Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 серпня 2020 р. Справа№200/5426/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 27.08.1990 року по 20.11.1993 року на посадах «підземним електрослюсарем 3 розряду» з повним робочим днем у шахті, «підземним проходчиком 4 розряду» з повним робочим днем у шахті, «підземним проходчиком 5 розряду» з повним робочим днем у шахті, 30.05.2011 року по 21.11.2014 року на посаді «підземним проходчиком 4 розряду» з повним робочим днем у шахті, навчання у СПТУ № 108 м. Донецьк з 01.09.1987 року по 19.05.1988 року, проходження служби в армії з 20.05.1988 року по 29.05.1990 року;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено постановою КМУ від 24.06.2016 року №461, та відповідно до положень пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не згоден з рішення відповідача щодо відмови йому в призначенні пенсії. Враховуючи, що позивач надав всі необхідні документи, які підтверджують наявність стажу для призначення пенсії, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 27.08.1990 року по 20.11.1993 року на підприємстві ВП «шахта Моспінська» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», оскільки відсутні документи підтверджуючі пільговий характер роботи; з 30.05.2011 по 31.08.2014 на підприємстві ВП «шахта Моспінська», оскільки підприємство (не) перереєстровано та реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на території, підконтрольній українській владі не здійснювалися, та відсутні дані про атестацію робочих місць в спец стажі в індивідуальній відомості про застраховану особу від 05.02.2020 року.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.2014 по 31.08.2014 на підприємстві ВП «шахта Моспінська» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків (форма ОК-5від 05.02.2020 року).
Період навчання позивача з 01.09.1987 по 19.05.1988 рік у професійно- технічному училищі №101 м. Донецька (згідно копії диплому НОМЕР_2 ) та служба в армії з 20.05.1988 по 29.05.1990 рік передує не врахованому періоду пільгової роботи з 27.08.1990 по 20.11.1993 року за даним періодом пільгової роботи, можливість зарахування до пільгового стажу роботи позивача періодів навчання та служби в Лавах Радянської відсутня, згідно чинного законодавства.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
04.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою №768 про призначення пенсія згідно п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом із заявою позивачем подано наступні документи:
- копія паспорта ті ІНН;
- копія трудової книжки від 31.08.1990 року НОМЕР_3 ;
- копія диплома про навчання від 01.07.1988 року серії НОМЕР_4 ;
- копія військового квитка від 20.05.1988 року серії НОМЕР_5 ;
- копія довідки про взяття на облік внутіршньо переміщеної особи №1428-5000263798 від 04.02.2020 року.
Рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07.02.2020 року №2023 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років.
До пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 27.08.1990 року по 20.11.1993 року на підприємстві ВП «шахта Моспінська» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», оскільки відсутні документи підтверджуючі пільговий характер роботи, з 30.05.2011 по 31.08.2014 на підприємстві ВП «шахта Моспінська», оскільки підприємство перереєстровано та реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на території, підконтрольній українській владі не здійснювалися, та відсутні дані про атестацію робочих місць с спец стажі в індивідуальній відомості про застраховану особу від 05.02.2020 року.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.2014 по 31.08.2014 на підприємстві ВП «шахта Моспінська» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків (форма ОК-5від 05.02.2020 року).
Період навчання позивача з 01.09.1987 року по 19.05.1988 року у професійно-технічному училищі №101 м. Донецька (згідно копії диплом НОМЕР_2 ) та служба в армії з 20.05.1988 року по 29.05.1990 року передує не врахованому періоду роботи з 27.08.1993 року по 20.11.1993 року за даним періодом пільгової роботи, можливість зарахування до пільгового стажу роботи позивача періодів роботи та служби в Лавах Радянської армії відсутня, згідно чинного законодавства.
Предметом спору у даній справі є оцінка наявності у позивача необхідного стажу роботи у шкідливих умовах праці для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 вказаного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до норм п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування2 а Закону України №213 «По внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за Списком №1 робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію чоловіки - після досягнення 50 років і при наявності страхового стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону; чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній", у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У відповідності до п.3 даного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Підтвердження роботи позивача в період з 27.08.1990 року по 20.11.1993 року на посаді підземного електрослюсаря з розряду з повним робочим днем в шахті, з 30.05.2011 року по 31.08.2014 року на посаді прохідника підземного 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах, з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року на посаді прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем на підприємстві ВП «шахта Моспінська» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» є трудова книжка Серії НОМЕР_3 .
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії та виробництва в зазначених Списках.
Застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "а" і "б" ст.13 та ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", врегульовано Порядком застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 383 від 18.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731.
Відповідно до п.3 цього Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, а саме : Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року, в якому в п. 1.1 зазначено, усі працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, в тому числі посада прохідника. Крім того, вказана посада значиться і в Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
З урахуванням записів відносно спірних періодів роботи, що фактично містяться у трудовій книжці позивача та приймаючи до уваги той факт, що підприємство ВП «шахта Моспінська» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» знаходиться на непідконтрольній українській владі території, суд відхиляє посилання відповідачів на те, що позивачем не надано документів на підтвердження пільгового характеру роботи. Є вочевидь зрозумілим, що надання таких документів не залежить від волі позивача, оскільки підприємство розташоване на тимчасово непідконтрольній території України, де наразі відбуваються бойові дії. Отже, вимога відповідача про надання довідок встановленого зразку завідомо є такою, що об'єктивно не може бути виконана позивачем, цю вимогу виконати неможливо, у зв'язку з чим суд вважає дії відповідача явно непропорційними, тобто вчиненими без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому їх не можна вважати вчиненими обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідачем не враховані всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, той факт, що первинні документи, які можуть підтвердити пільговий стаж позивача, залишилися на тимчасово непідконтрольній території і, навіть будучі наданими на вимогу позивача або відповідача, за законом будуть вважатися недійсними та такими, що не створюють правових наслідків.
Крім того, розпорядженням КМУ від 07.11.2014 р. N 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасового не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" м. Донецьк, віднесено до населеного пункту, на території якого державна влада не здійснює свої повноваження.
Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі і органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 N 595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. При цьому, "ДНР" та "ЛНР" є терористичними організаціями і не визнаються Україною як державні утворення. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених "республік", а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання наданої представниками так званих "ДНР" та "ЛНР" інформації.
Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб'єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях. Так, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При цьому згідно ч. 2 ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Тобто, документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої "Донецької народної республіки", згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.
Щодо не зарахування періодів роботи позивача з 30.05.2011 року по 31.08.2014 року на ВП «шахта Моспінська» ДП «Донецька вугільна компанія» у зв'язку з відсутністю даних про атестацію робочих місць в спец стажі в індивідуальній відомості про застраховану особу від 05.02.2020 року, суд зазначає наступне.
На підставі пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
На підставі частини 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частина 2 статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 20 Закону).
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що відмова відповідача у не зарахуванні періоду роботи позивача з 30.05.2011 року по 31.08.2014 року на ВП «шахта Моспінська» ДП «Донецька вугільна компанія» до його страхового стажу роботи з підстав відсутності даних про атестацію робочих місць в спец стажі в індивідуальній відомості про застраховану особу від 05.02.2020 року носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
За таких обставин, суд вважає, що певний період стажу позивача не може бути не зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії. Позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством. Тому позовні вимоги в частині зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Форми ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 2011 року по 2014 рік щодо підтвердження роботодавцем сплати страхових внесків. Тому суд критично ставиться до доводів відповідача щодо відсутності даних про атестацію робочих місць в спец стажі в індивідуальній відомості про застраховану особу
Щодо не зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1987 року по 19.05.1988 року у професійно-технічному училищі №101 м. Донецька та служби в армії з 20.05.1988 року по 29.05.1990 року.
Згідно диплому НОМЕР_2 виданого ОСОБА_1 професійно-технічним училищем №101 м. Донецьк позивач в період з 01.09.1987 року по 19.05.1988 року навчався та отримав кваліфікацію електрослюсаря підземного четвертого розряду.
Статтею 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Визначальним чинником при цьому суд вважає саме спеціальність, за якою особа фактично працювала. Тобто в даному випадку електрослюсар підземний - професія, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Як вбачається з матеріалів справи позивач не розпочав роботу за набутою професією протягом трьох місяців, проте це пов'язано з проходженням служби в лавах Радянської армії. При цьому суд враховує, що після проходження служби позивач був зарахований на посаду, яка дає право пільгового стажу у строк, який не перевищує трьох місяців. Отже період навчання має бути зарахований до пільгового стажу.
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
19.05.1988 року позивач закінчив навчання у СПТУ, а наступного дня 20.05.1988 року позивача направлено на проходження служби в армії, в якій прослужив до 29.05.1990 року.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
В рішенні управління пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії періоди навчання та служби в Радянській армії не зазначені, як не зараховані. Проте у відзиві відповідачем вказано про не зарахування до пільгового стажу позивача вищезазначених періодів.
У зв'язку з вищевикладеним, оскільки суд приходить до висновку, що зазначені періоди є обґрунтованими, відповідно період з 01.09.1987 року по 19.05.1988 року навчання та з 20.05.1988 року по 29.05.1990 року служби в Радянській армії при повторному розгляді заяви позивача повинні бути зараховані до пільгового стажу позивача.
Крім того, частиною 4 статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше.
На період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590.
Пунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначені на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Після періоду військової служби позивач працював на посаді електрослюсаря, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, які повинні бути зараховані відповідачем.
Крім того, позивачем у позовній заяві не було заявлено позовної вимоги щодо скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07.02.2020 року №2023 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та замість визнання неправомірним дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та встановити спосіб захисту порушення права позивача шляхом скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07.02.2020 року №2023 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 27.08.1990 року по 20.11.1993 року на посадах «підземним електрослюсарем 3 розряду» з повним робочим днем у шахті, «підземним проходчиком 4 розряду» з повним робочим днем у шахті, «підземним проходчиком 5 розряду» з повним робочим днем у шахті, 30.05.2011 року по 21.11.2014 року на посаді «підземним проходчиком 4 розряду» з повним робочим днем у шахті, навчання у СПТУ № 108 м. Донецьк з 01.09.1987 року по 19.05.1988 року, проходження служби в армії з 20.05.1988 року по 29.05.1990 року, суд зазначає наступне.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2020 року про призначення пенсії згідно п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, то ця вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції УПФУ.
Отже, після скасування судом рішення відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 04.02.2020 року і прийняти рішення з урахуванням зарахованих судом до спеціального стажу спірних періодів праці позивача.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому стягненню підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07.02.2020 року №2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2020 року про призначення пенсії згідно п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 27.08.1990 року по 20.11.1993 року на посадах «підземним електрослюсарем 3 розряду» з повним робочим днем у шахті, «підземним проходчиком 4 розряду» з повним робочим днем у шахті, «підземним проходчиком 5 розряду» з повним робочим днем у шахті, 30.05.2011 року по 21.11.2014 року на посаді «підземним прохідником 4 розряду» з повним робочим днем у шахті, навчання у СПТУ № 108 м. Донецьк з 01.09.1987 року по 19.05.1988 року, проходження служби в армії з 20.05.1988 року по 29.05.1990 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш