19.08.2020 року м. Дніпро Справа № 904/5048/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач),
судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.,
секретар Манчік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 року (повний текст складено 28.02.2020 року)
у справі № 904/5048/19 (суддя - Владимиренко І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Феротехнології", м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське, Дніпропетровської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - розпорядник майна арбітражний керуючий Сокол О.Ю.
про стягнення поточної заборгованості у розмірі 1 327 276,66 грн.
та за зустрічним
позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське, Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Феротехнології", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 12 051,76 грн.
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 року у справі № 904/5048/19 первісний позов задоволено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; проведено зустрічне зарахування та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Феротехнології" загальну суму боргу у розмірі 1 315 224,90 грн. та 17 988,16 грн. судового збору. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" № 017/МС-107 від 28.01.2020 року про відстрочення виконання рішення у справі строком на один рік відмовлено.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 року у даній справі в частині відмови у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду, відстрочити виконання рішення у даній справі строком на один рік.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи та не надав оцінки наявним в ній фінансовим звітам та балансам, які є на думку скаржника, безперечним доказом наявності важкого фінансового стану, що свідчить про винесення рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Відповідно до звіту про фінансові результати за 2018 рік чистий фінансовий результат відповідача за первісним позовом складає 28 795 591,00 грн. збитку, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботу, послуги складає 13 182 922 грн. За дев'ять місяців 2019 року відповідно до звіту про фінансові результати відповідача за первісним позовом чистий фінансовий результат складає 12 189 034,00 грн. збитку, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги 18 762 225,00 грн. Ще одним з критеріїв, який підлягає оцінці та врахуванню при вирішенні питання про надання відстрочки є фінансовий стан обох сторін. Відповідно до матеріалів справи позивач за первісним позовом жодних доказів важкого стану не надав, його доводи є голослівними, тим не менш прийняті судом та використані під час винесення рішення, що є порушенням норм Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області - без змін. Посилається на те, що роботи, оплата вартості яких стягнута рішенням суду першої інстанції, були замовлені відповідачем та виконувались позивачем вже після порушення справи про банкрутство відповідача. Отже, замовляючи вказані роботи, відповідач, який не переривав своєї господарської діяльності, мав змогу належним чином оцінювати свій фінансовий стан, враховуючи наявність вже порушеної справи про банкрутство, можливість розрахуватися за виконані роботи та настання несприятливих наслідків не проведення такого розрахунку. Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, важкий матеріальний стан при відстроченні виконання рішень може бути врахований лише щодо боржників - фізичних осіб, а не юридичної особи, якою є відповідач. Ступінь вини відповідача у виникненні спору надзвичайно високий, оскільки позивач, зі свого боку, належним чином виконав всі умови укладених між сторонами договорів, а відповідач, в порушення умов договорів, не розрахувався за виконані позивачем роботи.Ймовірно у відповідача наявні кошти на банківських рахунках. Крім того, очевидно, що у такого великого потужного підприємства, яким є відповідач, наявне майно, на яке можливо звернути стягнення. ТОВ "Нові Феротехнології" належним чином виконуючи свої зобов'язання за укладеними з відповідачем договорами підряду вже понесло величезні фінансові витрати, які полягали у придбанні матеріалів, інструменту, оплати праці найманих працівників. Очевидно, що позивач розраховував отримати оплату за виконані роботи в терміни, передбачені договорами, а саме ще у жовтні 2019 року. Ненадходження цих коштів в строк вже призвело до важкого фінансового стану підприємства, а ненадходження їх найближчим часом взагалі призведе до зупинення діяльності та порушення справи про банкрутство ТОВ "Нові Феротехнології".
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2020 року (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 року розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 24.06.2020 року.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.08.2020 року.
В судовому засіданні 12.08.2020 року оголошено перерву до 19.08.2020 року.
Через неможливість суддів Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б. продовжувати розгляд апеляційної скарги у зв'язку із перебуванням у відпустці, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені законом, розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату суду від 18.08.2020 року призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2020 року вказаною колегією суддів дану справу прийнято до свого провадження.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 19.08.2020 року проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Особа, яка подала апеляційну скаргу та третя особа наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Разом з тим, арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович направив на адресу апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи документами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників провадження у справі.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
01.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Феротехнології" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення поточної заборгованості в розмірі 1 327 276,66 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в межах справи № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат". Зазначено про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
19.12.2019 року до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшла заява № б/н від 18.12.2019 року про відстрочення виконання рішення у справі № 904/ 5048/19 строку до травня 2020 року. Вказана заява прийнята господарським судом до відома.
19.12.2019 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява, в якій відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить суд об'єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Феротехнології" заборгованість з оплати витрат на відшкодування витрат з ремонту та експлуатації доріг в розмірі 12 051,76 грн., 1 921,00 грн. судовий збір за подання зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
24.12.2019 року від позивача за первісним позовом до господарського суду надійшло заперечення проти заяви відповідача за первісним позовом про відстрочення виконання рішення. Господарським судом вказане заперечення прийнято до відома.
29.01.2020 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява відповідача за первісним позовом № 017/МС-107 від 28.01.2020 року про відстрочення виконання рішення у справі № 904/5048/19 на один рік. Вказана заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.
Розглянувши справу, місцевий господарський суд ухвалив 26.02.2020 року рішення, в якому, зокрема, відмовлено в задоволенні заяви відповідача за первісним позовом № 017/МС-107 від 28.01.2020 року про відстрочення виконання рішення у справі строком на 1 рік.
Рішення суду першої інстанції в цій частині мотивовано тим, що відповідач за первісним позовом не надав суду доказів, а саме фінансових звітів та іншої бухгалтерської документації щодо неможливості відповідача після винесення судом рішення виконати його. Посилання заявника на скрутне фінансове становище у зв'язку із зростанням вартості сировини, енергетичних ресурсів та падінням світових цін на ринку металопродукції не є винятковою обставиною в розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання розстрочки (відстрочення) виконання рішення. Скрутне фінансово-економічне становище заявника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Заявником не наведено конкретних поважних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Надання боржнику можливості розстрочити (відстрочення) виконання рішення суду буде порушенням права власності позивача у розумінні частини 1 статті Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції не знайшов підстав задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у справі строком на 1 рік. Наведені відповідачем за первісним позовом обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну господарську діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення. Обставини, на які посилається відповідач за первісним позовом лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. Фінансове становище відповідача за первісним позовом є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої він мав планувати свої видатки на погашення заборгованості за Договором підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування № 18-0679-02 від 22.06.2018 року та Договором підряду на капітальні ремонти № 19-0829-02 від 22.07.2018 року, оскільки був обізнаний про строк настання її погашення. При цьому, судом першої інстанції враховано, що спір у даній справі виник з вини відповідача за первісним позовом через невиконання зазначених вище договорів.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1).
Причиною подання апеляційної скарги стала незгода відповідача за первісним позовом з висновком суду про відсутність підстав для відстрочення господарським судом виконання рішення суду у даній справі. В іншій частині судове рішення місцевого господарського суду, прийняте по суті даної справи, відповідачем за первісним позовом не оскаржується.
Таким чином, у даному випадку суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови відповідачу за первісним позовом у відстроченні виконання прийнятого судового рішення на 1 рік.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин 1-5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з частиною 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відстрочка виконання рішення означає перенесення виконання на інший час, а розстрочка - надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки.
Вирішуючи питання про розстрочку та відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, і, зокрема, у рішенні від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України", межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку або відстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Таким чином, розстрочка або відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого пунктом 1 статті 6 названої Конвенції, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, оцінивши надані докази та обставини справи в їх сукупності, врахувавши, що:
- посилання заявника на скрутне фінансове становище у зв'язку зі зростанням вартості сировини, енергетичних ресурсів та падінням світових цін на ринку металопродукції не є винятковою обставиною в розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочення виконання рішення суду;
- фінансове становище відповідача за первісним позовом є результатом його господарської діяльності, в ході якої він мав планувати свої видатки на погашення заборгованості за спірними договорами, оскільки був обізнаний про строк настання її погашення;
- заявником не доведено конкретних поважних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;
- надання боржнику можливості відстрочити виконання рішення суду буде порушенням прав позивача за первісним позовом, -
суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, для відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.
Крім того, апеляційний господарський суд враховує, що відповідач за первісним позовом просив відстрочити виконання судового рішення на 1 рік. Разом з тим, на час розгляду справи апеляційним господарським судом з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції вже минуло майже 6 місяців.
В той же час, заявником, в порушення статей 74, 331 ГПК України, не наведено об'єктивних, непереборних, виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Також, колегією суддів було враховано і ступінь вини боржника у виникненні спору.
Так, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виключних обставин, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення, а тому господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. У даному випадку місцевим господарським судом в оскаржуваній частині рішення наведено відповідні підстави в обґрунтування свого висновку про відмову у відстроченні виконання рішення на 1 рік у даній справі, і в даному випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням балансу інтересів сторін. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача за первісним позовом, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
За наведених обставин та враховуючи те, що доводи апеляційної скарги стосовно порушення Господарським судом Дніпропетровської області норм права при ухваленні рішення в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 року у справі № 904/5048/19 в частині відмови у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 26.08.2020 року.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ Л.А. Коваль
Суддя _________________ В.Ф. Мороз