18 серпня 2020 року Справа № 926/686/20
За позовом Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, м. Київ
до Фермерського господарства “Відродження 2007”, с. Ворничани Хотинського району Чернівецької області
про стягнення заборгованості у сумі 72786,76 грн
Суддя Гончарук О. В.
Секретар судового засідання - Балух-Бзовик М.В.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фермерського господарства “Відродження 2007”, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № 24-18-31 ств-пл/68 від 03.03.2018 року у загальній сумі 72786,76 грн, з яких: 55234,41 грн основного боргу, 2289,27 грн пені, 27,73 грн інфляційних втрат, 25% річних у розмірі 2281,35 грн та 12954,00 грн штрафу.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 03.03.2018 між Державним публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” та Фермерським господарством “Відродження 2007” укладено договір фінансового лізингу № 24-18-31 ств-пл/68, відповідно до якого позивач передав відповідачеві у користування Обприскувач ОПК 3000-24 “ТИТАН” (АСУ) зав. №2259-17 (1 од.) строком на 3 роки, а останній зобов'язався сплатити за це лізингові платежі на умовах договору. В порушення умов договору, відповідач не здійснив сплату лізингових платежів, в результаті чого утворилась заборгованість в частині лізингових платежів.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 28 квітня 2020 року.
Ухвалою господарського суду від 28.04.2020 відкладено розгляд справи на час до завершення в Україні дії карантину, установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 COVID-19”, з урахуванням внесених до цієї постанови змін.
Ухвалою суду від 01.07.2020 призначено розгляд справи по суті на 18.08.2020.
На день розгляду справи по суті, 18.08.2020, представники сторін в судове засідання не з'явилися. Однак, до початку судового засідання, представником позивача подано через канцелярію суду клопотання про закриття провадження у справі у частині стягнення 9119,79 грн за відсутністю предмета спору, так як відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу по договору від 03.03.2018 року № 24-18-31 ств-пл/68 сплачено 9119,79 грн та про повернення з Державного бюджету сплачену суму судового збору у розмірі 263,36 грн. Одночасно, позивач просить розглядати справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання 18.08.2020 не з'явився, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав.
Відповідно до частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За загальними вимогами п. 992 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв'язку з відсутністю адресата.
Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: с. Ворничани Хотинського району Чернівецької області, 60042.
Вся судова кореспонденція по даній справі, яка надсилалась відповідачу, була надіслана за вищезазначеною адресою.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, ухвали суду вважаються врученими учаснику справи, а останній належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в судовому засіданні 18.08.2020 без участі представника відповідача та за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
03 березня 2018 року між Державним публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, як лізингодавцем, та Фермерським господарством “Відродження 2007”, як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № 24-18-31 ств-пл/68, відповідно до якого позивач передав відповідачеві у користування Обприскувач ОПК 3000-24 “ТИТАН” (АСУ) зав. №2259-17 (1 од.) строком на 3 роки, а останній зобов'язався сплатити за це лізингові платежі на умовах договору. Відповідно до п. 3.4.3. договору, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 4.1. договору протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця:
- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ).
Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.
Пунктами 4.2. та 4.3. договору передбачено, що з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;
- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого та другого лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору;
- комісію за супроводження договору в розмірі 11 (одинадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування на додану вартість.
Лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.
Відповідно до п. 4.4. договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до цього договору.
У додатку № 2 до договору сторонами погоджено графіки сплати лізингових платежів за Обприскувач ОПК 3000-24 “ТИТАН” (АСУ) зав. №2259-17.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього договору “Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу”, та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором, якщо інше не визначено цим договором (пункт 9.1. договору).
Пунктами 10.3., 10.4., 10.10. договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 років. Правовідносини між сторонами, не врегульовані договором, регулюються законодавством. Всі зміни до договору здійснюються у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору або обміну листами.
На виконання умов договору за актом приймання-передачі № 5 від 17.04.2018 позивач передав відповідачу Обприскувач ОПК 3000-24 “ТИТАН” (АСУ) зав. №2259-17 (1 од.) вартістю 508000,00 грн.
З доданих до позовної заяви документів - розрахунків суми позову - які відповідають графіку платежів, вбачається, що відповідачем було порушено графік сплати лізингових платежів та не сплачено у строк наступні платежі: № 19 в сумі 13973,52 грн не пізніше 17.11.2019, № 20 в сумі 13863,58 грн не пізніше 17.12.2019, № 21 в сумі 13753,63 грн не пізніше 17.01.2020, № 22 в сумі 13643,68 грн не пізніше 17.02.2020.
Оскільки відповідачем порушено умови договору фінансового лізингу № 24-18-31 ств-пл/68 від 03.03.2018 в частині сплати чергових лізингових платежів, згідно графіку, визначеного до договору лізингу, позивачем надіслано відповідачу вимоги № 4 від 02.01.2020 та № 35 від 03.02.2020 з доказами відправлення, проте залишені відповідачем без відповіді.
При цьому, 06 серпня 2020 року, а саме під час розгляду справи судом, відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу по договору від 03.03.2018 № 24-18-31 ств-пл/68 сплачено 9119,79 грн.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо лізингових платежів, у зв'язку з чим з нього слід стягнути основний борг у сумі 46114,62 грн. (період з 17.11.2019 року по 17.02.2020 року), а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 8.1. договору лізингу сторони цим договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. цього договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.
Крім того, у пункті 8.3. договору сторони домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1. цього договору.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Пеня як вид забезпечення виконання зобов'язання та її розмір визначена частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленим статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а в силу статей 217, 230 Господарського кодексу України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Відтак, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 та від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд доходить висновку, що позивачем правомірно, в межах можливих нарахувань, заявлено до стягнення пеня в сумі 2289,27 грн (за період з 19.11.2019 по 02.03.2020) та штраф в сумі 12954,00 грн згідно пункту 8.1. договору лізингу, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.
Так, п. 8.3 Договору встановлено, що на прострочену суму лізингових платежів нараховується, зокрема, відсотки (проценти) у розмірі 25 % (двадцяти п'яти) річних.
Сума річних у розмірі 25% погоджена сторонами у договорі, що передбачено відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Суд, враховуючи умови п. 8.3 Договору та перевіривши розмір заявлених позивачем 25% річних та інфляційних нарахувань, зазначає, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 27,73 грн та 25% річних в сумі 2281,35 грн підлягають задоволенню.
У відповідності до п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як встановлено судом, а також вбачається з матеріалів справи, відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу по договору від 03.03.2018 № 24-18-31 ств-пл/68 сплачено 9119,79 грн, що підтверджується випискою АТ “УКРСИББАНК” від 06.08.2020 року.
За таких обставин, а також враховуючи клопотання позивача, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з Фермерського господарства “Відродження 2007” на користь Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” основного боргу в розмірі 9119,79 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частин 1 і 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, з огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в частині задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до статті 1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Так, враховуючи вищезазначене, беручи до уваги клопотання позивача та у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 9119,79 грн основного боргу, суд дійшов висновку повернути позивачу з Державного бюджету сплачену за платіжним дорученням № 10761 від 17 березня 2020 року суму судового збору в розмірі 263,36 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) до Фермерського господарства “Відродження 2007” (60042, Чернівецька область, Хотинський район, с. Ворничани, код 34907686) про стягнення заборгованості у сумі 72786,76 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Відродження 2007” (60042, Чернівецька область, Хотинський район, с. Ворничани, код 34907686) на користь Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) заборгованість в сумі 63666,97 грн (у тому числі: суму основного боргу - 46114,62 грн, пеню - 2289,27 грн, індекс інфляції - 27,73 грн, 25% річних - 2281,35 грн, штраф - 12954,00 грн) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1838,64 грн.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Фермерського господарства “Відродження 2007” (60042, Чернівецька область, Хотинський район, с. Ворничани, код 34907686) на користь Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) основного боргу - 9119,79 грн.
4. Повернути Державному публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) з Державного бюджету сплачену за платіжним дорученням № 10761 від 17 березня 2020 року суму судового збору в розмірі 263,36 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне судове рішення складено 25.08.2020.
Суддя О.В. Гончарук