25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 924/534/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
представник позивача - Литвин П.В., адвокат (довіреність від 26.04.2019 № 14-166, свідоцтво від 17.06.2010 № 4197/10),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест",
представник відповідача - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2019 (головуючий суддя Заярнюк І.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 (головуючий Миханюк М.В., судді: Коломис В.В. і Саврій В.А.)
у справі № 924/534/19
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (далі - Товариство)
про стягнення 6 910 524,28 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Компанія звернулася до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 21.09.2017 № 1194/1718-БО-34 (далі - Договір) у розмірі 6 910 524,28 грн, з яких 5 662 562,16 грн основний борг, 487 427,36 грн пеня, 199 456,92 грн 3% річних та 561 077,84 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством було порушено умови Договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений Компанією природний газ.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.09.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 5 662 562,16 грн основного боргу, 243 713,68 грн пені, 199 456,92 грн 3% річних та 557 157,93 грн інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, при здійсненні перевірки поданого Компанією розрахунку інфляційних втрат судами встановлено, що окремі нарахування здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць, що чинним законодавством не передбачено. Також, враховуючи клопотання Товариства про зменшення розміру пені, суди на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зменшили розмір пені.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зменшення розміру інфляційних втрат і пені, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у інших справах, у частині застосування статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України та у частині нарахування інфляційних втрат, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким у цій частині задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди:
- в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у справі № 908/1453/14, у частині застосування статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах та у справах № 905/600/18, № 904/10242/17, № 913/63/18, у частині нарахування інфляційних втрат;
- при задоволенні клопотання про зменшення розміру пені не врахували інтереси Компанії.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Компанії, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 21.09.2017 Компанією (постачальник) та Товариством (споживач) на підставі, зокрема Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (далі - Положення), укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3 360,0 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис.куб.м): жовтень 195,0 тис. куб. метрів, листопад 480,0 тис. куб. метрів, грудень 685,0 тис. куб. метрів, січень 745,0 тис. куб. метрів, лютий 665,0 тис. куб. метрів, березень 590,0 тис. куб. метрів.
Пунктами 2.2-2.4 Договору передбачено, що обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених у пункті 2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються за Договором у відповідному місяці, підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому споживач не позбавляється права на коригування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених у пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу відповідно до пункту 3.7 цього договору вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.
Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України Компанією - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні країни, та/або в пунктах приймання-передачі газу з підземних газосховищ (далі - ПСГ) у газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Договору постачання природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення. У разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється.
Пунктом 3.7 Договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до пункту 3.10 Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4 942,00 грн за 1 000 куб. м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначення ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1 000 куб. м газу на дату укладання договору становить 7 907,20 грн, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 6.2 Договору сторони погодились, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
Згідно з пунктом 6.4 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Підпунктом 6 пункту 7.2 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з пунктом 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Пунктом 12.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.
12.01.2018 сторонами до Договору підписано та скріплено відтисками печаток додаткову угоду № 1, за умовами якої сторони виклали пункт 8.2 Договору у такій редакції: ?У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення?.
19.04.2018 сторонами до Договору підписано та скріплено відтисками печаток додаткову угоду № 2, за умовами якої сторони додали до пункту 2.1 Договору у редакції, яка передбачає, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 300 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): квітень - 300,0.
Також розділ 12 Договору викладено у такій редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
Відповідно до пункту 4 зазначеної додаткової угоди вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31.03.2018.
На виконання умов Договору постачальником протягом січня-березня 2018 року поставлено споживачу природний газ на загальну суму 7 953 150,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 року за січень 2018 року на суму 2 603 834,64 грн (274,416 тис. куб. м), від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 2 340 951,86 грн (246,711 тис. куб. м), від 31.03.2018 за березень 2018 року на суму 3 008 363,82 грн (317,049 тис. куб. м).
Відповідно до сформованої Компанією виписки по операціях за Договором у період 01.10.2017-28.02.2019 Товариством здійснені оплати за Договором на загальну суму 2 290 588,16 грн.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 6 910 524,28 грн, з яких 5 662 562,16 грн основний борг, 487 427,36 грн пеня, 199 456,92 грн 3% річних та 561 077,84 грн інфляційні втрати.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно із статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 530, 610-612 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судами встановлено, що сума основного боргу споживача перед постачальником за Договором складає 5 662 562,16 грн. Тобто Компанією доведено порушення Товариством умов Договору та наявність заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Суди, перевіривши надані Компанією розрахунки розмірів основного боргу та нарахованих 3% річних, дійшли висновку, що вони є арифметично правильними.
При цьому суди не погодились з розрахунком Компанії інфляційних втрат, оскільки розрахунок інфляційних втрат на заборгованість у певні періоди помилково здійснено з нарахуванням інфляції на інфляцію (індекс інфляції Компанією розраховано, виходячи з суми боргу вже з урахуванням інфляції у попередньому періоді). Тому, здійснивши перерахунок, суди дійшли висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 557 157,93 грн, з огляду на що у стягненні інфляційних втрат у розмірі 3 919,91 грн судами відмовлено.
Що ж до позовних вимог у частині стягнення пені, то судоми встановлено, що Товариство на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України у доповненнях до відзиву просило суд зменшити розмір штрафних санкцій на 70%.
В обґрунтування зазначеного клопотання Товариство посилалось на те, що фактичні витрати Товариства за надані послуги з теплопостачання та централізованого опалення населенню за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року включно склали 60 608 103,87 грн., а фактичні нарахування відповідно до затверджених виконавчим комітетом Шепетівської міської ради тарифів (доходи) склали 54 064 477,56 грн., тому утворилась різниця в тарифах у сумі 6 543 626,31 грн. Фактичні витрати (витрати собівартості) Товариства за надані послуги з теплопостачання бюджетним установам за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року включно склали 18 656 654,84 грн., а фактичні нарахування відповідно до затверджених виконавчим комітетом Шепетівської міської ради тарифів (доходи) склали 15 885 812,30 грн., тому утворилась різниця в тарифах у сумі 2 770 842,54 грн.
Крім того, Товариство звертає увагу на те, що за результатами діяльності за 2018 рік та 1-ше півріччя 2019 року воно є збитковим, що підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 31.12.2018; звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік; балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2019; звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1-ше півріччя 2019 року.
Згідно із статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частинами другою, третьою статті 551 ЦК України передбачено, що у випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Також судами враховано висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, в якому зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Також судами враховано інтереси сторін, поведінку винної сторони та ступень виконання зобов'язання, а саме часткову оплату суми основного боргу, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Компанії та компенсацію втрат від інфляції та стягнення річних.
Водночас судами відхилено посилання Компанії на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, оскільки відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, Компанією не надано доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували б наявність збитків у Компанії, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань Підприємством.
З огляду на викладене суди дійшли висновку про можливість зменшити розмір пені на 50% до 243 713,68 грн.
Однак Касаційний господарський суд не може погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про те, що розрахунок Компанії інфляційних втрат є помилковим, оскільки розрахунок інфляційних втрат на заборгованість у певні періоди помилково здійснено шляхом нарахування інфляції на інфляцію (індекс інфляції Компанією розраховано, виходячи з суми боргу вже з урахуванням інфляції у попередньому періоді), тому що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається "послідовність, утворена за певною закономірністю".
У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке касаційний суд вважає за доцільне роз'яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 919,91 грн, тому в цій частині оскаржувані судові рішенні підлягають скасуванню, з прийняттям про у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 919,91 грн.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Частинами першою, третьою статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене Касаційний господарський дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішень у частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 3 919,91 грн, - з прийняттям про у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 919,91 грн. В іншій частині судові рішення підлягаю залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
У зв'язку з тим, що суд частково скасовує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції з прийняттям у цій частині нового рішення, суд покладає на Товариство витрати зі сплати судового збору у розмірі 62,19 грн за розгляд позовної заяви, 88,03 грн за розгляд апеляційної скарги, 117,38 грн за розгляд касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 924/534/19 скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 3 919,91 грн.
3. У скасованій частині зазначених рішення і постанови прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 919,91 грн.
4. В іншій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 924/534/19 залишити без змін.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 919,91 грн інфляційних втрат, 62,19 грн судового збору за розгляд позовної заяви, 88,03 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги, 117,38 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко