21 серпня 2020 р. Справа № 160/9931/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в м.Дніпро матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
19 серпня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (49094, вул. Набережна Перемоги, буд. 26 м.Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 21910427), викладені у листі «Про надання інформації щодо виконання рішення суду» за №14653-14746/Г-03/8-0400/20 року від 03.08.2020 р. що до виконання постановленого рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 15 серпня 2019 р. по справі №160/5459/19;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26 м.Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 21910427) виконати рішення за висновком Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року по справі №160/5459/19 без обмежень у сумі 168. 00 грн., за наданим зразком норм діючого чинного пенсійного законодавства.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/9931/20 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України - суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали позовної заяви та перевіривши її відповідність вимогам ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
13.06.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просила суд визнати протиправними дії та скасувати рішення «Про відмову в перерахунку пенсії» від 18.04.2019 р. 89/03/22-19; зобов'язати здійснити перерахунок пенсійних виплат починаючи з 18.04.2019 р., та виплачувати надалі відповідно частини 2 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру середньомісячного заробітку - 1342,39 кар. відповідно до довідки Приватного підприємства «Дитяче харчування Радуга» від 30.01.2014 р. №11, без обмежень, додаток за понаднормативний стаж роботи відповідно норм частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який складає 13% від середньомісячного заробітку.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/5459/19.
За результатами розгляду адміністративної справи №160/5459/19 Дніпропетровським окружним адміністративним судом 15.08.2019 р. прийнято рішення, яким суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у перерахунку пенсії позивача від 18.04.2019 р. 89/03/22-19 та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 15.04.2019 р. відповідно частини 2 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру середньомісячного заробітку - 1342,39 кар. відповідно до довідки Приватного підприємства «Дитяче харчування Радуга» від 30.01.2014 р. №11, з урахуванням збільшення розміру пенсії на 13 % відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та виплачувати пенсію з урахуванням проведеного перерахунку пенсії.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 р. по справі №160/5459/19 набрало законної сили - 16.09.2019 р. та було звернуто до примусового виконання.
Як слідує зі змісту позовної заяви у листі Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області "Про надання інформації щодо виконання рішення суду" за вих. №14653-14746/Г-03/8-0400/20 відповідач повідомив позивача про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 р. по справі №160/5459/19, однак, як зауважив позивач, у цьому листі відповідач повідомив про неправомірне обмеження суми пенсії позивача.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 стверджує, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 р. по справі №160/5459/19 виконано не за нормами чинного законодавства, а відповідні дії позивача за листом №14653-14746/Г-03/8-0400/20 від 03.08.2020 р. порушують право позивача на соціальний захист.
Таким чином, з вищенаведеного слідує, що підставою для повторного звернення до суду із даним позовом стала незгода ОСОБА_1 із діями Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 р. по справі №160/5459/19.
Відповідно до положень статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 р. у справі № 686/23317/13-а.
Згідно статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України - судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 15 квітня 2020 року у справі № 367/1240/16-а.
Таким чином, оскаржувані дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії, вчинені на виконання судового рішення по справі №160/5459/19 і можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 р. у справі № 355/1648/15-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 р. у справі №522/10140/17.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, то у даному випадку наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі №160/9931/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 170, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/9931/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із оригіналом позовної заяви та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко