м. Вінниця
26 серпня 2020 р. Справа № 120/1990/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 01.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та зазначено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Крім того, відповідачу встановлений строк з дня отримання ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву в порядку статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
19.06.2020 від відповідача надійшов відзив з доданим до нього клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін на підставі ч. 5 ст. 262 КАС України у зв'язку з тим, що по відношенню до військовослужбовців Національної гвардії України типових рішень у типових справах прийнято не було.
Розглянувши клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частинами 5, 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Отже, однією із підстав для відмови у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін є належність справи до категорії незначної складності, а також можливість суду забезпечити повне та всебічне встановлення обставин у такій справі без проведення судового засідання.
Водночас, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість вирішальним є те, чи має суд можливість із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування у справі незначної складності надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.
Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.
Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.
Як зазначалося вище, адміністративна справа за своєю категорією та складністю належить до справ незначної складності, що також виключає необхідність її розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) вказує на те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахnе v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Підсумовуючи, суд зазначає, що аргументи клопотання відповідача оцінені судом, однак такі не вказують про наявність підстав для його задоволення.
Відтак, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Керуючись ст. 248, 256, 262 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про розгляд справи № 120/1990/20-а за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Богоніс Михайло Богданович