26 серпня 2020 р.Справа №160/10115/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 160/10115/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.06.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.06.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, до позовної заяви було додано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити Дніпровській міській раді до вирішення даного позову по суті:
- затверджувати проект землеустрою, щодо відведення у власність гр. ОСОБА_2 , земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ;
- приймати рішення про передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає наступне.
Станом на даний час відповідачем не прийнято жодного рішення за її заявою (№ 36/2708 від 06.06.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, за клопотанням гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки, яке надійшло до Дніпровської міської ради 27.05.2020 р. вх. № 36/2748, 22 липня 2020 р. було винесено рішення сесії Дніпровської міської ради 7-го скликання за № 275/59 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки. На початку серпня 2020 р. на спірній земельній ділянці проводились геодезичні роботи представниками організації, з якою гр. ОСОБА_2 уклала договір на розробку проекту землеустрою. Станом на дату подачі даного позову технічна документація щодо спірної земельної ділянки за замовленням ОСОБА_2 вже готова. Згідно з ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Таким чином, рішення про передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 може бути винесено відповідачем на найближчій 60-ій сесії Дніпровської міської ради. Позивач вважає, що вчинення відповідачем дій з відчуження спірної земельної ділянки, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі ухвалення його на користь позивача. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила задовольнити її заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Дослідивши доводи в обґрунтування заяви та матеріали справи, суддя вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 153, ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається, зокрема, одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Також, із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
На думку позивача, факт надання гр. ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою та фактичне виготовлення нею технічної документації може в подальшому призвести до виділення їй у власність спірної земельної ділянки, що може утруднити в майбутньому виконання рішення по даній справі.
Однак, наведені заявником обставини, на думку судді, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Відповідно до абзацу другого пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у справі, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, позивачем не доведено існування реальної можливості завдання шкоди її правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, наявність ознак протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах по даній справі не є очевидною та може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що підстави, передбачені ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 154,243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 160/10115/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна