25 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/1915/19
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020
та рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс"
до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про зобов'язання прийняти товар за договором поставки,
та за зустрічним позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс
про стягнення неустойки в розмірі 134 382,17 грн,
04.08.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 (повний текст складено 18.05.2020) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2019 у справі № 915/1915/19, подана разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження 28.07.2020.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс", як на підставу її подання, посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.11.2019 у справі 910/1144/19, від 28.05.2019 у справі № 916/1913/18.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому, абзацом другим пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що хоча заявник посилається на неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.11.2019 у справі 910/1144/19, від 28.05.2019 у справі № 916/1913/18, однак не наводить яку саме норму права, на його думку, застосовано господарським судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
При цьому, Суд звертає увагу, що за змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
В такий спосіб, зазначення підстави для відкриття касаційного провадження є не тільки обов'язковою вимогою до її змісту (пункт 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України), а й впливає на межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Також, заявник, як на підставу подання касаційної скарги, посилається на необхідність відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.06.2019 у справі № 916/998/18.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;.
При цьому абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Однак, як вбачається з тексту касаційної скарги, заявник, зазначаючи про необхідность відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.06.2019 у справі № 916/998/18, лише посилається на статтю 690 Цивільного кодексу України та не наводить будь-якого обґрунтування необхідності такого відступлення.
Таким чином, оскільки у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс" посилається на пункти 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу касаційного оскарження, однак при цьому не наводить яку саме норму права, застосовано господарським судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також не наводить обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому за змістом частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2020 у справі №915/1915/19 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс" про зобов'язання прийняти товар за договором поставки та повністю задоволено зустрічний позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення неустойки в розмірі 134 382,17 грн.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 частково скасовано вказане рішення, а саме щодо задоволення зустрічного позову; у скасованій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс неустойки в розмірі 134 382,17 грн; в іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2019 залишено без змін.
У касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс" просить Суд скасувати повністю рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 і ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного - відмовити.
Однак, скаржником до касаційної скарги не додано доказів про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та порядку за її подання до Касаційного господарського суду.
При цьому, оскільки з прохальної частини касаційної скарги неможливо визначити в якій частині заявник оскаржує зазначені судові рішення - повністю чи частково, враховуючи відмову в задоволенні зустрічного позову за результатами розгляду справи в господарському суді апеляційної інстанції, у Суду відсутня можливість здійснити розрахунок суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, судові рішення, що оскаржуються, а також вимоги особи, яка подає скаргу.
Відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, для усунення недоліків касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс" необхідно:
1) уточнити, яку саме норму права, застосовано господарським судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі 910/1144/19, від 28.05.2019 у справі № 916/1913/18;
2) навести обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 916/998/18;
3) уточнити вимоги вказаної скарги, зазначивши в якій частині заявник оскаржує судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів;
4) надати докази сплати судового збору з урахуванням вимог касаційної скарги за наведеними нижче реквізитами.
Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код банку отримувача (МФО): 899998
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Символ звітності банку: 207.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжпортсервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2019 у справі № 915/1915/19 залишити без руху до 24.09.2020, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Зуєв