Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
21 серпня 2020 рокуСправа № 912/347/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/347/20
за позовом: Фермерського господарства "КОСАР О.С.", 27431, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка, вул. Аксьонова, 47
до: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25030, м. Кропивницький. вул. Академіка Корольова, 26
за участю третьої особи. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про визнання наказу незаконним та визнання права користування земельною ділянкою
Представники:
від позивача - ОСОБА_1 , голова;
від відповідача - участі не брали;
від 3-ї особи - ОСОБА_1 , особисто.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фермерське господарство "КОСАР О.С." (далі - ФГ "КОСАР О.С.", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач) про наступне:
- визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.12.2019 року №11-9578/14-19-СГ "Про відмову у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки";
- визнати за Фермерським господарством "КОСАР О.С." право користування земельною ділянкою загальною площею 12,969 га, кадастровий номер 3522280400:02:000:9025 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області на умовах договору оренди землі від 23 серпня 2010 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Знам'янському районі від 21.02.2011 року за №352228044000036.
В обґрунтування підстав позову зазначено про те, що після створення ФГ "КОСАР О.С." фактичним землекористувачем земельної ділянки, яка була надана фізичній особі для створення фермерського господарства є позивач, тоді як оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру відмовлено у внесені змін до договору оренди землі щодо орендаря.
Ухвалою господарського суду від 10.02.2020 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/347/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.
З дотриманням встановленого строку від ГУ Держгеокадастру надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги заперечено з тих підстав, що право власності чи право користування земельною ділянкою за ФГ "КОСАР О.С." зареєстровано не було. Відповідач посилається на ст. 651 Цивільного кодексу України та вказує, що обставина створення фермерського господарства зі статусом юридичної особи не є істотною, а отже, підстав вносити зміни до договору оренди земельної ділянки у зв'язку зі створенням фізичною особою- ОСОБА_1 фермерського господарства зі статусом юридичної особи, не вбачається.
Позивач у відповіді на відзив на спростування доводів відповідача вказав, що останній жодним чином не спростував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.12.2019 № 911/2202/18, та Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах у справах № № 348/992/16-ц, 677/1865/16-ц, 751/3840/15-ц.
В підготовчому засіданні 10.03.2020 судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа).
В підготовчому засіданні 19.06.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.07.2020.
10.07.2020 судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 06.08.2020.
В судовому засіданні 06.08.2020 оголошено перерву до 21.08.2020.
21.08.2020 судом продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 21.08.2002 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю. Третя особа вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач участі в засіданнях суду не брав, про причини відсутності суду не повідомлено, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце засідань суду у справі.
Виходячи з викладеного та положень пунктів 1, 2 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, дослідивши в судовому засіданні докази, суд встановив наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі, та подані на їх підтвердження і спростування докази.
Між Знам'янською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 23 серпня 2010 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Знам'янському районі від 21.02.2011 року за №352228044000036 (а.с. 9-14, далі - Договір).
Договір укладено на підставі розпорядження голови Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 12.08.2009 року №390-р "Про надання у оренду земельних ділянок окремим громадянам", відповідно до якого надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку строком на 5 років загальною площею 12,97 га, (рілля) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебували у запасі Богданівської сільської ради для ведення фермерського господарства та встановити розмір орендної плати на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік (а.с. 15).
Строк дії укладеного Договору визначено 5 років (пункт 8 Договору).
Згідно рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.12.2016 у справі №22-ц/781/2250/16 визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 23 серпня 2010 року загальною площею 12,97 га, в тому числі 12,97 га ріллі, кадастровий номер 3522280400:02:000:9025 (а.с. 20-22).
Право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 3522280400:02:000:9025 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 67-68).
09.06.2017 зареєстровано ФГ "КОСАР О.С" (а.с. 23).
Згідно статуту ФГ "КОСАР О.С." засновником фермерського господарства є ОСОБА_1 (а.с. 24-31).
ФГ "КОСАР О.С." подавало декларації з плати за землю, в якій звітувало відносно земельної ділянки за кадастровим номером 3522280400:02:000:9025 та сплачувало орендну плату за вказану земельну ділянку (а.с. 32-45).
29.11.2019 ФГ "КОСАР О.С." звернулось до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про внесення змін до договору оренди землі, в якій просив внести зміни до Договору у частині найменування та реквізитів сторін (а.с. 46). До заяви додано проект відповідної додаткової угоди (а.с. 114).
Наказом від 18.12.2019 № 11-9578/15-19-СГ ГУ Держгеокадастру відмовлено у внесені змін до Договору (а.с. 47).
Не погоджуючи із зазначеним наказом та вважаючи свої права на користування земельною ділянкою порушеними, ФГ "КОСАР О.С." звернулось до суду з позовом у даній справі.
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до частини 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як визначено ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
За змістом частини 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Спір матиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Такий висновок ґрунтується на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, відображених у її постановах від 16.05.2018 у справі № 337/2535/2017, від 12.12.2018 у справі № 826/8687/16, від 10.04.2019 у справі № 826/3620/17.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Законом України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13).
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування (ст. 4 наведеного Закону).
У відповідності до змін, внесених до земельного законодавства України, та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5, повноваження по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Держгеокадастру.
Відповідно до положень ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка, яка є предметом Договору, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а тому повноваження по розпорядженню такою земельною ділянкою відносяться до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, що не оспорюється сторонами.
Отже, за наведеними вище нормами законодавства орендодавцем землі на час розгляду справи є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Вказана зміна не є підставою для припинення дії відповідного Договору.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначаються Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закону № 937-IV).
У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно із частиною першою ст. 5, частиною першою ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст.8 Закону № 937-IV).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Згідно зі статтею 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 973-IV майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.
Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.
Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка за кадастровим номером 3522280400:02:000:9025 була надана в оренду фізичній особі ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.
Після отримання зазначеної земельної ділянку в оренду та укладення договору оренди ОСОБА_1 створено ФГ "КОСАР О.С.", відносно якого ОСОБА_1 є засновником та головою.
Виходячи із зазначених вище норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство.
Наведене пояснюється, зокрема, тим, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).
Згідно викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.
Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.
Таким чином, після створення ФГ "КОСАР О.С" права й обов'язки орендаря земельної ділянки за кадастровим номером 3522280400:02:000:9025 за поновленим Договором оренди землі від 23.08.2010 перейшли від громадянина ОСОБА_1 до Фермерського господарства "КОСАР О.С" з дня проведення державної реєстрації фермерського господарства.
Разом з цим, відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV).
Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.
За змістом частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
З наведених норм права вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом № 1952-IV, на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.
Отже, після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV прав і обов'язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.
При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов'язковим.
Вказаний висновок відповідає постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19.
Отже, заміна в силу наведених вище обставин та норм законодавства заміна за поновленим Договором оренди земельної ділянки від 23.08.2010, кадастровий номер 3522280400:02:000:9025 орендаря з громадянина ОСОБА_1 на Фермерське господарство "КОСАР О.С." не визначено чинним законом як обов'язкова підстава для внесення змін до такого Договору в частині заміни орендаря.
Зазначені обставини є підставою для проведення державної реєстрації відповідного права оренди за ФГ "КОСАР О.С." на підставі поданого ним Договору оренди землі, укладеного засновником цього фермерського господарства ОСОБА_1 .
З підстав викладеного суд не встановив порушень вимог законодавства при прийняті ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області наказу від 18.12.2019 № 11-9578/14-19-СГ про відмову у внесенні змін до договору оренди землі.
Наведені в наказі мотиви відмови у внесенні змін до Договору не порушують та не заперечують прав ФГ "КОСАР О.С." на користування земельною ділянкою кадастровий номер 3522280400:02:000:9025. Зазначений наказ прийнято лише відносно заявленого в заяві позивача клопотання, а саме - внесення змін до Договору оренди землі, тоді як наведені в заяві обставини в силу норм законодавства не є обов'язковими для внесення змін до Договору.
На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Відповідач будь-яких судових витрат у справі не заявляв.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені копії рішення направити Фермерському господарству "КОСАР О.С." за адресою: 27431, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка,вул. Аксьонова, 47 та на адресу представника позивача - адвокату Майданюк С.І.: АДРЕСА_2 ; Головному управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25030, м. Кропивницький. вул. Академіка Корольова, 26, а також ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 26.08.2020.
Суддя В.В.Тимошевська