Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 серпня 2020 р. Справа№200/6972/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
28.07.2020 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42172734) про:
- визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального та пільгового страхового стажу періоди роботи з 25.01.1988 по 13.06.1988, з 10.09.1990 по 22.08.1998, з 01.03.2014 року по 31.07.2014 включно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 28 від 11.02.2020 про протиправне не зарахування до загального та пільгового страхового стажу періоди роботи з 25.01.1988 року по 13.06.1988, з 10.09.1990 по 22.08.1998, з 01.03.2014 по 31.07.2014 включно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до загального та пільгового страхового стажу з 25.01.1988 по 13.06.1988, з 10.09.1990 по 22.08.1998, з 01.03.2014 по 31.07.2014 включно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплатити недоотриману пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з дати звернення 04.02.2020 з заявою № 1489 до відповідача про призначення пенсії за віком згідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до прийняття рішення по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії згідно до норм пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та протиправно не врахував до загального та пільгового стажу періоди його роботи, у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків.
Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.
Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що відповідно до наданих позивачем документів, з урахуванням вимог діючого законодавства України, страховий стаж ОСОБА_1 за даними трудової книжки та в індивідуальних відомостях про застраховану особу складає 21 рік 4 місяці 2 дні, пільговий стаж на підземних роботах за Списком №1 - 3 роки 1 місяць 9 днів.
За таких обставин відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон № 1058), оскільки на момент звернення відсутній необхідний страховий та пільговий стаж. Також, відповідач зазначив, що за таких обставин позивач набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 після досягнення 57 років, а саме з 11.05.2026 за наявності не менше 25 років страхового стажу.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Єнакієвським МВ ГУМВС України в Донецькій області 18.06.2008, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою №1489 від 04.02.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058.
Позивачем при зверненні до пенсійного органу надано наступні документи:
- довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
- трудова книжка серії НОМЕР_3 від 25.01.1988;
- копія паспорту;
- копія диплому про навчання серії НОМЕР_4 від 08.01.1988;
- копія військового квитка серії НОМЕР_5 від 13.06.1988;
- довідка ВПО;
- долучені індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.01.1988 по 31.12.2014, відомості про наявність атестації робочих місць;
- долучений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006306270 від 07.02.2020 на шахті «ВУГЛЕГІРСЬКА» ДП «ОРДЖОНІКІДЗЕВУГІЛЛЯ».
11.02.2020 відповідачем прийнято рішення №28 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058.
Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії стала відсутність необхідного стажу з підстав не зарахування окремих періодів роботи позивача до його страхового стажу. Відтак, відповідно до наданих позивачем документів, страховий стаж складає 21 рік 4 місяці 2 дні, пільговий стаж на підземних роботах за Списком №1 за даними СПОВ - 3 роки 1 місяць 9 днів.
Суб'єктом владних повноважень зазначено, що до пільгового стажу за Списком №1 за даними СПОВ не зараховано періоди роботи:
- з 25.01.1988 по 13.06.1988, з 10.09.1990 по 22.08.1998, оскільки довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, та інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні;
- з 01.03.2014 по 31.07.2014, оскільки відсутня сплата страхових внесків.
За таких обставин відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону № 1058.
Також, відповідач зазначив, що позивач набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 після досягнення 57 років, а саме з 11.05.2026 за наявності не менше 25 років страхового стажу.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом встановлено, що відповідно до записів № 2, 3, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 25.01.1988 - ОСОБА_1 , позивач:
- з 25.01.1988 по 13.06.1988 працював електрослсарем підземним 4 розряду на шахті «Буланівська» виробниче об'єднання «Орджонікідзевугілля»;
- з 10.09.1990 по 22.07.1999 працював гірником очисного забою з повним робочим днем у шахті на шахті «Буланівська» виробниче об'єднання «Орджонікідзевугілля»;
- з 02.12.2014 по 26.11.2016 працював гірником очисного забою з повним робочим днем у шахті в СП «Шахта» Вуглегірська» ДП «Орджонікідзевугілля».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до статті 58 Закону № 1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Статтею 114 № 1058-IV врегульовано питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до положень частини 1 статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.
За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» (далі - Постанова № 637) у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Пункт 4.2 розділу ІV постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону № 1058, є встановлення факту безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Записи, що містяться в трудовій книжці про роботу позивача у спірні періоди, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цих періодів, в трудовій книжці не міститься.
В трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди на посаді, що віднесена до відповідного списку, що не потребувало надання уточнюючих довідок.
З огляду на наведене відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу періоди роботи позивача з 25.01.1988 року по 13.06.1988, з 10.09.1990 по 22.08.1998.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.03.2014 року по 31.07.2014.
Як вже встановлено судом, при призначенні пенсії відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.03.2014 року по 31.07.2014, оскільки підприємство не сплачувало до Пенсійного фонду страхові внески.
Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону № 1058-XV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.
Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято рішення про призначення пенсії позивачу без дотримання принципів, визначених статтею 2 КАС України, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні або перерахунку пенсії позивачу періодів його роботи. Відтак, управлінням, при призначенні пенсії позивачу, безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.03.2014 року по 31.07.2014.
Аналогічна позиція викладена Верховним судом у постановах від 09 вересня 2019 року у справі №242/5448/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі № 235/7373/16.
Отже, суд констатує, що за результатом розгляду справи не знайшли підтвердження доводи відповідача щодо не підтвердження страхового стажу позивача за розглядаємі періоди роботи.
Оскільки факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що оскаржуване рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 28 від 11.02.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, після скасування судом рішення, відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням зроблених висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 28 від 11.02.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Щодо вимоги зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити недоотриману пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з дати звернення 04.02.2020 з заявою № 1489 до відповідача про призначення пенсії за віком згідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до прийняття рішення по справі, суд зазначає наступне.
Суд вважає вимогу позивача про зобов'язання відповідача виплатити недоотриману пенсію за віком передчасною, оскільки відповідач ще не здійснив призначення пенсії позивачу, а відтак відсутні докази того, що при її призначенні відповідач не здійснить виплату пенсії.
Разом з тим, суд зазначає, що визначення розміру виплати пенсії є виключною компетенцією пенсійного органу, а тому підміна судом повноважень даного суб'єкта владних повноважень є формою втручання в його дискреційні повноваження.
При цьому, у разі незгоди з діями відповідача щодо розміру пенсії, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду, а тому з врахуванням вищенаведеного, в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 позивачу відстрочено сплату судового збору в сумі 840,80 грн. до ухвалення рішення по справі.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Миру, буд. 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42172734) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 28 від 11.02.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 25.01.1988 по 13.06.1988, з 10.09.1990 по 22.08.1998, з 01.03.2014 року по 31.07.2014 включно, до пільгового стажу роботи за Списком №1.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 26.08.2020.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна