25 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/8948/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - Виконавчий комітет ЛМР, відповідач) про визнання дій щодо відмови у видачі електронного квитка для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах) як ветерану війни та інваліду ІІ групи загального захворювання протиправними та зобов'язання видати ОСОБА_1 електронний квиток для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах) як ветерану війни та інваліду ІІ групи загального захворювання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що чотири роки звертався до відповідача та Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» з одним і тим же проханням - надати електронний квиток для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах), як ветерану війни та інваліду II групи загального захворювання.
Однак рішенням комісії з питань надання грошової та матеріальної допомоги мало захищеним верствам населення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради ОСОБА_1 відмовлено у наданні електронного квитка для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах), як ветерану війни та інваліду II групи загального захворювання з посиланням на те, що Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.12.2019 №852-1 затверджено переліки категорій громадян, що зареєстровані в місті Луцьку та населених пунктах Прилуцького старостинського округу, і яким буде надаватися безкоштовний проїзд при здійсненні перевезень громадським транспортом у тролейбусі та автобусі у м. Луцьку в 2020 році в якому передбачено безоплатний проїзд ветеранам війни та особам з інвалідністю II групи загального захворювання лише в тролейбусах. Також зазначено, що посвідчення для безкоштовного проїзду надається на підставі проведеного обстеження матеріально-побутових умов заявника та відповідного акту обстеження, який складають державні соціальні інспектори департаменту соціальної політики Луцької міської ради. Перевага у видачі посвідчення надається громадянам хворих на гемодіаліз, онкозахворювання та опорно-рухового апарату. У випадках систематичного відвідування лікувально-профілактичних закладів м. Луцька із додаванням відповідних підтверджуючих довідок з обмеженим громадським транспортом сполученням. Відтак більшістю голосів позивачу було відмовлено у видачі посвідчення для безкоштовного проїзду в автобусах міських маршрутів/протокол від 02.12.2019 №24.
З даним рішенням позивач не згідний з огляду на таке.
У відповіді виконавчого комітету Луцької міської ради вказано, що комісія Департаменту соціальної політики ЛМР відмовила позивачу у видачі посвідчення на основі проведеного обстеження матеріально-побутових умов та відповідного акту обстеження, який склали державні соціальні інспектори департаменту соціальної політики Луцької міської ради. Однак, ніякого обстеження вдома соціальний інспектор не проводив, а заочно склав фіктивний акт шляхом обману.
Також позивач зазначив, що протягом восьми років він звертався до керівництва міської ради і йому надавали посвідчення на безплатний проїзд в маршрутках.
Крім того, зазначив, що як слідує з акту № 11 прийому-передачі технічних та інших засобів реабілітації (колясок інвалідних) позивач отримав від ТОВ «НТП «Спецмедтехніка» палицю ТР5, ОР. 1.1-4-1-2-5-6, 8ВР. 14.02 для свого власного використання у зв'язку з тим, що йому важко пересуватися, бо у своєму поважному віці має захворювання опорно-рухового апарату.
Також як зазначив позивач він є ветераном війни та інвалідом ІІ групи загального захворювання, а відтак згідно норм чинного законодавства має право на отримання електронного квитка для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах) у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 08.07.2020 № 11.2-8.5/3019/2020 (а.с.17-19) представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що у місті Луцьку здійснюється перевезення пасажирів громадським транспортом (автобус, тролейбус), відшкодування за проїзд пільгових категорій у якому відбувається за рахунок коштів місцевого бюджету. Перелік категорій громадян, яким надається безкоштовний проїзд при здійсненні перевезень пасажирів громадським транспортом визначається, з урахуванням вимог чинного законодавства та у межах кошторисних призначень, виконавчим комітетом Луцької міської ради на відповідний рік. Таким чином, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №852-1 від 23.12.2019 затверджено два переліки категорій громадян, яким надається безкоштовний проїзд відповідно у автобусах та тролейбус м. Луцька у 2020 році.
Відшкодування коштів з місцевого бюджету за надані послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів на тролейбусах здійснюється на підставі укладеного договору з Комунальним підприємством «Луцьке підприємство електротранспорту», як єдиним можливим надавачем даної послуги. Перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку забезпечуються на конкурсній основі з подальшим укладенням договорів про перевезення пасажирів автомобільним транспортом, яким передбачено, що перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті.
Таким чином, відшкодування за безкоштовний проїзд здійснюється з місцевого бюджету в межах кошторисних призначень безкоштовним проїздом у тролейбусах, як пасажирському міському транспорті, забезпечуються усі громадяни, які мають таке право, перелік категорій громадян на безкоштовний проїзд у автобусах дещо менший, проте затверджений без порушення та дотриманням вимог чинного законодавства. Перелік категорій, яким бездотаційно надається проїзд при здійсненні перевезень громадським транспортом - автобусом в м. Луцьку на 2020 рік не включає у себе категорії до яких належить позивач.
Також, представник відповідача зазначив, що в окремих випадках, розгляд питань про підтвердження права щодо видачі посвідчень для безкоштовного проїзду в автобусах на міських маршрутах та/або безкоштовного проїзду в електротранспорті громадян, які отримують пенсію за вислугою років та досягли пенсійного віку, може здійснюватися на підставі заяв громадян або клопотання управління транспорту та зв'язку міської ради та актів обстеження матеріально-побутових умов громадян Комісією з питань надання грошової та матеріальної допомоги мало захищеним верствам населення міста та населених пунктів Прилуцького старостинського округу, останнє Положення про яку затверджено рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 7-1 від 15.01.2020. Позивач таким правом скористався, проте комісією на підставі поданих заявником документів, більшістю голосів було прийнято колегіальне рішення про відмову у видачі посвідчення для безкоштовного проїзду в автобусах міських маршрутів згідно протоколу від 02.12.2019.
З огляду на викладені обставини, вважає, що права позивача не порушено виконкомом Луцької міської ради, оскільки він користується безкоштовним проїздом у пасажирському міському транспорті - тролейбусах і не відноситься до пільгових категорій громадян, які в обов'язковому порядку, згідно діючих законодавчих та нормативно-розпорядчих актів, забезпечуються безкоштовним проїздом у всіх видах міського пасажирського транспорту. На підставі вищевикладеного, просила в задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив від 15.07.2020 (а.с.29-30) позивач заперечив доводи викладені представником відповідача у відзиві на позовну заяву. Свою позицію викладену у позові підтримав та просив позов задовольнити.
Інших заяв по суті справи від учасників до суду не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці в період з 20.07.2020 по 21.08.2020, справа вирішується у перший робочий день судді 25.08.2020.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_1 виданого Луцьким МУ УМВС України у Волинській області 04.03.1998 року (а.с.11).
Позивач є інвалідом ІІ групи загального захворювання, та отримує пенсію за віком, що підтверджується копіє пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 виданого 21.12.2016 (а.с.8).
Крім того, згідно копії посвідчення серія НОМЕР_3 яке видане 31.05.2007 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни (а.с.9).
За результатами розгляду заяви позивача щодо видачі електронного квитка для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах), як ветерану війни та інваліду ІІ групи загального захворювання, відповідач листом від 25.03.2020 №6.1-7/1412/2020 з посиланням на рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 852-1 від 23.12.2019 яким затверджено переліки категорій громадян, що зареєстровані в місті Луцьку та населених пунктах Прилуцького старостинського округу, і яким буде надаватись безкоштовний проїзд при здійсненні перевезень громадським транспортом у тролейбусі та автобусі у м. Луцьку в 2020 році в якому передбачено проїзд ветеранам та особам з інвалідністю ІІ групи загального захворювання лише у тролейбусах. Також зазначено, що посвідчення для безкоштовного проїзду надається на підставі проведеного обстеження матеріально-побутових умов заявника та відповідного акту обстеження, які складають державні соціальні інспектори департаменту соціальної політики Луцької міської ради. Перевага у видачі посвідчення надається громадянам хворим на гемодіаліз, онкозахворення та опорнорухового апарату, у випадках систематичного відвідування лікувально-профілактичних заходів м. Луцька із додаванням відповідних підтверджуючих довідок з обмежених громадським транспортним сполученням. Проінформовано позивача про те, що комісія з питань грошової та матеріальної допомоги мало захищеним верствам населення міста є колегіальним органом, відтак більшістю голосів заявнику було відмовлено у видачі посвідчення для безкоштовного проїзду в автобусах міських маршрутів/протокол від 02.12.2019 №24 (а.с.4).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що спір у цій справі виник у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 Виконавчий комітет ЛМР відмовив у видачі (не видав) посвідчення для безкоштовного проїзду в автобусах міських маршрутів.
Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади безоплатного проїзду ветеранів війни, учасників бойових дій, а також осіб, прирівняних до них (в тому числі й учасники АТО) є Закон України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» та іншими нормативними документами. Засади безоплатного проїзду інвалідів визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», постановою Кабінету Міністрів України «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №354» від 16 серпня 1994 № 555.
Згідно абзацу 2 статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відтак поняття ветеранів війни є ширшим та включає в себе статуси учасника бойових дій, особа з інвалідністю внаслідок війни та учасник війни
Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
Згідно з п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Як встановлено судом ОСОБА_1 є особою на яких розповсюджується право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_3 яке видане 31.05.2007, а відтак підпадає під дію пункту 7 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також, відповідно до статті 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особи з інвалідністю І та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю І групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах, а також встановлено, що право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі.
Як стверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 виданого 21.12.2016 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, та отримує пенсію за віком.
Таким чином, згідно з вищевказаними нормами позивач, як пенсіонер, інвалід II групи загального захворювання та ветеран війни має право на пільговий проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування (автобусах) та приміських маршрутах.
Посилання представника відповідача, на те що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 852-1 від 23.12.2019 затверджено два переліки категорій громадян, яким надається безкоштовний проїзд відповідно у автобусах та тролейбус м. Луцька у 2020 році, та не включає в себе категорій осіб до яких належить позивач не береться судом до уваги, оскільки вирішення спірного питання на підставі підзаконних актів, суттєво звужують обсяг прав позивача.
При цьому, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не наділяє відповідача повноваженнями щодо зменшення або звуження соціальних гарантій, зокрема, встановлення порядку та умов безоплатного проїзду для пенсіонерів за віком.
При цьому, суд наголошує, що п.1 Постанови КМУ № 555 від 16.08.1994 року передбачено поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. № 354 (354-93- п ) «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» на інвалідів.
Проте, Постанови КМУ від 17 травня 1993 р. № 354 та № 555 від 16.08.1994 року є підзаконними актами, в той час як Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є нормативним актом і має вищу юридичну силу.
Норми щодо того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України зазначено у основному законі - Конституції України.
Так, юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, а саме пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважень Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Так, згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» - Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Частина 2 статті передбачає, що - акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, Конституцією України беззаперечно врегульовано питання ієрархії нормативно-правових актів, вирішення неузгодженостей та суперечностей між нормативно-правовими актами тощо, і у випадку суперечності норм підзаконного акта - постанови Кабінету міністрів України нормам закону України слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Також, суд вважає, що твердження відповідача про те, що комісія з питань грошової та матеріальної допомоги мало захищеним верствам населення міста є колегіальним органом, відтак більшістю голосів заявнику було відмовлено у видачі посвідчення для безкоштовного проїзду в автобусах міських маршрутів/протокол від 02.12.2019 №24 є необґрунтованим та не береться судом до уваги, оскільки витребовуваний судом протокол від 02.12.2019 №24 ухвалою суду від 22.06.2020 відповідачем не надано, що позбавляє суд можливості надати йому належну оцінку.
Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість дій виконавчого комітету Луцької міської ради з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Оскільки позивач згідно з статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дій Виконавчого комітету Луцької міської ради щодо відмови у видачі ОСОБА_1 електронного квитка для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах) як ветерану війни та інваліду ІІ групи загального захворювання.
Зобов'язати Виконавчий комітет Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Б.Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) електронний квиток для безкоштовного проїзду в міському пасажирському транспорті (автобусах) як ветерану війни та інваліду ІІ групи загального захворювання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський