26 серпня 2020 року Справа № 160/8739/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
29.07.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.07.2020 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надати відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.07.2020 року у встановлені законом строки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, у якому просив: 1) надіслати на його адресу рішення від 17.04.2020 року №0017163307; 2) відповідь направити на адресу: АДРЕСА_1 у встановлені законом строки. Зазначає, що згідно з відомостями з сайту htpp:/ukrposhta.ua запит відповідачем отримано 16.07.2020 року, але ним не надано відповідь на запит на отримання інформації впродовж п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Таким чином, відповідачем порушено ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.08.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на запит про надання публічної інформації від 16.07.2020 року б/н ФО-П ОСОБА_1 направлено лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про надання інформації» від 17.07.2020 року № 122/ЗПІ/04-36-52-40.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до ЗУ "Про доступ до публічної інформації" позивач звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, у якому просив:
1) надіслати на його адресу рішення від 17.04.2020 року №0017163307;
2) відповідь направити на адресу: АДРЕСА_1 у встановлені законом строки.
Вказаний запит відповідачем отримано 16.07.2020 року, що визнається сторонами.
Відповідачем надано суду лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про надання інформації» від 17.07.2020 року № 122/ЗПІ/04-36-52-40 на ім'я ФО-П ОСОБА_1 із поміткою, що він направляється поштою з повідомленням про вручення.
У вказаному листі міститься, зокрема, наступна інформація:
«…Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) розглянуто запит про надання публічної інформації від 16.07.2020 б/н ФОП ОСОБА_1 (вхідний до ГУ ДПС від 16.07.2020 року № 213/ЗПІ) та у межах функцій і повноважень, з урахуванням вимог чинного законодавства України, повідомляємо наступне…
Згідно з даними інформаційної системи податкового органу ФОП ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 з 02.07.2013 року по 21.04.2016 перебуває на обліку в Лівобережній ДПІ, Лівобережного управління, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ), як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (3 група). Станом на 17.07.2020 року стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)…
ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного внеску на загальних підставах.
В інтегрованій картці платника (далі - ІКП) ОСОБА_1 станом на 21.04.2016 виник борг по єдиному внеску в сумі 2343,99 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2016р. в сумі 1434,51грн. термін сплати 19.01.2016р. та за І квартах 2016 р. в сумі 909,48грн. термін сплати 19.04.2016р.). Заборгованість ФОП ОСОБА_1 погашена 26.12.2019 року.
Статтею 4 Закону №2464 визначено коло платників єдиного внеску, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 17.04.2020 року сформовано рішення № 0017163307 за несвоєчасну сплату єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за період з 21.01.2015 року по 26.12.2019 року на загальну суму 6208,91 грн. в т.ч. штрафна санкція - 1494,26 грн. та пеня в сумі 4714,65 грн., яке направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_2 та повернуто до Лівобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області 22.05.2020 без вручення за закінченням встановленого строку зберігання…
Направляємо на Ваш запит копію рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0017163307 від 17.04.2020 року.
Одночасно повідомляємо, що на підставі ст.23 Закону України від 13 січня 2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Додаток на 2 аркушах:
- копія рішення № 0017163307 від 17.04.2020 року;
- копія розрахунку штрафних санкцій».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (зі змінами та доповненнями).
Статтею 1 вказаного Закону надано визначення публічної інформації, згідно з яким публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Так, положення вказаного закону регулюють, зокрема, правовідносини з приводу забезпечення отримання громадянами або іншими особами інформації, що створюється та виникає в процесі функціонування суб'єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань.
Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно якої, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема:
- обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
- визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
- юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Також доступ до публічної інформації, відповідно до статті 4 цього Закону, здійснюється на принципах, зокрема, прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.
Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Враховуючи наведене, суд робить висновок, що відповідач належить до розпорядників інформації в розумінні положень пункту 1 частини першої Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом, серед іншого, надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, обов'язок розпорядника інформації щодо надання відповіді на отриманий запит - має імперативний характер, незалежно від того, до яких висновків дійде суб'єкт владних повноважень чи інший розпорядник публічної інформації.
При цьому, стаття 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
З матеріалів справи видно, що 14.07.2020 року позивач звернувся до відповідача із запитом щодо надання публічної інформації, що отриманий відповідачем 16.07.2020 року вх. №213/ЗПІ.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області розглянуто вказаний запит та сформовано лист «Про надання інформації» від 17.07.2020 року № 122/ЗПІ/04-36-52-40 на ім'я ФО-П ОСОБА_1 .
Однак, як встановлено у ході розгляду справи, на адресу позивача запитувана інформація у визначений законом строк не надіслана.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про направлення на адресу позивача відповіді на запит, оскільки на підтвердження надіслання позивачеві цього листа (у якому, зокрема, є помітка «направляється поштою з повідомленням про вручення») не надано будь-яких доказів (як то копії повідомлення про вручення і т. ін.).
Таким чином, відповідачем порушено положення ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд виходить з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, й оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.07.2020 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надати відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.07.2020 року у встановлені законом строки.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський