про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
25 серпня 2020 р. Справа № 120/4172/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
до: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ: 43316784, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028)
про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не надсиланні заяви боржника, як документа виконавчого провадження, на електронну скриньку та не повідомленні стягувача по телефону про таку заяву;
- визнати протиправним надсилання супровідного листа від 07.08.2020 року із неналежними/недійсними реквізитами юридичної особи - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький);
- скасувати постанову від 12.08.2020 року про відкладення виконавчих дій, як протиправну.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд зазначає, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статті 2, 6 КАС України. Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень або створення перешкод для їх реалізації.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вимоги щодо змісту позовної заяви встановлені статтею 160 КАС України.
Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється певна форма захисту, права, свободи чи інтересу, яку просить позивач від суду. По суті, це повинно бути відображено в прохальній частині позовної заяви. Зокрема, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Відповідно позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
При цьому, частиною першою статті 5 КАС України визначені правові способи захисту адміністративним судом порушеного права, свобод або законного інтересу особи, яка звернулася до суду з позовом про оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Такими способами є: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Вказані положення кореспондуються з нормами частини другої статті 245 КАС України.
Зазначеним вище способам повинні відповідати і позовні вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.
Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. У рамках адміністративного судочинства:
дії - це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - це нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Ознайомившись зі змістом поданої позовної заяви встановлено, що заявлені позивачем позовні вимоги, зокрема, стосуються питання вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій (надсилання супровідного листа від 07.08.2020 року) та допущення останнім бездіяльності (не надсилання заяви боржника та не повідомлення стягувача про таку заяву), однак позивачем у прохальній частині позовної заяви не визначено конкретний спосіб відновлення порушених прав, свобод та інтересів, визначений частиною 1 статті 5 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У контексті з наведеним, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту як визнання дій та бездіяльності протиправними, у свою чергу, має наслідком зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій та/або зобов'язання вчинити певні дії. А тому, при поданні до суду даної позовної заяви позивачем невірно визначено спосіб захисту його права та інтересу.
Пунктом четвертим частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, виходячи з наведеного, зобов'язання суб'єктів владних повноважень вчинити певні дії є способом відновлення права особи, порушеного саме діями чи бездіяльністю таких осіб, які він просить визнати протиправними.
Натомість, з огляду на наведені вище положення КАС України, суд не уповноважений на власний розсуд визначати належний спосіб захисту порушеного права, тому позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом коректного викладу змісту позовних вимог до відповідача та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи.
У свою чергу, згідно з частиною 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За приписами частини першої, другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Письмовими доказами, відповідно до частини першої статті 94 КАС України, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з частинами другою, четвертою, п'ятою статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Як слідує зі змісту позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у межах виконавчого провадження № 62756379, винесено постанову про відкладення виконавчих дій від 12.08.2020 року, яка містить змістовні, граматичні, орфографічні та пунктуаційні помилки, що унеможливлює встановлення дійсної інформації, виходячи із відомостей, вказаних у даному документі.
Окрім того, позивачем зазначено, що у супровідному листі від 07.08.2020 року, яким направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2020 року, допущено невідповідність даних юридичної особи - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у горизонтальному штампі бланку супровідного листа, зокрема, після позначки "e-mail" вказано набір символів до ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, що також свідчить про протиправні дії відповідача.
Однак, ознайомившись зі змістом постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкладення виконавчих дій від 12.08.2020 року та супровідним листом від 07.08.2020 року, долучених до матеріалів позовної заяви, встановлено, що зазначені документи помилок, на які посилається позивач в обґрунтування їх протиправності, не містять.
Супровідний лист містить офіційну адресу електронної пошти Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький): prymus@vn.dvs.gov.ua.
Таким чином, на обґрунтування позовних вимог позивачем не надано належних доказів, а також не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин неможливості надання таких документів, а саме, існування обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
Для усунення вказаного недоліку позовної заяви, позивачу необхідно надати докази, оформлені з урахуванням положень частини 5 статті 94 КАС України, на підтвердження вимог позовної заяви або докази на підтвердження наявності поважних причин неможливості їх надання, а саме, існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
При цьому, варто зауважити, що особливості правового статусу третіх осіб як учасників процесу, їх права та обов'язки визначені статтями 49, 50, 51 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Таким чином, враховуючи вищевказані положення закону, третя особа може бути залучена до справи, лише у разі коли рішення у справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов'язки.
У позовній заяві позивачем зазначено в якості третьої особи начальника Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, що розцінюється судом як заява позивача про залучення до участі у справі третьої особи. Водночас, належного обґрунтування необхідності залучення третьої особи не надано. Відтак, для вирішення питання про залучення до участі у справі третьої особи, позивачу слід подати обґрунтоване клопотання із зазначенням, на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.
Частинами першою, другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних недоліків шляхом:
- коректного викладу змісту позовних вимог до відповідача та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи, передбачених КАС України;
- надання доказів, оформлених з урахуванням положень частини 5 статті 94 КАС України, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
- належного обґрунтування необхідності залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ: 43316784, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Дану ухвалу направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна