вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" серпня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/10245/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Мартюк А.І.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.08.2020 року у справі №910/10245/19 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019, повний текст якого складено та підписано 25.11.2019
у справі №910/10245/19 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Державної іпотечної установи
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Національний банк України
про припинення зобов'язання.
У липні 2019 року Державна іпотечна установa звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в якій просить визнати припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.
В обґрунтування позовної заяви Державна іпотечна установa зазначає, що Публічним акціонерним товариство "Дельта Банк" акцептовано кредиторські вимоги Державної іпотечної установи на суму 3 332 921 190,01 грн, які включені до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів та які виникли на підставі договору банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013. За доводами Державної іпотечної установи, остання звернулася до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" із заявою про зарахування зустрічних вимог №4857/15/1 від 25.06.2019 на підставі ст.601, ч.4-1 ст.602 Цивільного кодексу України, п.8 ч.2 ст.46 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб". Проте, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" повідомило Державну іпотечну установу про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 60 159 773,00 грн. В свою чергу, Державна іпотечна установa вважає, що Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" порушило її право на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог і право на припинення зобов'язання, у зв'язку з чим звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Визнано припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Державної іпотечної установи витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 921,00 грн.
Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції вказав на те, що Державною іпотечною установою доведено обґрунтованість підстав на які вона посилається заявляючи свої позовні вимоги.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Також у своїй апеляційній скарзі, скаржник просить залучити Національний банк України у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з'ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосування норм матеріального і процесуального права.
Крім того скаржник посилається на те, що оскільки облігації серій «B3», «C3» емітовані позивачем на загальну суму більше 1,1 млрд. грн, виявленні та включені до складу ліквідаційної маси АТ «Дельта Банк», зазначене унеможливлює проведення спірного зарахування зустрічних однорічних вимог та суперечить приписам Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2, та Закону України «Про систему гарантування вкладників фізичних осіб», адже призведе до зменшення ліквідаційної маси відповідача. До того ж скаржник зазначає, що зважаючи на умови договору, договірне списання грошових коштів з рахунків позивача можливе виключно у випадках несвоєчасних розрахунків клієнта за договором банківського вкладу, у зв'язку з чим абз. 2 п.8 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладників фізичних осіб» і не поширюється на спірні правовідносини, оскільки саме наявність таких цінних паперів та відносин за договором банківського рахунку є абсолютно різними зобов'язаннями. При цьому скаржник вказує на те, що судом першої інстанції повинний був застосувати до спірних правовідносин положення п.8 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виключно після настання 7 черги задоволення вимог кредиторів банку.
Також скаржник звертає увагу на те, що заперечуючи здійснення спірного зарахування, банк повідомляв позивача, що вказаний односторонній правочин вчинений установою після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, а також ліквідаційної маси відповідача, що суперечить положенням статті 46 та 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенню про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2.
Скаржник стверджує, що зараховані зобов'язання не є однорідними та строк з їх виконання не настав, а тому судом першої інстанції грубо порушено норми ст.601 Цивільного кодексу України в частині наявності ознак, які є необхідними для проведення зарахування.
Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції в порушення ст.7 та ст.8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» не проаналізовано та не досліджено розділ 4.08. Проспекту емісії облігацій, яким чітко і однозначно визначено, яким чином може та має відбуватись виплата відсоткового доходу.
Крім того скаржник стверджує, що внаслідок не залучення до участі у справі Національного банку України судом першої інстанції порушено права останнього як нового власника облігацій.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/10245/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19; розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 призначено на 04.02.20 о 10:20 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі своїх заперечень/міркувань щодо поданого відповідачем клопотання про залучення Національного банку України у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
03.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від третьої особи 1 надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, в яких підтримує доводи апеляційної скарги, а також просить задовольнити її та залучити Національний банк України у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
09.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення третьої особи, в яких просить відмовити в його задоволенні.
13.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 03.02.2020- 05.02.2020, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/426/20 від 31.01.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10245/19.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/10245/19, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 31.01.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І., а також розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 призначено на 04.03.2020 о 14:40 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 залучено до участі у справі №910/10245/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Національний банк України. Зобов'язано позивача направити третій особі - Національному банку України копію позовної заяви з доданими до неї документами та надати до суду докази відправлення. Зобов'язано відповідача направити третій особі - Національному банку України копію рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19, копію апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення та надати до суду докази відправлення. Роз'яснено третій особі - Національному банку України про право на подання пояснення щодо позову та апеляційної скарги протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 відкласти на 25.03.2020 о 14:30 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи №910/10245/19, що розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 не відбудеться 25.03.2020, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 10.06.2020 о 14 год. 25 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у зв'язку з введення карантину на території України та з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотриманням принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справа не може бути розглянута у даному судовому засіданні, розгляд справи відкладено на 05.08.2020.
28.07.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від третьої особи 2 (Національного банку України) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
03.08.2020 від відповідача до суду надійшли пояснення щодо змін у законодавстві, яке складає правові підстави позову у справі, а також просить застосувати положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ від 13.05.2020.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2241/20 від 05.08.2020, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка не є суддею-доповідачем у відпустці 05.08.2020, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10245/19.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 прийнято справу №910/10245/19 до провадження у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В., а також розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 призначено на 18.08.2020 об 11 год. 20 хв.
У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2447/20 від 11.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2447/20.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/2447/20, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 11.08.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Мартюк А.І., а також розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 ухвалено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 18.08.2020 о 11:20 год.
18.08.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення, в яких вказує на те, що зміни, які відбулись в законодавстві у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ від 13.05.2020 не впливають на юридичні факти, що відбулись 25.06.2019, і тому не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.
18.08.2020 в судовому засіданні представники відповідача та третіх осіб підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.
В свою чергу, представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів та письмових пояснень, заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.02.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського рахунку №26/995-070 (далі-Договір), за умовами якого відповідач відкриває позивачу поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.
У відповідності до п.1.2 Договору відповідач зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять позивачу, виконувати розпорядження позивача щодо перерахування відповідних сум з рахунків та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.
Договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року. У випадку відсутності заяви банкуклієнта про розірвання договору в термін 30 календарних днів до дати його припинення, термін дії цього договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо сторони не передбачать іншого (п.7.1 Договору).
26.12.2013 Правлінням Державної іпотечної установи було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3".
У пункті 4.2 Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року наведено параметри випуску облігацій, а саме:
- характеристика облігацій: серія "Z2" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "A3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "B3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "C3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "D3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;
- кількість облігацій: 50 000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія "Z2" - 10 000 штук; серія "A3" - 10 000 штук; серія "B3" - 10 000 штук; серія "C3" - 10 000 штук; серія "D3" - 10 000 штук;
- номінальна вартість облігацій (серій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3"): 100 000,00 грн.;
- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн., в тому числі: серія "Z2" - 1 000 000 000,00 грн; серія "A3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "B3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "C3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "D3" - 1 000 000 000,00 грн.
Згідно з п.4.8 Проспекту емісії, виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).
За змістом п. 4.8 Проспекту емісії, для одинадцятого відсоткового періоду емітент встановлює такі умови виплати відсоткового доходу:
- для облігацій серії "В3": для одинадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 25.06.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн;
- для облігацій серії "С3": для одинадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 25.06.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме реєстрів власників іменних цінних паперів вих. №183461зв, №183459зв від 24.06.2019, відповідач є власником цінних паперів, емітованих позивачем, а саме іменних відсоткових облігацій підприємства серії "B3" в кількості 10 000 загальною номінальною вартістю 1 000 000 000,00 грн, серії "С3" в кількості 2 700 загальною номінальною вартістю 270 000 00,00 грн.
Таким чином, позивач мав зобов'язання перед відповідачем щодо виплати відсоткового доходу з відсоткових іменних облігацій згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року, зокрема, щодо виплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серії "B3", "C3" у загальному розмірі 60 159 773,00 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі вказаної Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення №51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням №71 від 08.04.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію у в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено до 02.09.2015 включно, а рішенням №147 від 03.08.2015 тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" строком з 05.10.2015 по 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
Відповідно до довідки відповідача вих.№05-3260387 від 01.04.2016 Державну іпотечну установу було включено до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів; загальна акцептована сума кредиторських вимог Державної іпотечної установи становить 3 332 921 190,01 грн.
25.06.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою №4857/15/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог по сплаті відсоткового доходу за одинадцятий період за облігаціями серій "B3", "C3" згідно Проспекту емісії в сумі 60 159 773,00 грн.
В свою чергу, відповідач листом №3291 від 24.07.2019 повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 60 159 773,00 грн, оскільки таке зарахування в період, після затвердження ліквідаційної маси, може призвести до порушення прав інших кредиторів відповідача. Станом на момент звернення позивача з заявою здійснюється задоволення вимог кредиторів третьої черги відповідно до рішення Виконавчої дирекції ФГВФО №4 від 14.01.2016, можливість позачергового задоволення вимог кредиторів за рахунок зарахування зустрічних вимог не передбачена вказаною нормою спеціального законодавства.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва з даним позовом, з метою захисту порушеного права на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що в силу ст.601 Цивільного кодексу України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зобов'язання позивача перед відповідачем щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року у загальному розмірі 60 159 773,00 грн припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність всіх передбачених Законом умов для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін за емітованими позивачем облігаціями та договору банківського рахунку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
За приписами ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст.602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, не допускається, за винятками випадків, установлених законом.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Положеннями п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення оскаржуваного судового рішення) передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:
- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.
Аналогічні положення містяться в п. 2.3 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 (далі - Положення 2).
Таким чином, п.8 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальною нормою, що регулює умови, за яких можливе зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов'язаннях, стороною яких є банк щодо якого запроваджено процедуру тимчасової адміністрації чи ліквідації.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач був кредитором банку за договором банківського рахунку (вимоги на суму 3 332 921 190,01 грн акцептовані та включені до реєстру); грошові кошти спрямовувались на погашення зобов'язань позивача за емітованими ним борговими цінними паперами (облігаціями серії серій «B3», «C3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року), на дату початку процедури виведення Фондом Банку з ринку кошти перебували на поточному рахунку позивача.
Договірне списання з цього рахунку передбачено умовами даного Договору (п.п.5.1-5.3 договору банківського рахунку).
З огляду на викладене, як було вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не є пов'язаною з Банком особою в розумінні ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідачем не спростовано обставини наявності у сторін зустрічних однорідних вимог, як і наявності умов необхідних для зарахування зустрічних однорідних вимог, що передбачені п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Щодо доводів скаржника про те, що після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки це суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 (далі - Положення), колегією суддів зазначає наступне.
Пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено можливість здійснення зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, в процедурі ліквідації останнього за наявності певних спеціальних умов, необхідних для здійснення такого зарахування.
Згідно п. 4.30 Положення у разі необхідності Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, зокрема, на підставі клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) про зменшення вимог кредитора(ів) в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачених статтею 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, а також внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, в даному випадку не ставиться в залежність від стану формування ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.
Пунктом 4.14 глави 4 розділу V Положення визначено дії Фонду або уповноваженої особи Фонду у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, а саме: у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, з метою забезпечення достовірності переліку майна банку, що входить до його ліквідаційної маси, Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) може вносити зміни до ліквідаційної маси, але не частіше одного разу на квартал. Такі зміни затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.
Крім того, абзацом 16 п. 2.3 глави 2 розділу V Положення №2 встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема, забороняється здійснювати зарахування зустрічних вимог, у тому числі однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, на вимогу однієї із сторін.
Ці обмеження не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:
за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Крім того правовідносини сторін щодо зарахування між позивачем та відповідачем зустрічних однорідних вимог за облігаціями серій "B3", "C3" згідно Проспекту емісії, вже були предметом судового розгляду у справах №910/4413/17, №910/1340/18, №910/12608/17, №910/1413/17, № 910/10418/18 та №910/1234/19, судовими рішеннями у яких встановлено правомірність такого зарахування.
З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки це суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, є безпідставними, необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.
Крім того, як норма п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так і п. 4.33. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, надають можливість зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації, а внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, не ставиться в залежність від стану формування ліквідаційної маси неплатоспроможного банку. А тому посилання скаржника на помилкове застосування судом першої інстанції п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є необґрунтованим.
Більше того, як вірно зазначає позивач, після початку процедури виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та заяв Державної іпотечної установи було здійснено зустрічне зарахування однорідних вимог між ПАТ «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою на суму 161 291 973, 10 грн, внаслідок якого припинено зобов'язання Державної іпотечної установи перед Банком щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями серій «А3», «В3», «С3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року за третій та четвертий відсоткові періоди. Даний факт було визнано скаржником, про що повідомлено позивача листами № 2416 від 25.11.2015та №109 від 12.01.2016.
Посилання скаржника на п.4.14 глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, за яким визначено дії Фонду або уповноваженої особи Фонду у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, а саме: у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, з метою забезпечення достовірності переліку майна банку, що входить до його ліквідаційної маси, Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) може вносити зміни до ліквідаційної маси, але не частіше одного разу на квартал, є необґрунтованими з огляду на таке.
Так, дійсно такі зміни затверджуються виконавчою дирекцією Фонду однак, це не спростовує наявності підстав для припинення зобов'язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку не містять заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (за умови дотримання встановлених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону вимог) після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.
Крім того умови передбачені п.16, 17 розділу VIII «Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 року №3711 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2017 року за №1104/30972, є такими, що встановлюють додаткові обмеження щодо можливості зарахування однорідних зустрічних вимог поряд із встановленими вимогами п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Разом з тим, умови п.16, 17 Положення, у розумінні п.4-1 ч.1 ст. 602 Цивільного кодексу України, не є законом, такими є умови п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Проте даним Законом не ставиться в залежність ані зарахування зустрічних вимог від погашення акцептованих вимог кредиторів відповідної черги, до якої відносяться зустрічні кредиторські вимоги, ані зарахування їх пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги, у разі, якщо обсяг коштів недостатній для повного погашення зобов'язань.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 29.05.2018 по справі № 910/12608/17 та від 09.04.2019 по справі №910/10418/18 та яка в силу ч.4 ст.236 ГПК України є обов'язковою до застосування.
Більше того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2018, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2019 по справі № 826/15828/17, визнано незаконним та нечинним «Порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються», затверджений рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.09.2017 за №1104/30972 в частині пунктів 16 та 17 розділу VIII «Заходи щодо задоволення акцептованих вимог кредиторів», а також зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, невідкладно після набрання рішення суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду в Офіційному віснику України.
Також скаржник стверджує про те, що положеннями договору банківського рахунку не передбачено договірне списання коштів, посилаючись на положення названого договору банківського рахунку, укладеного між позивачем і відповідачем, серед яких зазначає п. 3.1 договору. Однак, відповідно до даного пункту Банк має право здійснювати примусове та договірне списання грошових коштів з Рахунку у випадках, передбачених цим договором, іншими договорами, укладених з Банком та чинним законодавством України. Більше того, як встановлено вище, скаржник вже проводив зарахування зустрічних однорідних вимог між АТ «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою на суму 161 291 973, 10 грн.
Крім того скаржник стверджує, що зараховані зобов'язання не є однорідними та строк з їх виконання не настав, а тому судом першої інстанції грубо порушено норми ст.601 Цивільного кодексу України в частині наявності ознак, які є необхідними для проведення зарахування. Вказані доводи колегію суддів також відхиляються з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено, що кредиторські вимоги позивача до неплатоспроможного Банку мають грошовий характер і ґрунтуються на договорі банківського рахунку, а кредиторські вимоги неплатоспроможного Банку до позивача також мають грошовий характер і ґрунтуються на положеннях Проспекту емісії.
Таким чином, зустрічні вимоги позивача і неплатоспроможного Банку є грошовими, а тому однорідними, але підстави цих вимог ґрунтуються на різних правочинах, проте підстави виникнення зобов'язань не впливає на однорідність цих вимог.
Щодо тверджень скаржника про те, що внаслідок не залучення до участі у справі Національного банку України судом першої інстанції порушено права останнього як нового власника облігацій, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/6514/17 за позовом Національного банку України до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 42 від 12.09.2014 в розмірі 924 197 092,38 грн на предмет застави (цінні папери) за договором застави облігацій Державної іпотечної установи №42/ДІУ від 12.09.2014, а саме облігацій Державної іпотечної установи, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення - 15.12.2020 та облігацій Державної іпотечної установи, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020, шляхом передачі у власність позивача предмета застави, а також з вимогами до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про зобов'язання направити Національному депозитарію України розпорядження про розблокування та переказу з рахунку в цінних паперах, який належить відповідачу - на рахунок позивача, відкритий у Національному депозитарії України цінних паперів, а саме, облігацій ДІУ, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення - 15.12.2020 та вартістю у розмірі 281 765 059,95 грн без ПДВ та облігацій ДІУ, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020 та вартістю у розмірі 642 342 693,60 грн без ПДВ.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/6514/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 затверджено мирову угоду від 01.10.2019, укладену між Національним банком України, Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк», рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 визнано нечинним, а провадження у справі №910/6514/17 закрито.
Згідно змісту п.п.5-7 мирової угоди, яку затверджено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, між Акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним банком України досягнуто згоди щодо звернення стягнення на облігації з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, передані в заставу за договором застави, у кількості, необхідній для погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі, а саме звернення стягнення на 9464 штук облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446 (дата погашення 18.11.2020). Залишок облігацій Державної іпотечної установи з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, загальною кількістю 536 штук (дата погашення 18.11.2020) та з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178453, загальною кількістю 2700 штук (дата погашення 15.12.2020) підлягатимуть розблокуванню Національним банком на рахунку АТ «Дельта Банк». Національний банк: у термін до 06 грудня 2019 року з дня затвердження судом цієї Мирової угоди надсилає Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» розпорядження (повідомлення) на переказ облігацій, заблокованих, як забезпечення за кредитами рефінансування, зазначених у пункті 5, з рахунку в цінних паперах АТ «Дельта Банк», відкритий в депозитарній установі АБ «УКРГАЗБАНК», на рахунок в цінних паперах Національного банку, відкритий в депозитарній установі Національного банку.
Постановою Верховного Суду від 15.01.2020р. ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 була залишена без змін.
За приписами ст.194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов'язань, що підтверджуються облігацією.
До особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, установлених законом або правочином (ч.1 ст.4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
Згідно 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ «НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).
За змістом п. 4.8 Проспекту емісії, для одинадцятого відсоткового періоду емітент встановлює такі умови виплати відсоткового доходу:
- для облігацій серії «В3»: для одинадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 25.06.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн;
- для облігацій серії «С3»: для одинадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 25.06.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.
Тобто станом на 25.06.2019 у Державної іпотечної установи виникло грошове зобов'язання не перед Національним банком України з виплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період облігаціями серії «B3" та «С3", а перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк".
Отже, за висновками колегії суддів оскаржуваним судовим рішенням не було порушено права Національного банку України, оскільки зміна власника облігацій після 25.06.2019 не впливає на зобов'язання емітента перед власником облігацій станом на вказану дату.
Доказів того, що станом на 25.06.2016 власником облігацій був Національний банк України матеріали справи не містять.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання припиненим зобов'язання позивача перед відповідачем щодо сплати відсоткового доходу за одинадцятий відсотковий період за облігаціями серій «В3», «С3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року, з огляду на наявність всіх передбачених Законом умов для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін за емітованими установою облігацій та договору банківського рахунку.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.
Доводи скаржника та третіх осіб з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Посилання скаржника на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ від 13.05.2020, як підстава для скасування оскаржуваного судового рішення та для відмови в задоволенні позову, колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, на момент ухвалення судового рішення суд першої інстанції керувався чинним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та у відповідності до нього, при цьому порушень або невірного застосування норм матеріального права при його прийняті колегією суддів не встановлено, а відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України, а також у даному випадку для застосування вказаних норм під час перегляду справи судом апеляційної інстанції; по-друге, односторонній правочин позивача, яким є заява про зарахування однорідних зустрічних вимог від 25.06.2019, відповідачем в судовому порядку не оскаржувався та на момент його вчинення вказані скаржником норми Закону не існували.
Інші доводи, наведені третьою особою 1 та скаржником в апеляційній скарзі та в письмових поясненнях, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/10245/19 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".
4.Матеріали справи №910/10245/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 25.08.2020.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді А.І. Мартюк
Є.Ю. Шаптала