Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 серпня 2020 р. Справа№200/6564/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про: визнання неправомірним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16 червня 2020 року № 2140 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16 червня 2020 року № 2140 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12 червня 2020 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням № 2140 від 16.06.2020 року відповідач відмовив їй в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу 10 років та у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку. Позивач зазначає, що згідно спірного рішення відповідач визначив лише 8 років 11 місяців 5 днів пільгового стажу за списком № 2, що не відповідає фактичним обставин справи та спростовується належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , уточнюючими довідками роботодавців № 26/175 від 27.05.2020 року, № 26/162 від 14.05.2020 року та № 17/27 від 21.05.2020 року про пільговий характер робіт. Позивач вказує на те, що згідно рішення до її пільгового стажу не зараховано періоди роботи на ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через помилку в пільговій довідці щодо періодів роботи, однак позивач зазначає, що вона не повинна нести негативні наслідки через дії посадової особи ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська», яка здійснила помилку під час оформлення уточнюючої (пільгової) довідки № 26/175 від 27.05.2020 року. Позивач вважає, що відповідач повинен використовувати всі передбачені законом повноваження для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися, отже відповідач повинен був звернутися до ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з запитом до підприємства з метою перевірки інформації вказаній у довідці.
Стосовно відсутності доказів проведення атестації у спірні періоди роботи, позивач зазначає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Позивач вважає, що відмовляючи в зарахуванні спірних періодів з 18.04.1997 року по 31.01.1999 року, з 29.12.2000 року по 25.10.2001 року, з 01.12.2005 року по 30.10.2008 року, з 31.10.2008 року по 09.10.2011 року до її пільгового стажу відповідач діяв неправомірно.
Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.04.2018 року по 30.04.2020 року через несплату страхових внесків, позивач зазначає, що законодавством не передбачено відповідальність робітника за неперерахування з вини роботодавця до Пенсійного фонду України страхових внесків, що були відраховані із заробітної плати цього працівника. Отже, позивач вважає, що вона не може та не повинна нести відповідальність за несплату роботодавцем страхових внесків в спірний період часу, оскільки вона не може впливати на повноту та своєчасність сплати страхових внесків.
З огляду на викладені обставини позивач вважає, що вона має пільговий стаж роботи за списком № 2 більше 10 років, а отже, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Управлінням розглянуто заяву позивача відповідно до пункту другого статті 114 Закону № 1058. Відповідач зазначає, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 28 років 11 місяців 05 днів, пільговий стаж за списком № 2 складає 08 років 06 місяців 23 дні. До пільгового стажу не зараховано періоди: з 01.09.1987 року по 23.07.1988 року навчання в ПТУ № 116 м. Димитрова, оскільки ПІБ в українському варіанті не відповідає ПІБ в паспорті та не надані підтверджуючи документи; з 16.05.1996 року по 17.04.1997 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», так як в пільговій довідці допущена помилка в періоді роботи на пільгових умовах; з 18.04.1997 року по 31.01.1999 року, з 01.12.2005 року по 30.10.2008 року на ВП «Технічний контроль якості вугілля», з 31.10.2008 року по 09.10.2011 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутня атестація робочих місць цим підприємством; з 29.12.2000 року по 25.10.2001 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», так як не проводилась атестація робочих місць за цей період. До пільгового та страхового стажу не зараховано період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форми ОК-5 від 15.06.2020 року). За таких обставин відповідачем прийнято рішенням № 2140 від 16.06.2020 року в призначенні пенсії за нормами ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років та з недосягненням пенсійного віку 56 років. Відповідач вважає, що приймаючи спірне рішення він діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с. 5-9).
З матеріалів справи встановлено, що 12.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 43-зворотній бік).
До заяви позивачем були надані наступні документи: заява, паспорт і ІНН, трудова книжка від 14.08.1989 року серії НОМЕР_1 , диплому про навчання від 23.07.1988 року серії НОМЕР_4 , довідки про особливий характер роботи видані підприємством ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 26/175 від 27.05.2020 року, № 26/162 від 14.05.2020 року, накази про атестацію робочих місць ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» від 23.12.1995 року № 77-ТБ, від 25.10.2001 року № 1888, від 10.10.2011 року № 2169-А, виписка з наказу про атестацію робочих місць ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» від 14.05.2020 року №26/162, довідка про особливий характер роботи видана підприємством ВП «Технічний контроль якості вугілля» від 21.05.2020 року № 17/27, свідоцтво про народження дитини від 28.09.1990 року серії НОМЕР_5 , від 27.12.1993 серії НОМЕР_6 , свідоцтво про укладання шлюбу від 06.10.1989 року серії НОМЕР_7 .
16 червня 2020 року Селидовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 2140 про відмову в призначенні пенсії (а.с.41-42).
Зі змісту рішення встановлено, що до пільгового стажу не зараховано період з 01.09.1987 року по 23.07.1988 року в Середньо - професійно - технічному училищі № 116 м. Димитрова, оскільки ПІБ в українському варіанті не відповідає ПІБ в паспорті та не надані підтверджуючі документи.
До пільгового стажу не зараховано періоди: з 16.05.1996 року по 17.04.1997 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», так як в пільговій довідці допущена помилка в періоди роботи на пільгових умовах; з 18.04.1997 року по 31.01.1999 року, з 01.12.2005 року по 30.10.2008 року на підприємстві ВП «Технічний контроль якості вугілля», з 31.10.2008 року по 09.10.2011 року на підприємстві «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутня атестація робочих місць цим підприємством, з 29.12.2000 року по 25.10.2001 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», так як не проводилась атестація робочих місць за цей період.
До пільгового та страхового стажу не зараховано період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України.
За таких обставин відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років та з недосягненням вищевказаного пенсійного віку. Право на пенсію виникне в 56 років за наявності стажу.
Позивач не погодившись з рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2140 про відмову в призначенні пенсії від 16 червня 2020 року, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно п. 8 Порядку № 637 Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що остання 29.03.1996 року прийнята на Шахту 1-3 Новогродівська учнем пробовідбірника; 16.05.1996 року переведена пробовідбірником; 17.04.1997 року звільнена за власним бажанням; 18.04.1997 року прийнята за переведенням до Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів ДП «Селидіввугілля» на посаду пробовідбірника 2 розряду на дільницю Шахти 1-3 Новогродівська; 01.10.1998 року Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів в дочірнє підприємство «Стандарт» ДП «Селидіввугілля»; 31.01.1999 року звільнена за власним бажанням; 01.02.1999 року прийнята до ДВАТ шахта 1-3 Новогродівська на посаду пробовідбірника; 30.11.2005 року звільнена за переведенням;01.12.2005 року прийнята на роботу до ВП «Стандарт» ДП «Селидіввугілля» за переведенням пробовідбірником; 30.10.2008 року звільнена за переведенням; 31.10.2008 року прийнята на роботу до ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» на посаду пробовідбірників; 28.04.2014 року переведена працівником виробничої бані в адміністративно - побутовий комбінат № 1; 11.04.2019 року переведена махістом з прання спецодягу на дільниці адміністративно - побутовий комбінат; станом на 07.07.2020 року продовжує працювати (а.с. 16-19).
Зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідачем до пільгового стажу відповідача не зараховано період роботи з 16.05.1996 року по 17.04.1997 року на Шахта 1-3 «Новогродівська», оскільки в пільговій довідці допущена помилка в періоді роботи на пільгових умова.
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 26/175 від 27.05.2020 року, виданої ВП «Шахта № 1-3 «Новогродівська», встановлено, що позивач за період з 29.03.1996 року по 16.05.1996 року виконувала гірничі роботи на посаді учня пробовідбірника; за період з 16.05.1996 року по 14.07.1997 року виконувала гірничі роботи на посаді пробовідбірника, що передбачена Списком № 2 розділу 1 підрозділу 2010100а код КП 17314 Постанови КМУ від 11.03.1994 року № 162.
Судом встановлено, що при оформлені довідки уповноваженою особою ВП «Шахти 1-3 «Новогродівська» була допущена помилка, а саме не вірно зазначено період роботи замість 17.04.1997 року вказано 14.07.1997 року.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
З аналізу вищезазначених положень встановлено, що органи, які призначають пенсію мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Суд вказує на те, що відповідач встановивши розбіжності щодо періодів роботи позивача у ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» мав право звернутися до шахти з відповідним запитом та отримати інформацію щодо спірного періоду роботи, однак, відповідач зазначених доказів суду не надав.
Крім того, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, ознайомившись зі змістом трудової книжки позивача, суд приходить висновку, що вона містить усі необхідні записи щодо спірного періоду роботи.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить висновку що відповідач передчасно прийняв рішення в частині не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 16.05.1996 року по 17.04.1997 року.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 18.04.1997 року по 31.01.1999 року, з 01.12.2005 року по 30.10.2018 року на підприємстві ВП «Технічний контроль якості вугілля», з 31.10.2008 року по 09.10.2011 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутня атестація робочих місць цими підприємствами, суд зазначає наступне.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
З анлізу вищезазначених вимог законодавства вбачається, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Суд вважає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Також суд вказує на те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна думка викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.04.1997 року по 31.01.1999 року, з 01.12.2005 року по 30.10.2018 року на підприємстві ВП «Технічний контроль якості вугілля», з 31.10.2008 року по 09.10.2011 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність атестація робочих місць цими підприємствами.
Стосовно не зарахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність відомостей про сплату щомісячних внесків за ці періоди, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
У частині 9 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписами частини 4 статті 42 Закону № 1058 визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Судом з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 26/162 від 14.05.2020 року, виданої ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», встановлено, що позивачем у період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року здійснювались роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Як встановлено зі спірного рішення відповідача період роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року не зарахованого до страхового та пільгового стажу позивача, оскільки за вказаний період не здійснювалось відрахування ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску.
Проте, суд вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки згідно довідки наданої ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 186-08 від 25.08.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» та їй була нарахована та сплачена заробітна плата, нараховано єдиний соціальний внесок і перераховано в ПФУ м. Новогродівка за період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року (а.с. 50).
Крім того, відповідно до довідки наданої ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 187-08 від 25.08.2020 року ОСОБА_1 дійсно працювала на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» та їй була нарахована та сплачена заробітна плата, нараховано єдиний соціальний внесок і перераховано в ДФС за період з 01.04.2018 року по 30.04.2020 року (а.с. 51)
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що сам факт незарахування сум єдиного соціального внеску, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду та Державної податкової служби, про що стверджує відповідач, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні йому страхового стажу за вищевказані періоди. Крім того, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно перераховувалися суми єдиного соціального внеску, а отже позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків по сплаті обов'язкових платежів.
Враховуючи положення частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд приходить висновку, що Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не правомірно не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року, оскільки підприємство, де працював позивач, не сплачував єдиний внесок.
Таким чином. Суд приходить висновку, що спірне рішення № 2140 відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком від 16 червня 2020 року, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, в зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, суд приходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періодів роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівськ» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 16.05.1996 року по 17.04.1997 року, з 29.12.2000 року по 25.10.2001 року, з 31.10.2008 року по 09.10.2011 року, на Відокремленому підрозділі «Технічний контроль якості вугілля» з 18.04.1997 року по 31.01.1999 року, з 01.12.2005 року по 30.10.2008 року, до страхового та пільгового стажу періоди роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівськ» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2018 року по 30.04.2020 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про задовленні позовних вимог ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16 червня 2020 року № 2140 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівськ» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 16.05.1996 року по 17.04.1997 року, з 29.12.2000 року по 25.10.2001 року, з 31.10.2008 року по 09.10.2011 року, на Відокремленому підрозділі «Технічний контроль якості вугілля» з 18.04.1997 року по 31.01.1999 року, з 01.12.2005 року по 30.10.2008 року, до страхового та пільгового стажу періоди роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівськ» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2018 року по 30.04.2020 року.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 840,80 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16 червня 2020 року № 2140 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівськ» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 16.05.1996 року по 17.04.1997 року, з 29.12.2000 року по 25.10.2001 року, з 31.10.2008 року по 09.10.2011 року, на Відокремленому підрозділі «Технічний контроль якості вугілля» з 18.04.1997 року по 31.01.1999 року, з 01.12.2005 року по 30.10.2008 року, до страхового та пільгового стажу періоди роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівськ» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2018 року по 30.04.2020 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16 червня 2020 року № 2140 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 12.06.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівськ» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 16.05.1996 року по 17.04.1997 року, з 29.12.2000 року по 25.10.2001 року, з 31.10.2008 року по 09.10.2011 року, на Відокремленому підрозділі «Технічний контроль якості вугілля» з 18.04.1997 року по 31.01.1999 року, з 01.12.2005 року по 30.10.2008 року, до страхового та пільгового стажу періоди роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівськ» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2018 року по 30.04.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, адреса: вул. Героїв праці, 6, м. Селидове, Донецька область. 85400) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 )
Повний текст постанови складено та підписано 26 серпня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська