ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2020Справа № 910/10281/19
За скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі №910/10281/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 101 880, 00 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судового засідання Саницька Б.В.
Представники сторін:
від стягувача: Барабаш О.В.;
від боржника (скаржника): не з'явився;
від ВДВС: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 101 880,00 грн збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/10281/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено, стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «Металургтранс» 101 880, 00 грн збитків, 10 000, 00 грн витрат на правову допомогу та 1 921,00 грн судового збору.
03.12.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 видано відповідні накази.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/10281/19 залишено без змін.
04.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд:
- визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020 ВП №60953612;
- скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020 ВП №60953612, на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 №910/10281/19;
- зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) винести постанову про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 №910/10281/19 стягувачу, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/149 від 04.02.2020, у зв'язку з відпусткою судді Курдельчука І.Д., призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 910/10281/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали судової справи № 910/10281/19 передані на розгляд судді Карабань Я.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 вирішення питання про прийняття скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкладено до повернення матеріалів справи № 910/10281/19 з суду апеляційної інстанції.
05.03.2020 до Господарського суду міста Києва з суду апеляційної інстанції повернулися матеріали судової справи № 910/10281/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 прийнято до розгляду скаргу заявника, судове засідання призначено на 18.03.2020.
17.03.2020 через загальний відділ діловодства суду від заявника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з встановленим карантином на всій території України.
У судове засідання 18.03.2020 з'явився представник стягувача. Представники боржника та державної виконавчої служби в судове засідання не з'явились, повідомлені були належним чином. Заявник звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням про відкладення розгляду скарги. Суд, розглянувши клопотання заявника, з урахуванням думки представника стягувача, вирішив відкласти розгляд скарги на 14.04.2020.
03.04.2020 на адресу суду надійшли документи від Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для долучення до матеріалів справи.
08.04.2020 від скаржника надійшло клопотання про відкладення судового засідання, в зв'язку з впровадженим карантином на території України.
Засідання призначене на 14.04.2020 не відбулося, в зв'язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 засідання призначено на 19.05.2020.
06.05.2020 від представника стягувача надійшло клопотання про розгляд скарги без їх участі.
15.05.2020 від представника скаржника надійшло клопотання про призначення в справі лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.
Засідання призначене на 19.05.2020 не відбулося, в зв'язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 засідання призначено на 10.06.2020.
09.06.2020 від представника скаржника надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №904/3535/19 у об'єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в обґрунтування якої зазначено, що в рамках вказаної справи буде розглядатися питання стосовно застосування пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-IX щодо заборони вчинення виконавчих дій відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, окрім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитним договором.
У судовому засіданні 10.06.2020 представник скаржника заяву про зупинення підтримав, представник стягувача при вирішенні питання про зупинення провадження в справі покладався на розсуд суду, представник відділу державної виконавчої служби в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 провадження в справі №910/10281/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду справи № 904/3535/19.
12.08.2020 від представника стягувача надійшло клопотання про поновлення провадження в справі, яке мотивоване тим, що 23.07.2020 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було постановлено ухвалу якою справу № 904/3535/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2020 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 провадження в справі №910/10281/19 поновлено, судове засідання призначено на 26.08.2020.
У судовому засіданні 26.08.2020 представник стягувача заперечував проти задоволення скарги. Представники боржника (заявника) та державної виконавчої служби в судове засідання не з'явились, повідомлені були належним чином. Протокольною ухвалою судом відмовлено в задоволенні клопотання заявника про призначення в справі лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.
Розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд встановив наступне.
В обґрунтування поданої скарги заявник вказує, що Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, у тому числі і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів з боржників. До переліку об'єктів права держаної власності, що не підлягають приватизації, включені дані щодо боржника - Акціонерного товариства "Українська залізниця". З урахуванням викладеного, скаржник зазначає, що станом на 20.10.2019 усі виконавчі провадження, в тому числі і ВП № 60953612, де боржником є АТ "Українська залізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Як вбачається з матеріалів скарги, 10.01.2020 стягувач звернувся до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення.
Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. від 11.01.2020 відкрито виконавче провадження № 60953612.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
Крім того, за приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей визначених у ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". В рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Окрім того, у рішенні Європейського суду у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що рішення у справі № 910/10281/19, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, має бути виконане.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Так, 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон України № 145-IX).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 145-IX забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
На день набрання чинності Законом України № 145-IX (20.10.2019) Акціонерне товариство "Українська залізниця" було включене до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", а відтак, на нього поширюється дія вказаного Закону.
Разом з тим в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.07.2020 у справі № 904/3535/19 викладено правову позицію, згідно з якою законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, покладено як принцип обов'язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Законом №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/5546/19.
Отже, положеннями Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не встановлено заборони вчинення виконавчих дій щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", з виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів, а відтак у державного виконавця були відсутні підстави для повернення наказу Господарського суду міста Києва №910/10281/19 від 03.12.2019 стягувачу згідно з п. 9) ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, судом враховано, що скаржником оскаржуються дії та постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020.
В той же час, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не призводить до безпосереднього стягнення з боржника будь-яких грошових коштів.
Доказів вчинення державним виконавцем інших виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно або кошти АТ «Українська залізниця», або на відчуження майна боржника у виконавчому провадженні № 60953612 матеріали справи не містять.
При цьому, наявність постанови про відкриття виконавчого провадження не позбавляє державного виконавця в подальшому виносити постанови про повернення виконавчого документу стягувачу або про закриття виконавчого провадження, в порядку та випадках, встановлених законом.
Також суд звертає увагу скаржника, що чіткий перелік випадків за яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання встановлений ч. 4 ст. 4 закону України «Про виконавче провадження». У вказаній статті відсутня така підстава, як заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.
Таким чином, на переконання суду, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 60953612 від 11.01.2020 державним виконавцем не було порушено приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
За приписами ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи заявника є безпідставними та необґрунтованими, а наведені в скарзі обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись ст. 234, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст складено та підписано 26.08.2020.
Суддя Я.А.Карабань