просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
17 серпня 2020 року м. Харків Справа № 913/994/17
Провадження №26/913/994/17
Господарський суд Луганської області у складі судді Фонова О.С., розглянувши матеріали скарги Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» від 27.07.2020 №1083 на дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Пихоніної М.В. у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ
до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 12197419,43 грн,
орган виконання судового рішення - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк Луганської області
Секретар судового засідання Надольна М.І.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув;
від органу виконання судового рішення - представник не прибув.
Предметом судового розгляду є скарга Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» від 27.07.2020 №1083 на дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Пихоніної М.В. з примусового виконання судового рішення у справі №913/994/17 щодо накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача, з яких здійснюється виплата заробітної плати.
Явка учасників судового процесу судом не визнавалася обов'язковою.
07.08.2020 до відділу документального забезпечення суду від Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» надійшла скарга на дії державного виконавця №1083 від 27.07.2020, в якій останній просить:
- поновити строк для подачі скарги на дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пихоніну М.В.;
- зобов'язати начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пихоніну М.В. зняти арешт з грошових коштів у розмірі 2345926,56 грн, які передбачені для виплати заробітної плати, які містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805.
Обґрунтовуючи вимоги за скаргою скаржник (боржник) зазначає, що у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження №58725219 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області №913/994/17 від 10.04.2018.
ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» наказ суду від 10.04.2018 №913/994/17 пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.
Постановою державного виконавця від 12.04.2019 відкрито виконавче провадження № 58725219 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 10.04.2018 №913/994/17, залишок боргу за виконавчим документом складає 1302978,88 грн.
Постановою державного виконавця від 12.04.2019 приєднано виконавче провадження № 58725219 до зведеного виконавчого провадження № 41206490.
30.05.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках:
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_2 ;
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_3 ;
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_4 ;
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_5 ;
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_6 ;
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_1 та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Комунальному підприємству «Лисичанськтепломережа» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 21285555,41 грн.
Як повідомляє скаржник, він звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з листом від 16.06.2020 №881 про зняття арешту з рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в межах суми 2345926,56 грн, призначеної для виплати заробітної плати своїм працівникам за травень 2020 року, до якого було додано копію звіту про суми нарахованої заробітної плати та нарахованого єдиного внеску на заробітну плату за травень 2020 року.
Водночас, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) листом №9434 від 20.07.2020 заяву боржника відхилив, з посилання на відсутність підстав для звільнення коштів з-під арешту.
Скаржник вважає, що відмова у знятті арешту з рахунку в межах суми, призначеної для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.08.2020 скарга передана на розгляд судді Масловському С.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.08.2020 поновлено Комунальному підприємству «Лисичанськтепломережа» пропущений процесуальний строк для звернення до суду зі скаргою №1083 від 27.07.2020 на дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пихоніної М.В. та її розгляд призначено в судовому засіданні на 17.08.2020 о 12 год. 30 хв.
13.08.2020 до відділу документального забезпечення суду від Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» надійшло клопотання від 12.08.2020 №1162, в якому останній просить врахувати наступні докази: копію заяви про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2018; копію постанови від 12.04.2018 про відкриття виконавчого провадження №58725219; копію листа ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» №01-19/2/157 від 03.07.2020 про повернення виконавчого документа; копії виписок з АТ «Райффайзен Банк Аваль» за 18.04.2019, 16.03.2019, 19.03.2019, 13.12.2018, 18.12.2019, 19.12.2019, 26.12.2018.
Також скаржник подав клопотання від 13.08.2020 №б/н про розгляд скарги без участі його представника, яке судом задоволено.
У зв'язку з відпусткою судді Масловського С.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, 17.08.2020 був проведений повторний автоматизований розподіл скарги, яка розподілена судді Фоновій О.С.
17.08.2020 до відділу документального забезпечення суду від ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» надійшов відзив на скаргу № 01-19/2/241 від 13.08.2020, в якому останній зазначив, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач звернувся до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пихоніної М.В. із заявою про повернення виконавчого документа.
05.07.2019 органом виконання судового рішення була винесена постанова про повернення виконавчого документа ВП №58725219 стягувачу (лист від 05.07.2019 №4007).
Стягувач зазначив, що на даний момент, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» з моменту винесення постанови про повернення виконавчого документу від 05.07.2019 не є стягувачем, а Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» не є боржником, тому задоволення вимоги скаржника щодо зняття арештів грошових коштів залишає на розсуд суду.
Стягувач просить розглянути скаргу без участі його представника.
17.08.2020 на електронну адресу суду без ЕЦП від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) надійшов відзив від 14.08.2020 №19234/03.3-29/20, в якому орган державної виконавчої служби посилається на те, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» прийнята до виконання постанова від 30.05.2019 ВП №41206490 та накладено арешт на рахунки в межах суми 21285555,41 грн. Тобто Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» не має відкритих рахунків із спеціальним режимом використання, у зв'язку з чим у задоволенні скарги просить відмовити за необґрунтованістю та розглянути скаргу без участі представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків).
Судом відзив Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) до розгляду прийнято не було, оскільки він оформлений з порушенням вимог п. 1.5.4 Інструкції з діловодства в господарських судах України, а саме - електронний лист не засвідчено електронним цифровим підписом, що підтверджується актом Господарського суду Луганської області від 17.08.20 (а.с.167).
У судове засідання 17.08.2020 представники стягувача, боржника та ВДВС не прибули, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України)
Обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 у справі №913/994/17 повністю задоволено позовні вимоги ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення 12197419,43 грн, з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 11077431,84 грн, 3% річних в сумі 275116,04 грн, інфляційні нарахування в сумі 791974,23 грн, за перевищення граничної величини електричної потужності в сумі 5679,54 грн, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 47217,78 грн та судовий збір в сумі 182961,29 грн.
На виконання рішення позивачу господарським судом 10.04.2018 було видано відповідний наказ № 913/994/17 від 10.04.2018.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 12.04.2019 було відкрито виконавче провадження №58725219 про примусове виконання наказу Господарського суду Луганської області від 10.04.2018 №913/994/17 про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» на користь ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» залишку боргу у сумі 1302978,88 грн та виконавчого збору у сумі 130294,88 грн (а.с.75).
04.07.2019 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернувся стягувач - ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» із заявою від 03.07.2019 №01-19/157 про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду Луганської області від 10.04.2018 №913/994/17) стягувачу (а.с.111).
05.07.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про повернення виконавчого документу - наказу Господарського суду Луганської області від 10.04.2018 №913/994/17, стягувачу (а.с.112).
У п. 2 постанови від 05.07.2019 визначено вивести в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 12.04.2019.
Також у п. 3 постанови від 05.07.2019 визначено вивести в окреме виконавче провадження постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 05.07.2019.
У межах зведеного виконавчого провадження №41206490 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову від 30.05.2019 з примусового виконання виконавчих документів, в тому числі наказу Господарського суду Луганської області від 10.04.2018 №913/994/17, про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках:
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_2 ;
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_3 ;
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_4 ;
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_5 ;
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_6 ;
- МФО 380805 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві НОМЕР_1 та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Комунальному підприємству «Лисичанськтепломережа» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 21285555,41 грн (а.с.76,77).
Як встановлено судом, боржник звертався до виконавця із заявою від 16.06.2020 № 881 про виникнення в нього зобов'язань з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив зняти арешт з рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, на суму зобов'язань з виплати заробітної плати та нарахованого єдиного внеску на заробітну плату за травень 2020 року в розмірі 2345926,56 грн (а.с.85,т.2). Однак, заява боржника від 16.06.2020 № 884 про зняття арешту з рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 була відхилена неправомірно, оскільки в заяві боржник зазначив розмір зобов'язань, що у нього виникли з виплати заробітної плати та визначив суму коштів, з якої просив зняти арешт, а також додав до заяви звіт про суми нарахованої заробітної плати та нарахованого єдиного внеску на заробітну плату в розмірі 2345926,56 грн.
До матеріалів справи скаржником додано звіти про суми нарахованої заробітної плати та нарахованого єдиного внеску на заробітну плату в розмірі 2345926 грн 56 коп.
Встановивши фактичні обставини оскарження стягувачем дій виконавчої служби, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої скарги та її задоволення, з огляду на таке.
Статтею 1291 Конституції України унормовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
У ч. 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд враховує п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012, в якому зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою право кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають рішення, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів».
У п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття постанови про арешт коштів) визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
У абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
У ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» також визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Як вказано у п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
З урахуванням вищевикладеного, суд звертає увагу, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд також звертає увагу, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
За змістом ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 Верховний Суд зробив висновки, від яких господарський суд не може відступити.
Так, зокрема, Верховний Суд зазначив, що згідно з ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
При цьому, ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Таким чином, право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано та захищається державою, своєчасність та розмір якої не може бути поставлений в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
З наведених норм права вбачається, що зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Як встановлено судом, боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов'язань з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив зняти арешт з рахунків рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, на суму зобов'язань з виплати заробітної плати та нарахованого єдиного внеску на заробітну плату за травень 2020 року в розмірі 2345926,56 грн. При цьому заява боржника від 16.06.2020 № 884 про зняття арешту з вказаних рахунків була відхилена неправомірно, оскільки в заяві боржник зазначив розмір зобов'язань, що у нього виникли з виплати заробітної плати та визначив суму коштів, з якої просив зняти арешт, а також додав до заяви звіт про суми нарахованої заробітної плати та нарахованого єдиного внеску на заробітну плату в розмірі 2345926 грн 56 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця чи іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (боржника) є обґрунтованими, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню.
Частинами 4 та 5 ст. 59 Закону України Про «виконавче провадження» встановлено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З огляду на те, що наявні для знаття арешту підстави не знайшли свого відображення у ч. 4 ст. 59 Закону України Про «виконавче провадження», суд, керуючись ч. 4 ст. 59 вказаного закону, дійшов висновку про зняття арешту самостійно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» від 27.07.2020 №1083 на дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пихоніної М.В. з примусового виконання судового рішення у справі №913/994/17 задовольнити.
2. Зняти арешт, накладений в межах примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 10.04.2018 № 913/994/17, з грошових коштів у сумі 2345926,56 грн, які передбачені для виплати заробітної плати та містяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805.
.
Ухвала набрала законної сили 25.08.2020 відповідно до ч. 2 ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.С. Фонова