглядати справу виключно за місцем знаходження органу який уповноважений розглядати такі справи; 2) відповідач позбавив його ( ОСОБА_1 ) можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Не ознайомив його з правами до здійснення запитань і розгляду справи; 3) відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП і Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015, склав постанову в патрульній машині під керівництвом поліціанта Терещенка Р.В.: 4) відповідач не ознайомив його (Теліуса Д.А.) з матеріалами справи, доказами.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання підтримав свої вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні та надав суду пояснення аналогічні тим, що зазначені в позовній заяві. Додатково пояснив, що правила дорожнього руху він не порушував, посвідчення водія неодноразово пред'являв поліцейським.
Відповідач Гончар В.О., який про слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, в судове засідання не з'явився, та раніш надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що під час патрулювання 13.02.2020р ним ( Гончар В.О. ) у м.Краматорську, по вул.Паркова, біля буд.30, було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Dаcia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 («в'їзд заборонено»), чим порушив п.8.4 «в» ПДР та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п.2.1 «а» ПДР. Зазначає, що після зупинки транспортного засобу він ( Гончар В.О. ) підійшов до водія, належним чином представився, пояснив причину перевірки документів та попросив пред'явити документи, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі п.2 ч.1 ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 «а» ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме, порушення вимог п.8.4. «в» та п.2.1. «а» ПДР України, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо водія ОСОБА_1 ». Факт вчинення правопорушення було зафіксовано нагрудним відеореєстратором. Вказує, що на підставі ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються однією посадовою особою, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто, було винесено постанову за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення на правопорушника в розмірі 425грн. Твердження позивача про те, що він не порушував Правил дорожнього руху повністю не відповідають дійсності та обставинам справи. Так, вказує, що згідно з п.2.3. «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. В вищевказаному випадку водій не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував відповідно на її зміну - та порушив вимоги д.з. 3.21 «В'їзд заборонено». Згідно з п.п.8.4. «в» ПДР України, заборонні знаки, запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Зазначив, що в розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р №3353-ХII, а саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст.16 ЗУ «Про дорожній рух»). Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п.2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Разом з тим, як вбачається з відеозапису реєстратора, закріпленого на форменому одязі патрульного, та не заперечується й позивачем, останній відмовився пред'явити посвідчення водія для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі ч.1 ст.126 КУпАП. Крім того, вказує, що жодного клопотання або пояснення з боку позивача в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення подано не було, не зважаючи на те, що це його право було роз'яснено поліцейськими патрульної поліції. Позивач скористався наданими йому правами, що передбачені ст.268 КУпАП, а саме - ним було подано позов до Краматорського міського суду Донецької області про оскарження постанови, що чітко свідчить про те, шо право на оскарженню постанови також використано ним в повному обсязі. Згідно зі ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, тому вважає, що стягнення було накладено правомірно, він ( Гончар В.О. ) виконав вимоги ст.280 КУпАП, а саме, з'ясував що було умисно вчинене адміністративне правопорушення, за що правопорушник підлягає адміністративній відповідальності. Щодо місця розгляду справи зазначив, що відповідно до п.1 Розділу III Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Частина 2 ст.258 КУпАП, передбачає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні. Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, на підставі п.2.3 Рішення Конституційного суду України від 26.05.2015р №5-рп/2015, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Стосовно тлумачення частини першої ст.276 КУпАП, вказує, що відповідно до Рішення Конституційного суду України від 26.05.2015р №5-рп/2015 - «Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення». Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 13.07.2001р №11-рп/2001 - «Адміністративно-територіальна одиниця - це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування». Жодним НПА не передбачено розгляд справи безпосередньо за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. З урахуванням викладеного просить залишити позов ОСОБА_1 без задоволення.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши відзив відповідача на позовну заяву, матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, вважає адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 13.02.2020 року поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Гончаром В.О. складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №719837 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , згідно якої 13 лютого 2020 року о 11 год 52хв в м.Краматорськ, по вул.Паркова, біля буд.30, водій керував автомобілем Dаcia Logan, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 («в'їзд заборонено»), чим порушив п.8.4 «в» ПДР України та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п.2.1 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ст.ст.122 ч.1, 126 ч.1 КУпАП. Згідно вказаної постанови на ОСОБА_1 , з урахуванням положень ст.36 КУпАП, накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Так, відповідно до п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно п.п.8.4. «в» ПДР України, заборонні знаки, запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно Правил дорожнього руху України заборонний знак 3.21 "В'їзд заборонено" забороняє в'їзд усіх транспортних засобів з метою:
- запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом;
- запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8;
- організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо;
- запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9;
- запобігання в'їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).
Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За унормуванням ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, відповідачем надано лише CD-диски з відеозаписом з нагрудних відеокамер поліцейських та відеореєстратора встановленого в патрульній машині.
Проте, долучені відповідачем до матеріалів справи відеозаписи не дозволяють однозначно встановити факт порушення позивачем вимог п.8.4. «в» Правил дорожнього руху України, оскільки на відеозаписі не зафіксовано сам момент проїзду позивача під заборонний дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено». Доказів наявності на ділянці дороги, по якій рухався позивач, вказаного дорожнього знаку, відповідачем суду взагалі не надано.
Крім того, факт відсутності у позивача водійського посвідчення спростовується наданим позивачем відеозаписом, зробленим на мобільний телефон, на якому зафіксовано, як сам поліцейський вказує на наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення субєкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення субєкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №719837 від 13.02.2020р підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
В той же час суд не може погодитися з доводами позивача про те, що відповідач незаконно розглянув справу та виніс оскаржувану постанову на місці зупинки автомобілю, виходячи з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 2 статті 122 КпАП України.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N1408/27853,затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно пункту 4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 1 статті 122 та статтею 126 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 та 2 р. III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 1 статті 122 та статтею 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 статті 122 та статтею 126 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року, № 5-рп/2015 "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", на яке посилається позивач, прийняте до внесення змін у статтю 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року провадження №К/9901/10493/18.
Отже, оскільки законом передбачено можливість розгляду правопорушення за ч.1 ст.122 та ст.126 КУпАП безпосередньо на місці його вчинення, тому відповідач правомірно прийняв спірну постанову відносно позивача безпосередньо на місці вчинення правопорушення.
Крім того суд не може погодитися з доводами позивача про те, що у порушення вимог ст.268 КУпАП йому ( ОСОБА_1 ) не були роз'яснені права, не надана можливість ознайомитися з матеріалами справи, доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Як вбачається з відеозапису, наданого відповідачем, інспектор поліції після зупинки транспортного засобу представився, роз'яснив позивачу причину зупинки, суть скоєного ним адміністративного правопорушення, а також права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому позивачем не було заявлено інших клопотань, окрім клопотання про ознайомлення з доказами вчинення адміністративного правопорушення, яке було задоволено, що спростовує твердження позивача в адміністративному позові про порушення інспектором процедури розгляду справи та порушення прав позивача.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 9, 79, 90, 241-246, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Гончара В'ячеслава Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №719837 від 13.02.2020р, складену поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Гончаром В'ячеславом Олександровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 гривень - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головоючий суддя А.М.Лутай