Іменем України
25 серпня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/602/20
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Заглади Миколи Михайловича,
АДРЕСА_1 ;
АДРЕСА_2 ;
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод»,
вул. Київська, буд. 9, смт. Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663;
предмет спору: про стягнення 86785,85грн
за участю представників сторін:
від позивача:Аніщенко О.Г. - адвокат, ордер на надання правової допомоги № СВ1004780 від 20.01.2020;
від відповідача: Боренко О.В. - юрисконсульт, довіреність б/н від 10.08.2020.
У судовому засіданні 25.08.2020 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
06.07.2020, надійшов позов фізичної особи-підприємця Заглади Миколи Михайловича (надалі - ФОП Заглада М.М.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод» (надалі - ТОВ «Лосинівський маслосирзавод») про стягнення 86785,85грн, з яких: 78753,92грн основного боргу за договором доручення №2006/19 від 20.06.2019 (надалі - Договір); 5310,74грн відсотків за комерційним кредитом за період з 11.11.2019 по 06.07.2020, нарахованих на підставі статей 1048, 1054, 1057 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України); 1225,29грн інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року та 1495,90грн трьох відсотків річних за період з 11.11.2019 по 06.07.2020, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного Договору в частині своєчасної оплати за товар (молоко коров'яче), закуплений за дорученням відповідача в період з 16.10.2019 по 15.11.2019, та винагороди за виконання доручення щодо закупівлі товару (молока коров'ячого) у період з 01.11.2019 по 15.11.2019.
Ухвалою суду від 27.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 20.08.2020, у яке в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) викликано повноважних представників сторін, сторонам встановлено строки для подачі до суду заяв по суті спору, зокрема відповідачу 15 календарних днів з дня отримання вказаної ухвали для надання суду та позивачу відзиву на позов. Попереджено, що з огляду на зміст частини 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання ним відзиву на позов в установлений строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зазначену ухвалу відповідач отримав 31.07.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400048929461. Строк на подачу ним відзиву на позов закінчився 17.08.2020, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України.
Відповідач процесуальним правом на подачу мотивованих заперечень щодо заявлених вимог у визначений судом строк не скористався, клопотання про продовження строків на їх подання не заявив.
20.08.2020, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання завчасно повідомлений, про що свідчать матеріали справи. Натомість надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з дією карантинних заходів, вжитих урядом з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби (COVID - 19) (постанова КМУ від 11.03.2020, постанова КМУ від 22.07.2020).
Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 1 частини 3 вказаної статті визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин.
За висновком суду, відповідач у письмовому клопотанні №19 від 17.08.2020 не обґрунтував підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату, вказавши лише на дію карантинних заходів, запроваджених урядом з березня 2020 року; обставин, які перешкоджали б прибути його повноважному представнику в судове засідання 20.08.2020 не зазначив; про намір подати до суду письмові заперечення проти заявлених до нього вимог або бажання особисто приймати участь в судовому розгляді справи суд не повідомив.
20.08.2020, судом розпочато розгляд справи по суті та відкладено судове засідання на 25.08.2020 в порядку частини 1 статті 216 ГПК України, в яке повторно в порядку статей 120, 121 ГПК України викликано повноважного представника відповідача, про що останній повідомлений за його офіційною (зазначеною ним) електронною адресою для листування (info@losmoloko.com.ua; losmoloko@gmail.com).
25.08.2020, у судове засідання прибули повноважні представники сторін у справі.
Повноважний представник позивача в судовий засіданнях 20.08.2020 та 25.08.2020 заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Повідомив суд, що всі наявні документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження вчинення сторонами господарської операції з закупівлі товару (молока коров'ячого) за дорученням відповідача в період з 16.10.2019 по 15.11.2019 подані до суду. Оригінали спеціалізованих товарних накладних №№18470, 18476, 18481, 18489 на перевезення молочної сировини, складені в період з 01.11.2019 по 15.11.2019, залучені судом до матеріалів справи.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні 25.08.2020 позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, проти обсягу закупленого молока в спірних періодах не заперечував, у частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат поклався на розсуд суду, в частині процентів за комерційним кредитом заперечував з огляду на те, що надання відстрочки і розстрочки оплати товарів не може вважатися комерційним кредитом.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
20.06.2019, між ТОВ «Лосинівський маслосирзавод» (відповідач, довіритель за Договором) та ФОП Загладою М.М. (позивач, повірений за Договором) укладено договір доручення №2006/19, за умовами якого (п.1.) довіритель доручив, а повірений зобов'язався за його дорученням виконати роботи (надати послуги): закупити молоко коров'яче (надалі - товар) в особистих господарствах громадян чи сільськогосподарських підприємствах (товаровиробників) та передати його у власність довірителя, а довіритель, у свою чергу, зобов'язався прийняти молоко, сплатити його вартість та сплатити повіреному винагороду за належне виконання доручення.
У п.2., п.2.1. Договору сторони передбачили, що відносини між ними регламентуються главою 68 ЦК України, іншими нормативно-правовими актами, які мають безпосереднє відношення до такого правочину.
За виконану роботу (надані послуги) довіритель сплачує повіреному винагороду, а також вартість закупленого товару в розмірі, погодженому сторонами в протоколі погодження цін на закуплений товар та послуги, який є невід'ємною частиною Договору. Термін дії протоколу - 15 календарних днів. У разі відсутності письмових заперечень у сторін, термін дії протоколу продовжується на той самий строк. Ціна на послуги може коригуватись за домовленістю сторін шляхом підписання вказаного протоколу.
Відповідно до п.5.1. Договору довіритель зобов'язався відшкодовувати повіреному вартість закупленого товару та сплачувати йому винагороду згідно акту прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг). За домовленістю сторін розмір винагороди становлюється виходячи із загального обсягу закупленого молока.
За умовами п.2.3., п.2.5. Договору оплата послуг повіреного здійснюється довірителем протягом 10 календарних днів за попередню декаду місяця в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок повіреного або готівкою з каси довірителя; оплата вартості закупленого повіреним молока здійснюється довірителем протягом 10 календарних днів за попередню декаду місяця.
Підставою для оплати виконаних робіт (наданих послуг) є акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до частини 1 статті 1000, статті 1003 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
У договорі доручення або в виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
За п.2 частини 2 та частиною 4 статті 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення та виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.
Договір доручення №2006/19 від 20.06.2019, порушення умов якого є підставою заявленого позову, чинний, виходячи з положень п.8.2. якого, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення сторонами дій щодо його припинення в установленому ним порядку.
Предметом позову в даній справі є:
- стягнення вартості молока, закупленого повіреним за дорученням довірителя в період з 16.10.2019 по 31.10.2019, а також похідні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат за порушення грошових зобов'язань та відсотків за комерційним кредитом у формі відстрочення розрахунків за закуплений та переданий товар;
- стягнення вартості молока, закупленого повіреним за дорученням довірителя в період з 01.11.2019 по 15.11.2019 та винагороди повіреного за вчинення таких дій, а також похідні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат за порушення грошових зобов'язань та відсотків за комерційним кредитому формі відстрочення розрахунків за закуплений та переданий товар.
Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного розрахунку з позивачем за виконані ним за дорученням юридично значимі дії (закупівля та передача в власність відповідачу молока коров'ячого); наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача правових наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України; а також підстав для застосування до спірних відносин положень статей 1048, 1054, 1057 ЦК України, якими врегульовано порядок надання комерційного кредиту (на умовах відстрочення розрахунку за поставлений товар та виконані роботи (надані послуги).
Сторонами в п.2.3. Договору визначено, що підставою для оплати виконаних робіт (наданих послуг) є акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). При цьому, вартість послуг, що надавалась у межах даного Договору, врегульована сторонами відповідно до п.2.1., шляхом підписання протоколів погодження цін на закуплений товар та послуги.
Протоколом №8 погодження цін на закуплений товар та послуги до Договору сторони погодили, що в період з 16.10.2019 по 31.10.2019 вартість закупленого молока становить 5,00грн (за кожний базисний кг закупленого молока) та вартість послуг по закупівлі молока - 3,47грн (за кожний базисний кг закупленого молока).
На виконання умов Договору, виходячи з цін погоджених протоколом №8 до нього, за актом здачі-прийняття робіт (послуг) відповідач надав, а позивач прийняв послуги по заготівлі сировини в період з 16.10.2019 по 31.10.2019 на суму 53897,96грн, обсяг заготовленого молока в даному періоді становив 15532,554кг (53897,96грн : 3,47грн/кг).
Даний акт складений в двосторонньому порядку за підписами сторін, засвідчений печатками юридичних осіб. Будь-яких зауважень чи претензій даний документ, що є підставою для розрахунків, не містить.
За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За п.2.3.,п.2.5. Договору оплата послуг повіреного здійснюється довірителем протягом 10 календарних днів за попередню декаду місяця в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок повіреного, так само як і оплата вартості товару (молока коров'ячого) закупленого ним за дорученням довірителя.
Виходячи з наведених умов, відповідач мав розрахуватися за послуги по заготівлі молока в період з 16.10.2019 по 31.10.2019 (в обсязі 15532,554кг) в сумі 53897,96грн (3,47грн/кг х 15532,554кг) та оплатити відповідачу вартість закупленої для нього сировини в сумі 77662,77грн (5,00грн/кг х 15532,554кг) у строк по 11.11.2019, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 ЦК України, якою унормовано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у повному обсязі своєчасно розрахувався в частині вартості послуг по заготівлі сировини (молока коров'ячого) в період з 16.10.2019 по 31.10.2019, в обсязі 15532,554кг, сплативши позивачу 53897,96грн за платіжним дорученням №1085 від 07.11.2019, підстава платежу: за послуги по доставці молока згідно з договором №2006/19 від 20.06.2019 (копія наявна в матеріалах справи).
Разом з тим, оплату вартості закупленої сировини в указаному періоді відповідач здійснив частково, сплативши позивачу готівкою через касу кошти в сумі 37662,77грн, що ним не спростовується. Заборгованість за закуплену сировину в період з 16.10.2019 по 31.10.2019 в сумі 40000,00грн (77662,77грн - 37662,77грн) відповідачем не погашено; доказів оплати наявного боргу на момент ухвалення судового рішення до матеріалів справи не надано.
Статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
За статтею 610 ЦК України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.
Враховуючи, що відповідач за вартість заготовленого молока в період з 16.10.2019 по 31.10.2019 розрахувався частково, прострочивши виконання грошового зобов'язання на суму 40000,00грн, позивач, керуючись приписами частини 2 статті 625 ЦК України заявив до стягнення 644,00грн інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року та 784,06грн трьох відсотків річних за період 11.11.2019 по 06.07.2020.
За вказаною нормою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати вартості закупленої сировини в період з 16.10.2019 по 31.10.2019 в сумі 40000,00грн, керуючись приписами частини 2 статті 625 ЦК України, провівши перерахунок заявлених до стягнення нарахувань відсотків річних та інфляційних втрат, у межах визначеного позивачем періоду стягнення, з огляду на установлений судом період прострочення виконання грошового зобов'язання (12.11.2019 по 06.07.2020), суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення відсотків річних у сумі 754,54грн та інфляційних втрат у сумі 561,00грн.
Судом відмовлено в частині стягнення відсотків річних у сумі 29,52грн, з огляду на допущення помилки врозрахунку, оскільки позивачем невірно визначено дату, з якої виконання грошового зобов'язання є простроченим, а саме: з 12.11.2019 (замість 11.11.2019) (з огляду на вимоги частини 5 статті 254 ЦК України) та не взято до уваги, що 2020 рік складається з 366 календарних днів; судом також відмовлено в стягненні інфляційних втрат у сумі 83,00грн, з підстав невірного визначення в спірному періоді сукупного індексу інфляції, що складає 101,4%, замість 101,61% (безпідставно зі спірного періоду виключено грудень 2019 року, в якому мала місце дефляція).
Позивач, керуючись умовами п.2.1., п.2.2. Договору, посилаючись на норми статей 1048, 1054, 1057 ЦК України заявив до стягнення в період з 11.11.2019 по 06.07.2020, за користування відповідачем коштами в сумі 40000,00грн, відсотків за комерційним кредитом, розрахованих у розмірі облікової ставки Національного банку України, в сумі 2822,80грн.
За частиною 1 статті 1057 ЦК України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
Тобто, виходячи з даної норми, сторони в Договорі, умови якого передбачають передання в власність грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, можуть передбачати надання комерційного кредиту, зокрема в вигляді відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (як правило включається в вартість реалізованого товару).
Таким чином, відстрочення чи розстрочення платежу є різновидом комерційного кредиту.
Разом з цим, неспівпадання моменту оплати товарів, робіт, послуг з моментом їх отримання, не означає, що така умова за своєю правовою природою є комерційним кредитом. Передбачене договором надання відстрочки і розстрочки оплати товарів може бути комерційним кредитом, якщо подібні умови платежів визначені в договорі саме як надання комерційного кредиту. Виходячи зі змісту статті 1057 ЦК України зобов'язання комерційного кредитування виникає не автоматично, а при досягненні угоди про це.
Суд, проаналізувавши положення Договору доручення №2006/19 від 20.06.2019, дійшов висновку, що сторонами не погоджувались умови надання комерційного кредиту під відстрочення розрахунків за отримані послуги, всупереч позиції позивача, який невірно трактує зміст даного правочину.
За висновком суду відсутні підстави для застосування до спірних відносин сторін приписів статей 1048, 1054, 1057 ЦК України.
Відтак судом відмовлено в частині вимог про стягнення комерційного кредиту в сумі 2822,80грн за період з 11.11.2019 по 06.07.2020 з огляду на їх безпідставність.
У межах даного позову позивачем також заявлено вимоги про стягнення 25496,00грн вартості молока, закупленого ним за дорученням відповідача в період з 01.11.2019 по 15.11.2019 та 13257,92грн винагороди за вчинення таких дій (виходячи з обсягу 5099,20кг, за ціною погодженою протоколом №9, вартість закупленого молока 5,00грн (за кожний базисний кг закупленої сировини); послуги по закупівлі - 2,60грн (за кожний базисний кг закупленої сировини), а також похідні вимоги щодо стягнення 711,84грн трьох відсотків річних за період з 26.11.2019 по 06.07.2020, 581,29грн інфляційних втрат за порушення грошових зобов'язань за період з січня по квітень 2020 року та 2487,94грн відсотків за комерційним кредитом за період з 26.11.2019 по 06.07.2020.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем до матеріалів справи надано: акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) б/н від 27.12.2019, складений ним в односторонньому порядку; зведену відомість закупівлі молока в спірному періоді; спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини №№18470 від 02.11.2019, 18476 від 04.11.2019, 18481 від 06.11.2019, 18489 від 10.11.2019 (оригінали яких залучено до матеріалів справи).
Як встановлено судом, відповідачем не заперечується факт вчинення сторонами господарської операції щодо закупівлі молочної сировини в спірному періоді в обсязі 5099,20 кг.
Спеціалізовані накладні №№18470 від 02.11.2019, 18476 від 04.11.2019, 18481 від 06.11.2019, 18489 від 10.11.2019 на перевезення молочної сировини, що є документами первинного бухгалтерського обліку, складені в двосторонньому порядку та засвідчені печаткою відповідача, підтверджують факт вчинення сторонами господарської операції щодо закупівлі молочної сировини в спірному періоді.
Виходячи з приписів частини 1 статті 530 ЦК України та умов п.2.3., п.2.5. Договору, відповідач мав розрахуватися за послуги по заготівлі молока в період з 01.11.2019 по 15.11.2019 (в обсязі 5099,20кг) в сумі 13257,92грн (2,60грн/кг х 5099,20кг) та оплатити відповідачу вартість закупленої для нього сировини в сумі 25496,00грн (5,00грн/кг х 5099,20кг) у строк по 25.11.2019.
Відповідач порушив умови Договору, за закуплену сировину та послуги по її заготівлі з позивачем в установлений строк не розрахувався, що ним не спростовується.
Заборгованість відповідача за закуплену сировину та послуги по її заготівлі в період з 01.11.2019 по 15.11.2019 в сумі 38753,92грн (25496грн + 13257,92грн) до цього часу не погашена; доказів оплати наявного боргу на момент ухвалення судового рішення до матеріалів справи не надано.
Враховуючи, що відповідач не розрахувався за вартість заготовленого молока та послуги щодо його заготівлі в період з 01.11.2019 по 15.11.2019 в обсязі 5099,20кг, прострочивши виконання грошового зобов'язання на суму 38753,92грн, керуючись приписами частини 2 статті 625 ЦК України суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем та стягнення трьох відсотків річних за період з 26.11.2019 по 06.07.2020 та інфляційних втрат за період з січня по квітень 2020 року в межах заявлених вимог в сумі 711,84 грн та 581,29грн відповідно.
Судом відмовлено в частині вимог щодо стягнення комерційного кредиту в сумі 2487,94грн за період з 26.11.2019 по 06.07.2020, з огляду на відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин сторін приписів статей 1048, 1054, 1057 ЦК України, про що зазначалось вище.
Відповідно до частини 1 статті 73 та частини 1 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Представником позивача в судовому засіданні 25.08.2020 заявлено усне клопотання про подання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду доказів щодо витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
З огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, керуючись частинами 1 та 9 статті 129 ГПК України за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102грн.
Керуючись статтями 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 80, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 239, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов фізичної особи-підприємця Заглади Миколи Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод» (16663, Чернігівська область, Ніжинський район, смт. Лосинівка, вул. Київська, буд. 9, код ЄДРПОУ 21403660) про стягнення 86785,85грн, задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод» (16663, Чернігівська область, Ніжинський район, смт. Лосинівка, вул. Київська, буд. 9, код ЄДРПОУ 21403660) на користь фізичної особи-підприємця Заглади Миколи Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 78753,92грн основного боргу, 1142,29 грн інфляційних втрат, 1466,38грн відсотків річних та 2102грн судового збору
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26.08.2020.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко