про відмову в ухваленні додаткового рішення
25 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/2782/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
розглянувши за правилами письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату жито комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затвердженні органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою); компенсувати позивачу витрати по переплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 4594,94 грн., кошти перерахувати на картковий рахунок позивача.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2020, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020, позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 за рахунок місцевого бюджету компенсації понесених ним додаткових витрат, громадянам яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" від 06.08.2014 № 409, а саме: для користування послугами з централізованого постачання холодної води, для користування послугами з централізованого постачання гарячої води та для користування послугами з централізованого водовідведення за період з червня 2018 року по листопад 2018 року; зобов'язано Луцьку міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію понесених ним додаткових витрат, громадянам яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" від 06.08.2014 № 409, а саме: для користування послугами з централізованого постачання холодної води, для користування послугами з централізованого постачання гарячої води та для користування послугами з централізованого водовідведення за період з червня 2018 року по листопад 2018 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
15.04.2020 позивачем подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить постановити додаткове рішення про визнання бездіяльності Луцької міської ради протиправною та постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових чи службових осіб, бездіяльність яких визнана протиправною, з направленням її до відповідного правоохоронного органу для вжиття ним визначених заходів; та про відшкодування за рахунок органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових чи службових осіб Луцької міської ради.
Заява мотивована тим, що визнана судом протиправна бездіяльність відповідача має триваючий характер внаслідок дії нормативно-правового акту постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 № 803 та від 06.08.2014 № 409 і стосується великої кількості жителів міста, які отримували і отримують житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг та на переконання позивача містить ознаки кримінального правопорушення у сфері службової діяльності. Також вказує, що відповідно до Конституції України має право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Просив заяву задовольнити.
Вказана справа була надіслана для перегляду в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду та до Волинського окружного адміністративного суду повернулась 14.08.2020.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 вказану заяву призначено до судового розгляду на 16:00 год. 25.08.2020.
В судове засідання учасники справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, вирішення заяви проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі, не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Тобто, стаття 252 КАС України містить вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Таким чином, підставою для прийняття додаткового рішення у справі може слугувати лише не вирішення однієї з позовних вимог, не визначення судом способу виконання судового рішення при вирішенні спору про право або не вирішення судових витрат.
Як слідує з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі було визнання бездіяльності протиправною щодо здійснення за рахунок місцевих бюджетів компенсації додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату жито комунальних послуг у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води, вартості норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, затверджені органом місцевого самоврядування (Луцькою міською радою); компенсація витрат по переплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 4594,94 грн.
Позовної вимоги щодо відшкодування за рахунок органу місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових чи службових осіб Луцької міської ради позивачем заявлено не було та судом не вирішувалося.
Оскільки КАС України не передбачено можливості прийняття судом додаткового рішення у справі з приводу вимог, які не були заявлені в адміністративному позові, відтак суд не вправі ухвалювати щодо таких позовних вимог додаткове рішення.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення.
Стосовно клопотання позивача винести окрему ухвалу відносно відповідача, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Із змісту наведеної норми вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, тобто визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача суб'єкта владних повноважень не є обов'язковим наслідком для постановлення окремої ухвали.
У даній справі суд не вважав за необхідне постановляти окрему ухвалу, тому клопотання про постановлення окремої ухвали до задоволення не підлягає. Крім того, питання щодо постановлення окремої ухвали не може бути предметом ухвалення додаткового судового рішення, оскільки статтею 252 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.
Керуючись статтями 229, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк