ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2020 р.Справа № 910/7178/20
За позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі"
про стягнення 28 217,90 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику сторін.
Приватне акціонерне товариство "Айбокс банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" про стягнення 28 217,90 грн (з урахуванням заяви від 30.07.2020 р. про виправлення описки у позовній заяві та заяви від 27.07.2020 р. про зменшення розміру позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором від 18.07.2018 р. про надання гарантії № 4004-0718/TLN5.1v.
Ухвалою від 29.05.2020 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
05.06.2020 р. від позивача та 11.06.2020 р. від відповідача надійшли клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Положеннями частин 1, 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Частиною 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Розглянувши клопотання позивач та відповідача, суд не вбачає за доцільне розглядати справу в порядку загального провадження, оскільки позивачем заявлено до стягнення 28 217,90 грн, тож справа є малозначною та підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
30.06.2020 р. від відповідача надійшов відзив, в якому, зокрема міститься заява про залучення до участі у справі Акціонерне товариство "Укрпошта", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Статтею 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про можливість впливу даним рішенням суду на права чи обов'язки АТ "Укрпошта", у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви відповідача.
Судом враховано, що відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення", було доповнено пунктом 4 такого змісту:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020 р., пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
З огляду на викладене, суд встановив, що 06.08.2020 р. закінчились продовжені у зв'язку із карантином строки, з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18.07.2018 р. між Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" (гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія", яке у подальшому змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" (принципал), укладено Договір про надання гарантії № 4007-0718/TLN5.1v (надалі - Договір), за умовами якого гарант у порядку та на умовах, які визначені цим Договором, надає Публічному акціонерному товариству "Укрпошта" (бенефіціар) гарантію, згідно умов цієї гарантії позивач гарантує перед бенефіціаром виконання принципалом його зобов'язань щодо виконання умов договору, що буде укладено з бенефіціаром.
Пунктами 1.2-1.3 Договору передбачено, що гарантія видається на суму 24 192,00 грн на строк по 01.02.2019 р.
Згідно з пунктом 8.9 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов'язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов'язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при гарантії.
Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).
Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004.
Так, у пункті 9 частини 3 розділу I цього Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем - Публічним акціонерним товариством "Айбокс банк" (гарант) видано банківську гарантію № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, згідно з умовами якої гарант взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання виплатити бенефіціару - Публічному акціонерному товариству "Укрпошта", кошти у розмірі 24 192,00 грн. за лотом № 1, у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія", умов договору поставки, що має бути підписаний між принципалом та бенефіціаром за результатами проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі ДК 021:2015 - 09120000-6 Газове паливо (Газ для автомобілів пропан і бутан скраплені (СПБТ) через мережу АЗК), переможцем яких визнано відповідача.
Крім того, за змістом цієї гарантії позивач зобов'язався виплатити на користь бенефіціара суму, що становить 24 192,00 грн., після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал не виконав або неналежно виконав свої зобов'язання за договором. Гарант зобов'язаний розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму даної банківської гарантії у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання письмової вимоги бенефіціара.
Відповідно до умов гарантії № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018 остання є дійсною до 01.02.2019 р. включно.
Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2019 року Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" повідомило позивача про порушення принципалом (відповідачем) зобов'язань за Договором та звернулося до Публічного акціонерного товариства "Айбокс банк" з вимогою № 421-1327 від 28.01.2019, у якій просило виплатити належну йому суму гарантії в розмірі 24 192,00 грн (копія зазначеної вимоги наявна в матеріалах справи).
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2019 року в справі № 910/4207/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 року, з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" суму банківської гарантії у розмірі 24 192,00 грн. за банківською гарантією № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи в інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Тобто, встановлені вищевказаним рішенням суду обставини порушення принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія") умов договору поставки № 250718-02/197 Пс від 25.07.2018, факт настання гарантійного випадку за банківською гарантією № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018 та визначений обов'язок гаранта виплатити бенефіціару гарантійне забезпечення, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи.
Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором про надання гарантії позивач виконав у повному обсязі, сплативши на виконання зазначеного рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2019 року в справі № 910/4207/19 та умов гарантії № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018 згідно з платіжним дорученням № 7096351 від 27.12.2019 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" грошові кошти у загальному розмірі 26 113,00 грн. (з яких: 24 192,00 грн. - сума банківської гарантії, 1 921,00 грн. - судовий збір).
Відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Аналогічне право передбачене умовами пункті 4.1 Договору, за змістом якого у разі виконання гарантом зобов'язань принципала, які забезпечені гарантією, він згідно чинного законодавства України набуває прав зворотної вимоги (регресу) до принципала в межах суми, фактично сплаченої ним за гарантією.
Також у Договорі про надання гарантії його сторони домовились, що принципал зобов'язаний погасити свої грошові зобов'язання перед гарантом, які виникли внаслідок виконання гарантом його зобов'язань перед бенефіціаром, які забезпечені гарантією, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від гаранта (пункт 4.2 Договору).
При цьому, згідно з частиною 2 статті 569 Цивільного кодексу України гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Отже, з аналізу вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні спору про існування обов'язку принципала виплачувати в порядку регресу гаранту сплачену ним бенефіціару суму за гарантією, у предмет доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення у самого гаранта відповідного обов'язку з виплати, тобто, чи мав місце гарантійний випадок - порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 27.12.2019 року Публічне акціонерне товариство "Айбокс банк" звернулося до відповідача (як принципала) із вимогою № 4394/04-б/б-01 про відшкодування сплачених на виконання рішення суду у справі № 910/4207/19 коштів гарантійного забезпечення у сумі 24 192,00 грн. та судового збору в розмірі 1 921,00 грн (копія вказаної вимоги наявна у матеріалах справи).
Проте відповідач зазначену в цій вимозі суму грошових коштів у добровільному порядку не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду міста Києва з даним позовом.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як було зазначено вище, у пункті 4.2 Договору сторони погодили, що принципал зобов'язаний погасити свої грошові зобов'язання перед гарантом, які виникли внаслідок виконання гарантом його зобов'язань перед бенефіціаром, які забезпечені гарантією, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги від гаранта.
Зважаючи на те, що розмір заборгованості відповідача (як принципала) з виплати позивачу (як гаранту) відшкодування фактично сплаченої останнім гарантійної суми у розмірі 24 192, 00 грн. відповідає фактичним обставинам справи, і на момент прийняття рішення доказів погашення цієї заборгованості чи доказів на її спростування відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 24 192, 00 грн., що становить суму сплаченої позивачем банківської гарантії за Договором.
У той же час при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 921, 00 грн., що становлять суму судового збору, сплаченого позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2019 року в справі № 910/4207/19, з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, відповідно до пункту 1.2 Договору гарантія видається на суму в розмірі 24 192,00 грн.
За умовами пункту 4.1 Договору, у разі виконання гарантом зобов'язань принципала, які забезпечені гарантією, він згідно чинного законодавства України набуває прав зворотної вимоги (регресу) до принципала в межах суми, фактично сплаченої ним за гарантією.
Наведені положення додатково підтверджують змістом самої гарантії № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, за яким сума даної банківської гарантії становить 24 192,00 грн.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що фактично сплаченою позивачем бенефіціару сумою гарантії за вищевказаним Договором є грошові кошти у розмірі 24 192,00 грн.
Частиною 1 статті 569 Цивільного кодексу України імперативно встановлено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Зважаючи на те, що ні нормами чинного законодавства, ні положеннями Договору про надання гарантії № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, ні самою гарантією виконання зобов'язань № 4007-0718/TLN5.1v не передбачено обов'язку відповідача сплатити на користь позивача суму гарантії, що перевищує обумовлений між сторонами її конкретний розмір - 24 192,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 921, 00 грн., що становлять суму судового збору, сплаченого позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2019 року в справі № 910/4207/19.
Суд також зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Зі змісту вищенаведених положень вбачається, що судовим збором є плата особи за подання до суду, зокрема, позовної заяви, яка не відноситься до способів забезпечення виконання матеріально-правових зобов'язань контрагентів за договором, а відтак і не може бути включена до складу спірної суми сплаченої позивачем гарантії.
Судом також враховано, що сума грошових коштів у розмірі 1 921, 00 грн. була сплачена позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2019 року в справі № 910/4207/19, яким було встановлено факт неналежного виконання Приватним акціонерним товариством "Айбокс банк" своїх зобов'язань щодо виплати бенефіціару гарантійного забезпечення в сумі 24 192, 00 грн. у добровільному порядку.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на положення гарантії виконання зобов'язань № 4007-0718/TLN5.1v, за змістом якої позивач зобов'язався виплатити на користь бенефіціара суму, що становить 24 192,00 грн., після одержання письмової вимоги бенефіціара, яка містить твердження про те, що принципал не виконав або неналежно виконав свої зобов'язання за договором. Гарант зобов'язаний розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму даної банківської гарантії у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання письмової вимоги бенефіціара.
Відтак, понесення позивачем додаткових матеріальних витрат у вигляді сплати суми судового збору в розмірі 1 921, 00 грн. спричинено діями самого позивача, який всупереч взятих на себе зобов'язань у добровільному порядку не сплатив бенефіціару суму гарантії, що було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 року в справі № 910/4207/19.
Водночас заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву від 30.06.2020 року, які зводяться до відсутності у позивача відповідних прав вимоги про стягнення з принципала спірних коштів, не беруться судом до уваги, з огляду на встановлені судом вищевказані обставини справи.
Посилання відповідача на те, що питання про отоварювання талонів за Договором поставки, виконання зобов'язань відповідача за яким було забезпечено гарантією позивача, залишається невирішеним, також оцінюються судом критично, оскільки означені обставини не входять до предмета доказування у даній справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 24 192,00 грн. Водночас у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Айбокс банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" в частині вимог про стягнення 1 921, 00 грн. (судовий збір у справі № 910/4207/19) слід відмовити.
Крім того, у поданій позовній заяві Приватне акціонерне товариство "Айбокс банк", з урахуванням заяви про виправлення описки у позовній заяві та заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 35 % річних у розмірі 3 321,54 грн., 184,42 грн інфляційних втрат та 1 922,48 грн пені.
Відповідно до частин 1, 2 статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За умовами пункту 3.2 Договору про надання гарантії № 4007-0718/TLN5.1v від 18.07.2018, у випадку виконання гарантом зобов'язань принципала, які забезпечені гарантією, принципал сплачує гаранту плату в розмірі 35 % річних від суми коштів, яка фактично була сплачена гарантом бенефіціару за наданою гарантією. Проценти нараховуються гарантом щомісяця за період з 1-го по останнє число поточного місяця, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і 365/366 днів у році. Нарахування процентів за місяць, у якому грошові кошти були фактично сплачені гарантом бенефіціару, починається з дня здійснення гарантом такої проплати за гарантією (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день повного погашення принципалом зворотних вимог гаранта, які виникли в результаті здійснення гарантом проплати за виданою гарантією.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум пені, інфляційних втрат та 35 % річних, суд встановив його правильність та арифметичну вірність, у зв'язку з чим вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача також 35 % річних у розмірі 3 321,54 грн., 184,42 грн інфляційних втрат та 1 922,48 грн пені.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача у даній справі підлягають частковому задоволенню.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтями 78, 79 Кодексу передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, кімната 413, код ЄДРПОУ 41829696 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс банк" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 9а; код ЄДРПОУ 21570492) 24 192 (двадцять чотири тисячі сто дев'яносто дві) грн 00 коп. заборгованості, 182 (сто вісімдесят дві) грн 42 коп. інфляційних втрат, 1 922 (одну тисячу дев'ятсот двадцять дві) грн 48 коп. пені, 3 321 (три тисячі триста двадцять одну) грн 54 коп. 35% річних та 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн 45 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня постановлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.08.2020 р.
Суддя Н.І. Зеленіна