м. Вінниця
21 серпня 2020 р. Справа № 120/3652/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни та третьої особи на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна"
про: визнання протиправною та скасування постанови,-
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни та третьої особи на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що 07.07.2020 року відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62493243 про стягнення з неї на користь ТОВ "Авентус Україна" заборгованості у розмірі 29568 грн. Разом з тим, позивачка вказує, що згідно з приписами чинного законодавства приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах розташованого виконавчого округу. Водночас, позивачка зауважує, що вона зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до виконавчого округу приватного виконавця Дорошкевич В.Л., а тому у відповідача відсутні законні підстави для прийняття до виконання виконавчого документа та винесення оскаржуваного рішення.
Окремо позивачка зазначає, що в неї відсутнє будь-яке майно, що знаходиться на території міста Києва, також наголошує, що 2013 року працює у ЖВП ДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров'я України", яке знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Бабаджаняна, 17.
Так, вважаючи постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ про відкриття виконавчого провадження № 62493243 від 07.07.2020 року неправомірною та такою, що прийнята з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження", позивачка звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідач правом надання відзиву не скористався, що з урахуванням вимог ст.ст. 159, 162 КАС України є підставою для вирішення даної справи за наявними матеріалами справи та в межах заявлених позовних вимог.
Так, ч. 4 ст. 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того суд зауважує, що набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
До прийняття вищенаведеного Закону, процесуальні строки продовжувались на весь строк дії такого карантину, тобто такі строки підлягали автоматичному продовженню. Що на практиці означає - на невизначений строк.
Оскільки автоматичне продовження процесуальних строків призводить до зловживання сторонами процесуальними правами, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості перейти до наступної стадії у зв'язку з продовженням попередніх строків. Такі обставини суттєво перешкоджають здійсненню ефективного судочинства.
Із внесеними змінами Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" суд може поновити процесуальні строки, при умові визнання причини їх пропуску поважними і в тому числі такими, що зумовлені обмежувальними заходами, що були впровадженні у зв'язку з карантином.
Таким чином, автоматичне продовження строків скасовується, а для того щоб поновити такий строк, учаснику справи потрібно подати заяву і вказати у ній поважну причину (пов'язану з карантинними обмеженнями), що спричинила пропуск відповідних строків.
Стосовно строків, які вже були автоматично продовженні до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", то вони закінчуються через 20 днів після набрання чинності цього Закону. Закон набирає чинності 17.07.2020 року, і як наслідок такий строк продовжується до 5 серпня 2020 року.
Оскільки після продовження строку заяв із зазначенням поважності пропуску строку для подачі відзиву на адміністративний позов відповідачем подано не було, суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи
Третя особа заперечуючи вимоги позивачки надала письмові пояснення на адміністративний позов, в обгрунтування яких зазначає, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 1411 про стягнення з ОСОБА_1 адреса місця реєстрації якої є АДРЕСА_1 , а місцем проживання є адреса АДРЕСА_2 , коштів у розмірі 29568 грн на користь ТОВ "Авентус Україна".
Керуючись нормою, якою визначено, що правом вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території на яку поширюються їхні функції належить стягувачу, третя особа звернулась до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1411 від 20.06.2020 року за місцем проживання (перебування) боржника. У зв'язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Позивачкою подано заперечення на письмові пояснення третьої сторони, однак суд їх до уваги не приймає оскільки відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених ст. 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.
Відповідно довідки виданої ЖВПДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров'я України" від 16.07.2020 року № 10 ОСОБА_1 , що вона працює на посаді біолога з 02.01.2013 року по час видачі довідки.
20.06.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 1411 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 29568 грн на користь ТОВ "Авентус Україна".
В подальшому, на адресу приватного виконавця направлено заяву б/н від 23.06.2020 року, про примусове виконання рішення, за підписом представника за довіреністю ТОВ "Авентус Україна", з проханням відкрити за місцем проживання (перебування) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису. Згідно із додатками до заяви долучено оригінал виконавчого документа та докази, що підтверджують повноваження особи, яка підписала заяву.
Згідно з постановою від 07.07.2020 року за ВП № 62493243 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до змісту цієї постанови, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2956,80 грн.
Позивачка вважає вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, а відтак за захистом своїх прав та інтересів звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016 року рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини склались з приводу виконання виконавчого напису нотаріуса, відтак при вирішенні спору слід виходити з положень Закону України "Про виконавче провадження", згідно із ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються, зокрема, виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження № 62493243 від 07.07.2020 року, вказана постанова прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. Відтак, виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич В.Л. є місто Київ.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
В силу вимог ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (ч. 6 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, як встановлено зі змісту наведеної вище ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Судом встановлено, що позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Натомість у виконавчому написі нотаріуса від 20.06.2020 року вказано адресу зареєстрованого місця проживання боржника: АДРЕСА_3 .
Водночас, суд звертає увагу, що відомості, які містяться у заяві стягувача про примусове виконання виконавчого документа мають довідковий характер.
Отже, суд вважає, що за вказаних обставин відсутні законні підстави для прийняття відповідачем, як приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості з позивачки, як фізичної особи-боржника, яка проживає у Вінницькій області.
При цьому, вирішуючи даний спір суд акцентує увагу на наступному.
Так, в ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" наведено наступні визначення:
місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.
Статтею 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" наведено порядок реєстрації місця проживання, зокрема, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Із процитованих норм випливає, що місце проживання/перебування особи має бути зареєстровано, та факт проживання чи перебування особи у відповідному місці, підтверджується паспортом громадянина України, тимчасовим посвідченням громадянина України, посвідкою на постійне проживання, посвідкою на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту, посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист/довідкою.
Разом з тим, на адресу суду ні відповідачем, ні третьою стороною не надано жодних доказів, що позивачка проживає, перебуває, працює або має майно у місті Києві.
Вказана в оскаржуваній постанові адреса місця проживання позивачки ( АДРЕСА_3 ) не підтверджена жодним доказом.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що у відповідача не було законних підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса від 20.06.2020 року № 1411.
У свою чергу, п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
За таких обставин, оскаржувана постанова про відкриття провадження № 62493243 від 07.07.2020 року прийнята відповідачем з порушенням приписів ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки останнім виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).
Відповідно до позовної заяви позивачка просить скасувати постанову, що винесена приватним виконавцем, натомість суд вказує, що в силу ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відтак постанова про відкриття виконавчого провадження № 62493243 від 07.07.2020 року, яка прийнята приватним виконавцем, є протиправною та підлягає скасуванню.
Окремо суд акцентує увагу, що відповідачем не надано відзиву щодо заявлених позовних вимог із підтверджуючими документами, які спростовують доводи позивачки, що кваліфікується судом, як визнання позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В силу вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши надані докази сторонами, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснювався, оскільки позивачка є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 10 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4а, оф. 71а, м. Київ), третьої особи на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (просп. Перемоги, 90а, м. Київ, ЄДРПОУ 41078230) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2020 року № 62493243.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович