ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2020Справа № 910/8327/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідача «ЛЕВАДА КАРГО»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 19 240, 02 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідача «ЛЕВАДА КАРГО» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 20 623, 35 грн збитків.
Позовні вимоги, з посиланням на п.п.20-22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено збереження майна (вагонів) позивача під час перевезень, внаслідок чого, як зазначає позивач, останнім понесені збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 відкрито провадження в справі №910/8327/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
09.07.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 25.05.2020 по 19.06.2020.
17.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на необґрунтованість вимог позивача, зазначаючи, що останній не надав акт надання-отримання послуг з оренди за травень 2020 року, а тому відсутні підстави для стягнення коштів за користування вагонами в період перебування їх на ремонті. Також, заперечував проти визначеного позивачем періоду перебування вагону в ремонті, оскільки відповідно до повідомлення №9859 форми ВУ-36М, ремонтні роботи вагону були завершені 21.05.2020.
20.07.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечував проти обставин викладених у відзиві, посилаючись на їх необґрунтованість, відповідно до якої просив задовольнити позовні вимоги повністю. Також, до відповіді на відзив, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 19 240, 02 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
27.07.2020 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій останній підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
03.08.2020 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.04.2020 позивачем було відправлено порожній вагон №94861259, який перебуває в оренді позивача на підставі договору суборенди №70/17 від 18.01.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС», що підтверджується залізничною накладною № 39354782.
На станції Кропівник Львівської залізниці (код станції 387609), виявлено пошкодження (розкомплектування) вказаного вище вагону, який в подальшому був направлений на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності авторегулятору, про що свідчить Акт загальної форми від 25.04.2020 форми ГУ-23.
Як зазначає позивач, внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагону №94861259 позивач був змушений передати структурному підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Коломия регулятор РТРП 675-М, який був відсутній на вагоні, для подальшого його встановлення, що підтверджується актом приймання - передачі від 14.05.2020.
Так, позивачем було придбано регулятор гальмівних важільних передач та сплачено його вартість на підставі виставленого рахунку на оплату №ТП000000274 від 06.05.2020 у розмірі 4 072, 80 грн, що підтверджується платіжним дорученням №710 від 13.05.2020.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Таким чином, деталь, придбані позивачем для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованому вагоні, була передана структурному підрозділу Експлуатаційне вагонне депо Кропівник та була встановлена на вагон позивача №94861259 відповідно до дефектної відомості від 21.05.2020 та повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона № 94861259.
Крім того, виробничим підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Коломия» АТ «Укрзалізниця» виставлено позивачу рахунок №347/021 від 29.05.2020 за технічне обслуговування вагону в розмірі 3 586, 60 грн, за подавання та забирання вагону в розмірі 1 588, 53 грн, що разом з ПДВ складає 6 210, 16 грн, який був сплачений останнім на підставі платіжного доручення №850 від 10.06.2020. Також позивачем сплачено грошові кошти в загальному розмірі 745, 56 грн за направлення вагону на ремонт, що підтверджується переліками відповідача №20200430 від 30.04.2020.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що в зв'язку з незабезпеченням збереженості його майна - вагонів під час перевезення, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім у зв'язку із заміною розукомплектованих деталей в розмірі 19 240, 02 грн.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту).
Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».
Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2020 позивачем було відправлено порожній вагон № 94861259, який перебуває в оренді позивача на підставі договору №70/17 від 18.01.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС», що підтверджується залізничною накладною № 39354782.
У статті 8 Статуту вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".
Згідно з п. 3.4 Правил, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження невідповідності технічного стану вагону №94861259 при прийнятті його відповідачем до перевезення.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість плати за користування вагоном № 94861259 за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському ремонті за період з 04.05.2020 по 25.05.2020 у розмірі 8 211, 50 грн.
Як встановлено судом, вказаний вище вагон перебуває в оренді позивача на підставі договору суборенди №70/17 від 18.01.2017, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС».
Як вбачається з матеріалів справи, вартість оренди вагону № № 94861259 в травні 2020 року склала 9 642, 55 грн, що підтверджується актом наданих послуг № 05202001 від 31.05.2020.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, 22, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Перевіривши розрахунок позивача вартості користування рухомим складом під час здійснення ремонту вагону № 94861259 за період з 04.05.2020 по 25.05.2020 в розмірі 8 211, 50 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
З наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту вагону № 94861259 на загальну суму 11 028, 52 грн, з якої: 6 210, 16 грн- вартість ремонту, 745, 56 грн- витрати на транспортування пошкодженого вагона, 4 072, 80 грн- вартість деталей та сплачено суму орендної плати в розмірі 8 211, 50 грн за користування вагоном за період з 04.05.2020 по 25.05.2020.
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованого вагону склала 19 240, 02 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 19 240, 02 грн суми збитків.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідача «ЛЕВАДА КАРГО» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 119, ідентифікаційний код 38464969) 19 240 (дев'ятнадцять тисяч двісті сорок) грн 02 коп. збитків та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань