Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1693/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б. 7; код ЄДРПОУ: 04059243)
до Фізичної особи-підприємця Лунгу Лариси Андріївни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати
без виклику учасників справи
01 червня 2020 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Лунгу Лариси Андріївни, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Лунгу Лариси Андріївни заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 58 513,67 грн. за користування земельною ділянкою по вул.Гвардійців-Широнінців, б.44 у м.Харкові площею 0,0068 га відповідно до договору оренди від 27.12.2012 за № 488558 (номер запису про інше речове право 488558 від 25.03.2013), а також судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати за договором оренди землі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2020 року прийнято позовну заяву (вх.№1693/20 від 01 червня 2020 року) Харківської міської ради до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №922/1693/20 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України) з урахуванням п.4 Прикінцевих положень ГПК України та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.
03.08.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від Фізичної особи-підприємця Лунгу Лариси Андріївни надійшла заява (вх.№17625 від 03.08.2020), в якій висловила свої заперечення проти позову. Зазначила, що заборгованість пред'явлена позивачем у позовній заяві, не відповідає дійсності, оскільки дані щодо такої заборгованості взяті станом на 22.06.2018. Також зазначила, що на момент закінчення дії спірного договору оренди відповідач заборгованості зі сплати орендної плати не мала. Проте, 22.06.2018 відповідач дізналася, що дія спірного договору оренди була пролонгована, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати. Також відповідач вважає, що позивачем не було враховано рішення Харківського окружного адміністративного суду та те, що відповідачем частково було погашено заборгованість у період з серпня 2018 року по червень 2020 року. Також, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, зазначила що залишок заборгованості у розмірі 21 555,29 грн. відразу та у повному обсязі сплатити не має змоги, у зв'язку із чим продовжує погашати заборгованість частинами.
Вищезазначену заяву (вх.№17625 від 03.08.2020) Фізичної особи-підприємця Лунгу Лариси Андріївни суд розцінив як відзив на позовну заяву та ухвалою суду від 07.08.2020, задовольнивши заяву про поновлення строк на подання відзиву на позовну заяву, прийняв її до розгляду.
26 серпня 2020 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№19634 від 26.08.2020), в якій просить суд поновити строк подання відповіді на відзив, а також позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито 02 червня 2020 року, таким чином строк розгляду справи закінчується 01 серпня 2020 року.
Враховуючи, що судом задоволено заяву про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та на подання відповіді на відзив, суд вважає, що в даному випадку процесуального строку, визначеного статтею 248 ГПК України, недостатньо для повного та всебічного розгляду справи.
Враховуючи витікання строків, передбачених 248 ГПК України, а також принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку, суд вважає за необхідне вийти за межі строку розгляду даної справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №555/11 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» було надано ФОП Лунгу Л.А. земельну ділянку за адресою: вул. Гвардійців-Широнінців, б. 44, м. Харків , загальною площею 0,0068 га строком до 01.12.2014.
На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та Відповідачем укладено договір оренди землі, що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 27.12.2012 за №488558 (номер запису про інше речове право 488558 від 25.03.2013) (надалі - Договір) (а.с.27-29 т.1).
Даний Договір засвідчений підписами та печаткою сторін.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, орендодавець на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №555/11 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка знаходиться м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 44.
В оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 6310137500:11:001:0114) загальною площею 0,0068 га, у тому числі: під забудовою 0,0022 га, інших угідь 0,0046 га (п.2.Договору).
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. «Б-1», літ. «Б'-1» (П.3.Договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом №198/11 від 22.03.2011 року становить: 160450,00 грн. (п.5.Договору).
Відповідно до пункту 8 Договору, договір укладено строком до 01.12.2014. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.
Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківський області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.
Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік згідно з розрахунком №878/12 від 07.09.2012 становить 8% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 12 836,00 грн., розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить 1 069,67грн. (п.9.Договору).
При цьому, орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами (п.10.Договору).
Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця або в строки визначені чинним законодавством (п.11.Договору).
Пунктом 12. Договору сторони погодили, що платіжне доручення або квитанція мають містити в кодовому рядку обов'язкову інформацію про номер державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, за яку справляється плата, та строк, за який здійснюється платіж.
Після припинення дії договору орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання-передачі (п.21.Договору).
01.04.2013 сторонами було складено акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.32 т.1).
Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.
Пунктом 2 цього рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року.
Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013»» встановлено, що плата за землю на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.
Як зазначає позивач, відповідач вищезазначену земельну ділянку не повернув та продовжує нею користуватися, а отже зобов'язаний сплачувати орендну плату відповідно до договору.
Як вбачається з інформації наданої Департаментом земельних відносин від 28.04.20202 №3386/0/225-20, розмір орендної плати за користування ФОП Лунгу Л. А. земельною ділянкою по вул. Гвардійців - Широнінців, 44, загальною площею 0,0068 га відповідно до договору оренди землі від 27.12.2012 становить: 24 352,56 грн. за рік, 2 029,38 грн. - за місяць (а.с.36-39 т.1).
ГУ ДФС у Харківській області листом від 24.04.2020 №9159/9/20-40-04-03-17 повідомило позивача про те, що ФОП Лунгу Л.А., як сторона по договору оренди землі фактично сплатила:
- за 2017 рік - 0 грн.;
- за 2018 рік - 2 500,00 грн.;
- за 2019 рік - 8 000,00 грн.;
- станом на 15.04.2020 - 1 000,00 грн.
Як вбачається з інформації по наявних сумах податкового боргу та сплачених сумах податкових зобов'язань по орендній платі станом на 20.04.2020, загальна заборгованість відповідача становить 50 531,25 грн. (а.с.40-41 т.1).
Позивач, перерахувавши розмір орендної плати за період з 01.06.2017 по 15.04.2020 зазначає, що сума заборгованості відповідача за відповідний період становить 58 513,67 грн.
Відповідач в свою чергу зазначає, що залишок заборгованості становить 21 555,29 грн., посилаючись на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №520/8648/19.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Статтею 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Поряд з цим, згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Водночас відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як встановлено судом, позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку за адресою: вул. Гвардійців-Широнінців, б. 44, м. Харків, загальною площею 0,0068 га строком до 01.12.2014., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.04.2013.
Як свідчать матеріали справи, між Харківською міською радою та ФОП Лунгу Л.А. додаткових угод щодо користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору не укладалося, проте актом приймання-передачі спірна земельна ділянка не поверталася.
У зв'язку із тим, що відповідач у супереч вимог Договору не повернув позивачу земельну ділянку актом приймання-передачі та у 90-денний строк до закінчення строку дії договору не повідомив позивача про намір продовжити чи розірвати його дію листом-повідомленням, проте продовжував користуватися відповідною земельною ділянкою, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а позивач в свою чергу не заперечував щодо такого користування, дію даного договору було продовжено автоматично.
Факт користування відповідачем відповідною земельною ділянкою також підтверджується рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 по справі №520/8648/19, яким було стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лунгу Лариси Андріївни до державного бюджету України податковий борг зі сплати за землю. У відповідних податкових деклараціях №1600023452 від 12.04.2016, №1700054363 від 14.02.2017, наданих відповідачем, зазначений номер державної реєстрації прав оренди земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки: 6310137500:11:001:0114 (а.с.97-105 т.1).
Таким чином відповідач свідомо продовжувала користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:11:001:0114 та подавала до ГУ ДФС податкові декларації з плати за відповідну земельну ділянку, у зв'язку із чим посилання відповідача на необізнаність про продовження дії договору оренди судом не приймається до уваги, оскільки обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК України).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Розділу XII Податкового кодексу.
В той же час, згідно з п. 13 Договору, розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, зміни нормативної грошової оцінки, внаслідок інфляції.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (стаття 287.3 Податкового кодексу України).
За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Як слідує з матеріалів справи, та не заперечується самим відповідач, останній в порушення умов договору оренди землі від 27.12.2012 за №488558 та норм чинного законодавства не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо оплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором оренди землі.
Згідно пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати оренду плату.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендар сплачує орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності і вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконання зобов'язання у встановлений строк (термін) його виконання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Так відповідач, не погоджуючись із заявленою позивачем сумою заборгованості, надала дублікати чеків (а.с.107-124 т.1), на які посилається як на доказ сплати частини орендної плати за договором оренди від 27.12.2012 за №488558.
Дослідивши вищезазначені чеки, судом встановлено, що з жодного чеку, наданого відповідачем, не вбачається в графі "призначення платежу" номеру державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, за яку справляється плата, та строк, за який здійснюється платіж, як це передбачено договором оренди землі від 27.12.2012 за №488558 (номеру державної реєстрації договору оренди земельної ділянки 488558 від 25.03.2013).
Також, відповідач надала суду податкові декларації №1600023452 за 2016 рік від 12.04.2016, №1700054363 за 2017 рік від 14.02.2017 та розрахунок суми податкового боргу з орендної плати відповідача здійснений головним державним ревізор-інспектором відділу погашення боргу (а.с.96-100 т.1), з яких вбачається, що період виникнення боргу становить з 30.08.2016 по 30.01.2017.
Суд критично ставиться до посилання відповідача щодо неврахування позивачем рішення Харківського окружного адміністративного суду та те, що відповідачем частково було погашено заборгованість у період з серпня 2018 року по червень 2020 року, оскільки період заявлений позивачем в позовній заяві та період встановлений у рішенні Харківського окружного адміністративного суду не збігається.
Тим паче у заборгованість, стягнуту з відповідача рішенням Харківського окружного адміністративного суду входять, в тому числі, штрафні санкції, нараховані ГУ ДФС.
Таким чином, в матеріалах справи не міститься жодного доказу, який би підтверджував факт оплати відповідачем заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 27.12.2012 за №488558 (номеру державної реєстрації договору оренди земельної ділянки 488558 від 25.03.2013) за період з 01.06.2017 по 31.12.2017.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Також, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Згідно Інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік, 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.
Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, яке йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
Так, у відповідності до чинного законодавства України, орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю, на підставі якої подає декларації до органів ДФС України.
Враховуючи положення п.10. Договору, відповідно до якого, відповідач самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, беручи до уваги лист ГУ ДФС у Харківській області та, перевіривши розрахунок наданий позивачем, судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 27.12.2012 за №488558 за період з 01.06.2017 по 15.04.2020 становить 58 513,67 грн., у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 58 513,67 грн.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Лунгу Лариси Андріївни - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лунгу Лариси Андріївни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б. 7; код ЄДРПОУ: 04059243) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 58 513 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 67 коп. за користування земельною ділянкою по вул. Гвардійців-Широнінців, б. 44 у м. Харкові площею 0,0068 га відповідно до договору оренди від 27.12.2012 за № 488558 (номер запису про інше речове право 488558 від 25.03.2013) та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "26" серпня 2020 р.
Суддя Т.О. Пономаренко