Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 серпня 2020 р. Справа№200/5824/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шинкарьової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії щодо не виплати пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Дементьєва Наталія Володимирівна звернулася до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії щодо не виплати пенсії, зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, протягом якого позивач мав право на виплату пенсії, але не отримав.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, про що видана довідка, при цьому відповідач безпідставно в порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не здійснив виплату пенсії та припинив такі виплати.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого у задоволені позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що позивачці здійснювалась виплата пенсії з травня 2018 року по 31 жовтня 2019 року. З листопада 2019 року відповідачем призупинено виплату пенсії, у зв'язку із скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи. На особистому рахунку позивачки рахується заборгованість в загальній сумі 35017 грн., яка виникла за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року у сумі 33017 грн., та за листопад 2019 року у сумі 2000 грн., з грудня 2019 року пенсія позивачу не нараховувалась. Відповідач вказав, що для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно подати відповідну заяву та довідку внутрішньо переміщеної особи.
Ухвалою суду від 23 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та витребувано у відповідача інформацію стосовно припинення виплати пенсії позивачу.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 . Позивач є пенсіонером за вислугою років, про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_2 . 17 жовтня 2017 року позивач отримав довідку № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Як вбачається із наданих на вимогу суду доказів, позивачка перебуває на обліку в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, згідно розпорядження відповідача від 14 березня 2018 року виплату пенсії припинено з 1 травня 2016 року відповідно до п. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно довідки про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії, позивачу не виплачено пенсію за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року у сумі 33017 грн., та за листопад 2019 року у сумі 2000 грн., при цьому з грудня 2019 року виплату пенсії припинено у зв'язку із скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Рішення про припинення виплати пенсії з грудня 2019 року та докази скасування дії довідки ВПО відповідачем не надано.
Спірним у даній справі є правомірність припинення відповідачем виплати пенсії позивачу та нездійснення виплат за певний період.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058).
Відповідно ст. 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ст. 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058 виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".
При цьому, відсутність фінансування та встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2018 року відповідачем прийнято розпорядження про припинення виплати пенсії позивачу з 1 травня 2016 року (тобто майже за два роки, що передували даті прийняття цього розпорядження) відповідно до п. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, положення п. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не стосуються припинення виплати пенсії.
Таким чином, рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суду не надано.
Невиплата належної позивачу пенсії є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Стосовно тверджень відповідача щодо припинення виплати пенсії у зв'язку із скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази скасування довідки ВПО позивача.
Крім того, норми ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такої підстави не містять, рішення щодо припинення виплати пенсії відповідачем не приймалося. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Отже, посилання відповідача в обґрунтування припинення виплати пенсії нормами Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема, у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання пенсіонера є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.
Окрім того, суд зауважує, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
У даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.
У рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).
Конституцією України закріплено право кожного громадянина щодо свободи пересування. Таким чином, не знаходження позивача за місцем проживання/перебування не може бути підставою для припинення виплати пенсії.
Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на отримання пенсії.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, зобов'язання відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року, та за листопад 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 840,80 грн. на користь Державного бюджету України, як за одну вимогу немайнового характеру.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії щодо не виплати пенсії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати та припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна (Артема), б.13, код ЄДРПОУ 42169323) відновити ОСОБА_1 виплату пенсії та сплатити заборгованість за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року, та за листопад 2019 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір в сумі 840,80 грн. на користь Державного бюджету України.
Рішення повний текст складено та підписано 25 серпня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя І.В. Шинкарьова