25 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/1653/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Здраво" - Сторонського Р.Я.,
відповідача-1 - Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Данилова К.О.,
відповідача-2 - Антимонопольного комітету України - Данилова К.О.,
розглянув матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Здраво" (далі - ТОВ "Здраво", Позивач)
на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2019
(суддя Зеленіна Н.І.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020
(головуючий - суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А. і Михальська Ю.Б.)
у справі № 910/1653/19
за позовом ТОВ "Здраво"
до: Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК, Відповідач-1);
Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Відповідач-2)
про визнання недійсними рішень.
Короткий зміст позовних вимог
1. ТОВ "Здраво" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до територіального відділення АМК та АМК про: визнання недійсними пунктів 1, 2 рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 05.12.2018 № 12-р/к (далі - Рішення № 12-р/к ); визнання недійсним рішення АМК щодо відмови в передачі дослідження на розгляд за підвідомчістю державному уповноваженому АМК, викладене в листі за № 143-29/02-7891; зобов'язання АМК передати справу щодо ТОВ "Здраво" від територіального відділення АМК на розгляд державного уповноваженого АМК за підвідомчістю.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення № 12-р/к прийнято з порушенням правил підвідомчості.
Короткий зміст попередніх судових інстанцій
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020, у позові відмовлено.
4. Судові рішення мотивовані тим, що у даному випадку наявні дві умови підвідомчості територіальному відділенню АМК даної справи, а саме місце вчинення порушення (Луганська область) та місце настання наслідків порушення (Луганська область), відтак твердження Позивача про те, що дослідження має здійснюватися державним уповноваженим АМК є безпідставними та такими, що суперечать положенням чинного законодавства України. Територіальне відділення АМК у Рішенні № 12-р/к правомірно дійшло висновку, що ТОВ "Здраво" не надало інформацію на пункт 14 вимоги в.о. голови територіального відділення АМК від 15.05.2018 № 01-45/78 (далі - Вимога), а на пункти 2, 4, 5.1, 6, 12, 17, 19.1, 25 Вимоги надало інформацію в неповному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення зі справи і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
6. Касаційну скаргу, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивовано тим, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо критеріїв оцінки повноти інформації, поданої суб'єктом господарювання на вимогу органів АМК (пункт 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
7. Суди не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для скасування судових рішень згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
8. Територіальне відділення АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів ТОВ "Здраво" та зазначає про те, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та прийнятими без порушення норм матеріального та процесуального права. Судами в повній мірі були досліджені зібрані у справі докази. Просить касаційну скаргу ТОВ "Здраво" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 - без змін.
9. АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів ТОВ "Здраво", зазначає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги і просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Здраво" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Територіальним відділенням АМК проводилося дослідження щодо ознак наявності у діях товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сінекс" і ТОВ "Здраво" порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у процедурі торгів, що проводились за допомогою електронних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2017-06-12-000368-b.
В.о. голови територіального відділення АМК звернувся до ТОВ "Здраво" з Вимогою, яка стосувалася зазначених торгів і на яку останньому необхідно було надати інформацію протягом 30 календарних днів з моменту одержання даної вимоги.
Рішенням № 12-р/к встановлено, що надана ТОВ "Здраво" відповідь на Вимогу містила неповну інформацію, а саме, не було надано інформацію на пункт 14 Вимоги, на пункти 2, 4, 6, 5.1, 12, 17, 19.1, 25 надано інформацію в неповному обсязі; визнано, що ТОВ "Здраво" вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі у встановлений головою територіального відділення АМК строк та за вказане порушення на ТОВ "Здраво" накладено штраф у розмірі 54 000 грн.
11. Під час проведення дослідження ТОВ "Здраво" звернулося до АМК із клопотаннями про передачу дослідження за підвідомчістю державному уповноваженому АМК.
27.06.2018 АМК повідомив листом № 143-29/02-7891 ТОВ "Здраво" про відсутність підстав для передачі дослідження на розгляд державному уповноваженому АМК.
12. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення АМК щодо відмови в передачі дослідження на розгляд за підвідомчістю державному уповноваженому АМК, викладеної в листі за № 143-29/02-7891, та зобов'язання АМК передати справу щодо ТОВ "Здраво" від територіального відділення АМК на розгляд державного уповноваженого АМК за підвідомчістю, виходили з такого.
Відповідачем-1 та Відповідачем-2 встановлено, що дослідження стосовно наявності у діях ТОВ "Здраво" та ТОВ "Сінекс" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції здійснювалося з приводу процедури електронних торгів, що проводилися за допомогою електронних торгів "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-06-12-000368-b), яку було проведено замовником з Луганської області - "Територіальним медичним об'єднанням м. Лисичанськ", отже, місцем вчинення порушення є регіональний ринок, а саме - Луганська область, наслідки порушення також стосуватимуться саме регіонального ринку Луганської області.
Інформація, що запитувалася територіальним відділенням АМК, пов'язана з діяльністю ТОВ "Здраво" на загальнодержавному ринку, що свідчить про підвідомчість такого дослідження саме державному уповноваженому АМК. Однак, з матеріалів справи вбачається, що у даному випадку наявні дві умови підвідомчості територіальному відділенню АМК даної справи, а саме: місце вчинення порушення (Луганська область) та місце настання наслідків порушення (Луганська область).
Твердження ТОВ "Здраво" стосовно того, що дослідження має здійснюватися державним уповноваженим АМК є безпідставними та такими, що суперечать положенням чинного законодавства України.
13. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійсними пунктів 1 та 2 Рішення № 12-р/к, виходили з такого.
У зв'язку з проведенням територіальним відділенням АМК дослідження щодо ознак наявності у діях ТОВ "Сінекс" і ТОВ "Здраво" порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у процедурі торгів, що проводились за допомогою електронних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2017-06-12-000368-b, В.о. голови територіального відділення АМК звернувся до ТОВ "Здраво" з Вимогою, яка стосувалася зазначених торгів.
05.07.2018 ТОВ "Здраво" надало відповідь на Вимогу, яка надійшла до територіального відділення АМК 12.07.2018.
Як вбачається з Рішення № 12-р/к, ТОВ "Здраво" надало неповну інформацію на Вимогу, а саме: відповідь на пункт 2 Вимоги не містила інформації за табличною формою 1 та не містила всієї запитуваної інформації; відповідь на пункт 4 Вимоги була викладена у відмінній від запитуваної формі та не містила всієї запитуваної інформації; відповідь на пункт 5.1 Вимоги була неповною (територіальне відділення АМК запитувало виписки по всіх рахунках позивача, проте надано виписку лише по одному рахунку); у відповіді на пункт 6 Вимоги не надано звіт про фінансові результати за 2017 рік; відповідь на пункт 12 не містила інформації, чи обіймають керівні особи ТОВ "Здраво" посади в інших суб'єктах господарювання та чи мають вони частки в статутному капіталі інших суб'єктів господарювання; у відповіді на пункт 14 замість інформації про конкурсні процедури закупівель у табличній формі ТОВ "Здраво" надало посилання на сайт https://prozorro.gov.ua; у відповіді на пункт 17 на надано інформації щодо П.І.Б. працівників (які залучалися до підготовки документів), посад, функціональних обов'язків, контактних телефонів, факсів, e-mail, переліку документів, які готувалися кожною особою, реквізитів наказів, розпоряджень щодо залучення зазначеної посадової особи до підготовки документів; у відповіді на пункт 19.1 на надано документів, отриманих за посиланнями http://moz.gov.ua та www.google.com.ua; у відповіді на пункт 25 Вимоги позивач не надав копії інвойсів до контрактів, що унеможливило отримання інформації щодо предметів таких контрактів, цін та кількості придбаного медичного обладнання.
За таких обставин територіальне відділення АМК дійшло висновку, що TOB "Здраво" не надало інформації на пункт 14 Вимоги, а на пункти 2, 4, 5.1, 6, 12, 17, 19.1, 25 Вимоги надало інформацію в неповному обсязі.
Позивачем не надано доказів, які могли б спростувати висновки територіального відділення АМК, викладені у Рішенні№ 12-р/к, а відтак доводи ТОВ "Здраво" про вихід територіального відділення АМК за межі компетенції є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи.
14. Закон України "Про Антимонопольний комітет України":
стаття 3:
- основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
стаття 7:
- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тощо;
пункти 5 та 12 частини першої статті 17:
- голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);
стаття 22:
- розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимоги уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання таких вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність;
частина перша статті 221:
- суб'єкти господарювання, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу органу АМК подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання АМК, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Виходячи зі змісту статей 22, 221 названого Закону розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, державного уповноваженого АМК щодо подання суб'єктами господарювання документів, інформації тощо, необхідних для виконання ними завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання.
15. Закон України "Про захист економічної конкуренції":
пункт 14 статті 50:
- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі АМК у встановлені строки;
частина друга статті 52:
- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 14 статті 50 цього Закону покладаються штрафи в розмірі, передбаченому названим Законом;
частина перша статті 59:
- підставами для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
16. Частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів":
- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
17. ГПК України:
частина четверта статті 236:
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
частина друга статті 287:
- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу;
пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України:
- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу;
пункт 4 частини першої статті 296:
- суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
18. Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/1653/19 на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.
19. ТОВ "Здраво", обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначило, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо критеріїв оцінки повноти інформації, поданої суб'єктом господарювання на вимогу органів АМК (пункт 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Однак, у зверненні з касаційною скаргою скаржником залишено поза увагою сталу та послідовну практику Верховного Суду у застосуванні норм права, а саме, статей 3, 7, 17, 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", пункту 14 статті 50, статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка полягає в тому, що: враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, орган АМК у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у суб'єкта підприємницької діяльності відповідну інформацію (необхідну, в тому числі, для проведення дослідження на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях юридичної особи під час проведення, зокрема, тендеру), а такий суб'єкт господарювання, у свою чергу, зобов'язаний надати таку інформацію у встановлений строк. Так, саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Подання суб'єктом підприємницької діяльності інформації в неповному обсязі на вимогу голови територіального відділення АМК є підставою для притягнення такого суб'єкта до відповідної відповідальності. Наведені сталі правові позиції викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 11.06.2019 у справі № 908/1140/18; від 04.06.2019 у справі № 910/2316/18; від 24.04.2018 у справі № 915/457/17; від 23.04.2019 у справі № 915/827/18; від 16.01.2020 у справі № 922/1203/19.
20. Що ж до посилання скаржника на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо критеріїв оцінки повноти інформації, поданої суб'єктом господарювання на вимогу органів АМК, то Суд зазначає таке.
Вичерпних і однозначних критеріїв неповноти відповідної інформації "на всі випадки" судовою практикою визначити в принципі не є можливим. Кількість, зміст і характер таких критеріїв завжди визначається виходячи з конкретних обставин певної справи та обсягу і змісту поданих у ній і досліджених судом доказів, з урахуванням належності, достовірності і вірогідності останніх.
21. Що ж до посилання скаржника на те, що підставою для скасування судового рішення у справі № 910/1653/19 та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України), то Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України є необґрунтованими.
22. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
23. За таких обставин, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Здраво" на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 910/1653/19.
24. У зв'язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Здраво" на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 910/1653/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов