№3-1262/2009
Іменем України
09 лютого 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Ретьман О.А. при секретарі - Рященко Н.Г. з участю прокурора - Маслія І.В. та захисника - ОСОБА_1 розглянувши матеріали, які надійшли від ГУБКОЗ СБ України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, працюючого: на посаді першого заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів - начальника Державної інспекції з енергозбереження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за п. "а" ч.2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією",
встановив:
21 січня 2009 року відносно ОСОБА_2 складено протокол № 911-386 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Згідно протоколу ОСОБА_2, працюючи на посаді першого заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів - начальника Державної інспекції з енергозбереження і являючись особою, уповноваженою на виконання функцій держави (державним службовцем 3 рангу 2 категорії), незаконно одержав у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальні блага, чим вчинив корупційне діяння, передбачене п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Так, згідно матеріалів Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (далі НАЕР) від 08.12.2008 р. № 584-4/1, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 555-р ОСОБА_2 призначено першим заступником голови НАЕР начальником Державної інспекції енергозбереження. Згідно наказу Державної інспекції з енергозбереження НАЕР від 27.07.2007 року № 175-к ОСОБА_2 з 27.07.2007 року приступив до виконання обов'язків за вказаною посадою.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну службу», державним службовцем надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Згідно ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинам з підприємством, установами, організаціями не залежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати. Статтею 84 КЗпП України визначено, що у випадках, передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та, з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15-ти календарних днів на рік.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 вказаного закону визначено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Згідно листів НАЕР від 27.11.2008 року №1252 -1/3, ОСОБА_2 у 2008 році у відрядження за межі України не направлявся. Відповідно даних табельного обліку робочого часу ОСОБА_2 був у відрядженні тільки на території України.
Відповідно до листа від 26.11.2008 року № 16/11 - 3250 Державної інспекції з енергозбереження, ОСОБА_2 перебував у щорічній відпустці з 02 по 08 січня 2008 року та з 31 липня по 10 серпня 2008 року. Про відбування у вказаній відпустці ОСОБА_2 видавав накази по особовому складу від 24.12.2007 року № 400-к та від 30.07.2008 року №192-к. На лікарняному ОСОБА_2 перебував з 29.09.2008 року по 31.10.2008 року та з 03.11.2008 по 24.11.2008 року.
Разом з тим, згідно офіційної відповіді Австрійської авіакомпанії «Острієн Ерлайнз», ОСОБА_2 користувався її послугами у липні 2008 року. Ним було здійснено авіарейси «Берлін-Київ» через Відень 09 липня 2008 року та «Берлін-Київ» через Відень 12 липня 2008 року, тобто в робочі дні 09, 10 та 11 липня 2008 року ОСОБА_2 був відсутній на своєму робочому місці.
Відповідно до табелю обліку робочого часу та розрахунку заробітної платні Державної інспекції з енергозбереження за липень 2008 року, ОСОБА_2 09, 10, 11 липня 2008 року обліковано, як 8-ми годинні робочі дня. З метою встановлення обставин обліку вказаних робочих днів отримано письмові пояснення від відповідальних службових осіб Державної інспекції з енергозбереження.
Так, згідно пояснення головного спеціаліста відділу кадрів та документального забезпечення Державної інспекції з енергозбереження ОСОБА_3 від 05.12.2008 року, відповідно до наявних офіційних документів та записів у журналах обліку лікарняних обліку відряджень, відпусток та журналу реєстрації виходів на роботу та виходу з роботи, ОСОБА_2 в період з 09 по 11 липня 2008 року знаходився на робочому місці. Оскільки ОСОБА_2 є її керівником і вона не могла контролювати його присутність на роботі, нею було проставлено в табелях обліку робочого часу відпрацювання ним зазначений період 8-ми годинних робочих днів.
У своєму поясненні від 05.12.2008 року начальник відділу кадрів та документального забезпечення Державної інспекції з енергозбереження ОСОБА_4 підтвердила, що ОСОБА_2 в табелях обліку робочого часу з 09 по 11 липня 2008 року було проставлено, як відпрацьовані 8-ми годинні робочі дні, оскільки згідно записів вищевказаних журналів, він не перебував ні у відпустці, ні на лікарняному, ні у відрядженні. ОСОБА_4 також пояснила, що ОСОБА_2 є її керівником, тому вона не могла контролювати його присутність на робочому місцідак як перебуває у службовій залежності від нього . Крім того, ОСОБА_2 їй неодноразово говорив, що його робоче місце не лише в інспекції, це може бути Кабінет Міністрів України, НАЕР, Міністерства палива та енергетики України та інше. У зв'язку з цим нею було затверджено табель обліку робочого часу за липень 2008 року та направлено його в бухгалтерський відділ державної інспекції з енергозбереження для здійснення нарахувань.
Начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_5 05.12.2008 року пояснила, що ОСОБА_2 в липні 2008 року було нараховано та виплачено заробітну плату за 22 відпрацьованих днів, в тому числі і за відпрацювання 8-ми годинного робочого часу з 09 по 11 липня 2008 року у розмірі 1691 грн. 85 коп.
Крім того, 09.01.2009 року ОСОБА_5 пояснила, що дані кошти замість ОСОБА_2 по довіреності отримав 31.07.2008 року перший заступник начальника Державної інспекції з енергозбереження ОСОБА_6
Згідно пояснення ОСОБА_6 від 12.01.2009 року він дійсно 31.07.2008 року по довіреності отримав заробітну плату ОСОБА_2, оскільки останній перебував у черговій відпустці, також ОСОБА_6 пояснив, що вказані грошові кошти ним були передані ОСОБА_2 11.08.2008 року, одразу після його повернення з відпустки.
Нарахування ОСОБА_2 з 09 по 11 липня 2008 року заробітної плати у розмірі 1691, 85 грн., також підтверджено довідкою Державної інспекції з енергозбереження від 05.12.2008 року № 14/188-3365.
15.12.2008 року начальник відділу кадрів та документального забезпечення Державної інспекції з енергозбереження ОСОБА_4 надала письмове пояснення щодо визначеного КЗпП України, Законами України Про державну службу» та «Про відпустки», Порядку дій працівників інспекції у разі виїзду за кордон у приватних справах. Зокрема ОСОБА_4 повідомила, що працівники Держінспекції з енергозбереження можуть виїжджати за кордон у приватних справах або у складі делегацій з питань енергозбереження. У разі виїзду особи у складі делегацій оформляється відрядження, за працівником зберігається робоче місце (посада) та заробітна плата на період відрядження. У разі виїзду за кордон у приватних справах працівник Держінспекції оформляє щорічну відпустку або відпустку без збереження заробітної плати.
Крім того, у разі виїзду у приватних справах керівника Державної інспекції з енергозбереження його відпустка погоджується з керівництвом НАЕР та видається відповідний наказ Держінспекції.
У разі, якщо працівник Держінспекції виїхав за кордон у приватних справах без офіційного повідомлення відділу кадрів та вищестоящого керівництва він, вважається відсутнім на робочому місці без поважних причин, за ним не зберігається заробітна плата і такий працівник звільняється з роботи згідно чинного законодавства.
Факт неповідомлення ОСОБА_2 Держінспекції з енергозбереження по відсутність його з 09 по 11 липня 2008 року на робочому місці і перебування його за кордоном, а також нарахування і виплати йому за вказаний період заробітної плати також підтверджено актом службового розслідування, затвердженим 24.11.2008 року першим заступником начальника Державної інспекції з енергозбереження ОСОБА_6
Про свою відсутність в період з 09 по 11 липня 2008 року на робочому місці ОСОБА_2, користуючись тим, що він є першим заступником Голови НАЕР - начальником Держінспекції з енергозбереження, умисно не проінформував керівництво НАЕР і відповідні структурні підрозділи Державної інспекції з енергозбереження з метою приховування факту несанкціонованої приватної закордонної поїздки та незаконного (всупереч вимог КЗпП України, Законів України «Про державну службу», «Про відпустки» та «Про оплату праці») одержання за вказаний період заробітної плати.
Таким чином, наявні матеріали свідчать, що ОСОБА_2, працюючи на посаді першого заступника Голови Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів - начальника Державної інспекції з енергозбереження, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави, за період з 09 по 11 липня 2008 року незаконно одержав у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальні блага у вигляді заробітної плати в розмірі 1691грн. 85 коп., чим скоїв корупційне діяння, передбачене п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
ОСОБА_2 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» не визнав та пояснив, що, дійсно їздив до м. Берлін по службовим питанням, оскільки там проходила міжнародна конференція з питань енергозбереження, на яку він був запрошений, як представник України. Ніколи він не допускав порушень трудової дисципліни, про свою відсутність на робочому місці навіть якщо він відлучався по робочим питанням завжди інформував свого заступника.
Захисник ОСОБА_1 вважає, що при складанні вказаного протоколу оперуповноваженим Дралюком І.М. було невірно витлумачено положення п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» в зв'язку з чим просить закрити адміністративну справу відносно ОСОБА_2 так як в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, передбаченого п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Вислухавши пояснення ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, думку прокурора, вивчивши матеріали адміністративної справи, судом не вбачається в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», виходячи з наступного.
Відповідно до п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» корупційним діянням є незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості.
За змістом Закону України «Про боротьбу з корупцією» обов'язковою ознакою корупційного діяння є корисливий або інший особистий інтерес особи уповноваженої на виконання функцій держави або інтерес третіх осіб на незаконне отримання матеріальних благ, пільг чи інших переваг у зв'язку з виконанням функцій держави.
Незаконним слід визнавати таке одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, яке взагалі не передбачене для неї (на яке вона за законом не має права) або, хоча й передбачене, але було одержане нею з порушенням встановленого законом порядку ( в обхід закону).
Відповідно до п.7 ППВС України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» № 13 від 25 травня 1998 р. відповідальність за незаконне одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (п. «а» ч.2 ст. 1 Закону) настає за умови вчинення зазначених дій у зв'язку з виконанням функцій держави.
Відповідно до абз. З п.1 (цієї ж) ППВС України №13 правопорушення, пов'язані з використанням посадовими особами в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їм у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв'язку, техніки або іншого державного майна, до корупційних діянь не належать.
Суть корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», як одного з видів корупційних правопорушень, полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, незаконно одержує матеріальні блага, послуги чи інші переваги, які їй надаються лише за те, що вона перебуває на даній конкретній посаді та виконує певні функції.
Отже, протиправні діяння, які вчиняються особою, уповноваженою на виконання функцій держави, набувають корупційного характеру лише в тому разі, коли матеріальні блага, послуги чи інші переваги їй надаються іншою фізичною чи юридичною особою і вона їх одержує. Тобто відповідальність такої особи за цією нормою Закону настає за сам факт такого одержання нею матеріальних благ і за умови, що вони дійсно надавались іншою особою.
У тому разі, коли особа, уповноважена на виконання функцій держави, неправомірно використовує державне майно чи обертає його певним способом на свою або іншої особи користь із корисливих мотивів, відповідальність (за умови доведеності) має наставати за іншими нормами законодавства, але не за нормами Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, будучи державним службовцем з 09 по 11 липня 2008 року без повідомлення керівництва та без оформлення відрядження знаходився у приватних справах у м. Берліні, в зв'язку з чим безпідставно було протабельовано зазначені дні як 8-ми годинні робочі дні, в результаті чого він отримав заробітну плату, хоча фактично на робочому місці був відсутній та не виконував свої посадові обов'язки.
Тому на думку суду в діях останнього фактично вбачається недотримання правил трудового розпорядку та порушення трудової дисципліни ( за умови проведення додаткової перевірки у встановленому законом порядку), а отже в разі доведеності допущення ним зазначених порушень, останній повинен нести відповідальність, передбачену КЗпП України та Законом України «Про державну службу».
Також слід зазначити, що Законом України «Про боротьбу з корупцією» передбачено відповідальність саме за незаконне отримання матеріальних благ. В даному випадку ОСОБА_2 отримав заробітну плату, яку б він все одно отримав перебуваючи на робочому місці, крім того, у справі немає жодних даних, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 корисливого умислу чи будь-якої іншої особистої заінтересованості.
Все вищевикладене в сукупності свідчить про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», тому адміністративне провадження відносно нього підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 284 КпАП України, п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», суд
постановив:
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 закрити за відсутністю складу правопорушення., передбаченого п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
На постанову може бути подана апеляція протягом десяти днів з дня винесення постанови до Апеляційного суду м. Києва, через районний суд.