26 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/212/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Колос І.Б., Чумак Ю.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Корпорації «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком» (далі - Корпорація, скаржник)
на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/212/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк»,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорстрой»,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Джевис»
про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 82 999 902, 71 грн.,
Корпорація 14.08.2020 безпосередньо звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/212/15 про повернення позовної заяви, ухвалити нове рішення суду, яким прийняти до провадження позовну заяву Корпорації та долучити її як сторону по справі.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Корпорації, Касаційний господарський суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
Згідно з частиною третьою статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини дев'ятої статті 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Касаційну скаргу Корпорації підписано представником Бистривим М. Однак при цьому до касаційної скарги не додано документів, які посвідчували б наявність у поіменованої особи повноважень щодо представництва скаржника у суді касаційної інстанції у розумінні частин першої, третьої статті 58, статті 60 ГПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Також за наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості, що Бистрив М. уповноважений представляти інтереси Корпорації у справі в порядку самопредставництва.
Перевірити повноваження представника Корпорації матеріалами справи також не вбачається можливим, оскільки касаційна скарга подана скаржником безпосередньо до Верховного Суду, матеріали справи у суді відсутні. При цьому у касаційній скарзі відсутні посилання скаржника на те, що документи на підтвердження повноважень представника містяться в матеріалах справи.
Приписами пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги Корпорації на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу і на низку недоліків касаційної скарги щодо змісту та форми. Так, із вступної та резолютивної частин касаційної скарги вбачається, що предметом оскарження у відповідності до наведеного скаржником є ухвала про повернення позовної заяви. Водночас з цього процесуального питання ухвали суду апеляційної інстанції за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) немає.
Слід відзначити також, що зі змісту касаційної скарги, зокрема із описової частини, вбачається, що скаржник посилається на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги, але водночас Корпорація не вказує дату ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Згідно з положенням Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Зокрема, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до частини третьої статті 6 цього Закону, суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРС.
Так, відповідно до наявної інформації у ЄДРСР, доступ до якого є відкритим, Донецьким апеляційним господарським судом у справі №905/212/15 постановлено дві ухвали про повернення апеляційної скарги Корпорації від 04.07.2016 та від 27.12.2016. Дані ухвали мотивовані тим, що оскільки Корпорація не подала доказів сплати судового збору у встановленому Законом порядку та розмірі, це є підставою для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення). При цьому суд апеляційної інстанції роз'яснив апелянту, що відповідно до частини четвертої статті 97 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно. Тобто судові рішення датовані відповідно 2016 роком.
Не погоджуюсь з такими доводами суду апеляційної інстанції Корпорація 14.08.2020 подає касаційну скаргу, яка мотивована тим, що Донецький апеляційний господарський суд, не допустивши апелянта до правосуддя, порушив приписи ГПК України та Конституції України, та при цьому вказує, що апеляційна інстанція мала повне право звільнити Корпорацію від сплати судового збору.
Водночас скаржник до касаційної скарги не додає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду та відповідно не просить суд поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, а також не вказує на інші виключні підстави для відкриття провадження, передбачені частиною четвертою статті 293 ГПК України.
Окрім того, касаційна скарга має і низку інших недоліків, а саме: відсутнє належне обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального/процесуального права з посиланням на чітко визначену конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України; відсутність доказу сплати судового збору, у встановленому Законом порядку та розмірі; відсутність доказів направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи, які у них відсутні, з описом вкладень тощо.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи частин першої та другої статті 43 ГПК України в яких зазначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -
Касаційну скаргу Корпорації «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду у справі №905/212/15 повернути з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Колос
Суддя Ю. Чумак