вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" червня 2020 р. Справа№ 910/15139/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 25.06.2020
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 (повний текст рішення складено 02.12.2019)
у справі № 910/15139/18 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод»
до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»
про зобов'язання відшкодувати майнову шкоду у розмірі 481 960,00 грн
1. Зміст позовних вимог та заперечень
У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (відповідач) відшкодувати майнову шкоду на суму вартості вантажного напіввагону №67610154 у розмірі 481960,00 грн у зв'язку з тим, що зазначений вагон було пошкоджено з вини відповідача і подальше експлуатування вагону є неможливим, оскільки він підлягає виключенню із інвентарного парку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті порушення п. 12.4 «Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на коліях Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на п/к №48 Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було пошкоджено напіввагон №67610154. В результаті пошкодження напіввагон №67610154 підлягає виключенню із інвентарного парку. На підтвердження даних обставин складено Акт про пошкодження вагона №104 від 12.12.2017 форми ВУ-25М. У зазначеному вище Акті про пошкодження вагона зазначено, що винним у пошкодженні вагона є Ольшанська філія Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту». У зв'язку з вказаним позивач звернувся до відповідача про відшкодування вартості вагону.
10.12.2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він зазначає, що відповідач не погоджується із сумою стягнення в розмірі 481960,00 грн, оскільки вважає, що ця сума має бути зменшена на ціну брухту металу пошкодженого напіввагону №67610154. Згідно технічних характеристик напіввагону моделі 12-119, взятих відповідачем із загальнодоступної мережі інтернет, тара (вага) даного напіввагону становить 22,40 грн, а тому враховуючи, що згідно інформації листа ДП «Держзовнішінформ» №221/115 від 04.06.2018 ціна брухту металу становить 6735,00 грн за 1 тону, то сума на яку відповідач просить зменшити стягнення складає 150864,00 грн.
Відповідач у відзиві від 30.07.2019 (поданий до суду 01.08.2019) зазначив, що позовна заява не містить жодного доказу в обґрунтування того, що винною особою в пошкодженні напіввагону є відповідач. Крім того, Акт №104 про пошкодження вагона підписаний не уповноваженою на те особою, а тому цей акт не є підставою для відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження вагону.
У відповідях на відзив, позивач вказав, що відповідно до актів про пошкодження вагону винною стороною є відповідач, тому стягнення має відбуватись саме з відповідача. Окрім того, зменшення суми стягнення на ціну брухту металу пошкодженого напіввагону є безпідставними, оскільки відповідно до положень статей Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України відшкодовуватись повинна завдана майнова шкода у повному обсязі. Особа, яка підписала акт №104 є уповноваженою на таке підписання, згідно наявних в справі доказів, а тому вина відповідача у пошкодженні вагону є доведеною.
2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом
12.08.2017 комісією Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» у складі в.о. директора філії Івкова В.А., старшого виконавця робіт філії Ніконенко В.В., начальника відділу ОП Пекарської Т.В. був складений первинний акт огляду місця транспортної події, яка сталась при виконанні маневрової роботи на дільниці №1 Миколаївського виробничого району 12.08.2017.
Відповідно до вказаного акту 12.08.2017 о 17 год. 15 хв. Внаслідок самовільного ходу 3-х завантажених вагонів з колії №38 сталося зіткнення цих вагонів з 3-ма порожніми на колії №48. В результаті чого, в тому числі, четвертий по ходу руху вагон №67610154 - зійшов двома колісними парами першого за рухом візка з колії з послідуючим пошкодженням кузовів та ходових частин вагонів.
15.09.2017 листом №1491/02 Ольшанською філією ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» повідомлено філію «ДВРЗ» ПАТ «Укрзалізниця», що 12.08.2017 внаслідок самовільного руху завантажених щебнем 3-ох напіввагонів №№67610154, 67895573 та 67876086 (власності філії «ДВРЗ» ПАТ «Укрзалізниця») з колії №38 подальшого їх зіткнення з 3-ма порожніми критими вагонами №№ 52686730, 52685138 та 52466117 (власності філії «РВК» ПАТ Укрзалізниця») на колії №48 стався схід 2-ох колісних пар першого за напрямком руху візка напіввагону №67610154.
В результаті зазначених подій напіввагон №67610154 отримав значні ушкодження, як кузова так і ходових частин вагону. Проведеним технічним оглядом, який був виконаний 08.09.2017 ДП «Український науково-дослідний інститут вагонобудування» (м. Кременчук), за результатами якого складено акт щодо технічного стану вагона №67610154 від 18.09.2017, встановлено, що зазначений вагон не підлягає ремонту, а підлягає виключенню із інвентарного парку.
19.09.2017 філією «ДВРЗ» ПАТ «Укрзалізниця» направлено на адресу Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» лист №3494, згідно з яким було повідомлено, що власником пошкодженого напіввагону №67610154 буде визначено його ринкову вартість та направлено винній стороні для відшкодування.
На підтвердження обставин пошкодження напіввагону був складений Акт про пошкодження вагона №104 від 12.12.2017 ВУ-25М (надалі Акт №104), з якого вбачається, що внаслідок порушень п. 12.4. «Інструкції про порядок обслуговування і організації руху» на коліях Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» напіввагон пошкоджений на п/к №48 Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з вини Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».
В переліку пошкоджень вагону зазначено: злам хребтової балки в шворневому вузлі по всьому поперечному перерізі; відрив всіх проміжних балок від проміжних стійок з обох кінців вагона; відрив шворневих балок від хребтової з обох кінців вагона; розрив та деформація верхньої і нижньої обв'язки по всій довжині.
Акт підписано начальником вагонного депо ОСОБА_3, ревізором з безпеки руху поїздів та автотранспорту у вагонному господарстві ревізорської дільниці ОСОБА_2 та відповідальним представником підприємства, організації, винних у пошкодженні вагона заступником директора ОСОБА_1
Додатком до Акту №104 за підписами начальника вагонного депо ОСОБА_3, ревізора з безпеки руху поїздів та автотранспорту у вагонному господарстві ревізорської дільниці ОСОБА_2 за висновком комісії встановлено, що напіввагон №67610154 підлягає виключенню (з урахуванням пошкодження при зіткненні або сході) з інвентарного парку вагонів відповідно до Акту щодо технічного стану вагона №67610154.
Відповідно до Звіту про оцінку майна №18/06/27 від 12.07.2018 ринкова вартість об'єкту оцінки, а саме напіввагону №67610154 моделі 12-119, становить 481960,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з листами щодо відшкодування вартості вагону, проте відповіді на листи не отримав та вартості вагону не відшкодував.
3. Короткий зміст рішення місцевого суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/15139/18 позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що станом на момент звернення позивача до суду звіт, яким визначена ринкова вартість вагону, був чинним. Окрім того, вартість напіввагону №67610154 моделі 12-119 відповідачем не оспорена, доказів на підтвердження невідповідності вказаної ціни дійсним ринковим розцінкам аналогічного майна до матеріалів справи не надано.
В підтвердження обставин пошкодження напіввагону було складено Акт про пошкодження вагона №104 від 12.12.2017 форми ВУ-25М, передбачений діючим законодавством, та відповідно до акту напіввагон пошкоджений з вини Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». За таких обставин, суд дійшов до висновку про відшкодування відповідачем на користь позивача вартість пошкодженого напіввагону №67610154 у розмірі 481960,00 грн.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/15139/18 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд не дослідив і не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що винною особою є відповідач. Крім того, акт про пошкодження вагона, наданий позивачем на підтвердження факту пошкодження та встановлення винної особи, підписаний ОСОБА_1 , який не мав права його підписувати.
Також відповідач вважає, що ринкова вартість, визначена звітом №18/06/27 від 12.07.2018 не може вважатись належним доказом розміру відшкодування оскільки оцінювач спирався на прогнози, припущення, виходячи з ринкових очікувань типового інвестора та вказав вірогідну ринкову вартість.
Відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував роз'яснення, викладені у постановах Пленуму Верховного Суду України які в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими.
5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів викладених у скарзі та зазначив, що акт про пошкодження вагона був складений відповідно до вимог законодавства, яким і встановлено вину відповідача. Вартість пошкодженого вагона доведена звітом про оцінку, яка не спростована відповідачем. Судом при прийнятті рішення та під час дослідження доказів щодо доведеності вини відповідача в повній мірі, безпосередньо, об'єктивно досліджено наявні у справі докази, що в сукупності дало змогу суду прийняти законне рішення, що відповідає нормам матеріального права та дотримано норми процесуального права.
Відповідач подав заперечення на відзив, в яких не погодився з твердженнями позивача та зазначив про недоведеність вини відповідача, недоведеність права підпису заступника директора відповідача відповідного акту та відсутність належної оцінки майна.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
У грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/15139/18 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/15139/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 13.02.2020.
06.02.2020 позивач подав до суду клопотання про долучення пояснень по справі, одночасно в клопотанні просив поновити строк для його подачі, посилаючись на те, що відповідач надіслав заперечення на відзив на апеляційну скаргу на адресу позивача лише 27.01.2020. Клопотання судом задоволене.
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.02.2020 у справі №910/15139/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 прийнято справу №910/15139/18 колегією суддів у визначеному складі, призначено розгляд на 12.03.2020.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 11.03.2020 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.03.2020 у справі №910/15139/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 прийнято справу №910/15139/18 до провадження колегією суддів у визначеному складі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 відкладено розгляд справи № 910/15139/18 на 16.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 повідомлено учасників справи, що 16.04.2020 розгляд справи не відбудеться, у зв'язку з запобіганням поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 призначено розгляд справи на 25.06.2020.
У судове засідання 25.06.2020 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення місцевого суду від 19.11.2019 у справі №910/15139/18 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
7. Джерела права й акти їх застосування
Господарський кодекс України
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Цивільний кодекс України
Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. . Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст.1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 «Про затвердження Статуту залізниць України»
Відповідно до п.68 Статуту залізниць України залізничні колії, локомотиви і вагони підприємств повинні утримуватися ними згідно з правилами, затвердженими власниками цих підприємств чи органами, до сфери управління яких вони належать.
Згідно з п.124 Статуту залізниць України за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди. Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Відповідно до п.126 Статуту залізниць України за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Пунктом 129 Статуту залізниць України визначено обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Правила складання актів (стаття 129 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334
Відповідно до п.1 Правил при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за N 165/3458). Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера (додаток 2), акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю (додаток 3), акти про пошкодження вагона або контейнера (додатки 4 і 5) та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.
Згідно з п.20 Правил акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
Відповідно до додатку 4 до пункту 1 Правил складання актів акт про пошкодження вагона (контейнера) складається за формою ВУ-25М
Правила користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.
Пунктом 19 Правил визначено, що підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за N 567/6855.
Відповідно до п.20 Правил пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Згідно з п.24 Правил у разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов'язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов'язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей».
Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116
Відповідно до п.2 Порядку розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки.
Закон України від 12.07.2001 р. N 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» зі змінами та доповненнями визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно до ст.12 Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 «Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»
Пунктами 35-37 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» регламентовано, що оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.
Закону України «Про залізничний транспорт»
Відповідно до ст.24 Закону України «Про залізничний транспорт» відправники, одержувачі вантажів та власники під'їзних колій несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством України за пошкодження контейнерів і рухомого складу перевізників, а перевізники - за втрату і пошкодження транспортних засобів, що їм не належать, у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Згідно з ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Господарський процесуальний кодекс України.
За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8. Позиція апеляційного суду
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.08.2017 внаслідок самовільного ходу 3-х завантажених вагонів з колії №38 сталося зіткнення цих вагонів з 3-ма порожніми на колії №48. В результаті чого, четвертий по ходу руху вагон №67610154 зійшов двома колісними парами першого за рухом візка з колії та відбулось пошкодження кузову та ходових частин вагону.
На підтвердження обставин пошкодження напіввагону був складений Акт про пошкодження вагона форми ВУ-25М від 12.12.2017 №104, який підтверджує пошкодження напіввагону №67610154 з вини Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». При цьому, за висновком комісії встановлено, що напіввагон №67610154 підлягає виключенню (з урахуванням пошкодження при зіткненні або сході) з інвентарного парку вагонів відповідно до Акту щодо технічного стану вагона №67610154.
Для визначення розміру вартості пошкодженого напіввагону, з метою пред'явлення претензії та подачі позовної заяви до суду про відшкодування завданої майнової шкоди (збитків), здійснено оцінку напіввагона. Відповідно до Звіту про оцінку майна №18/06/27 від 12.07.2018 року ринкова вартість об'єкту оцінки, а саме напіввагону №67610154 моделі 12-119, становить 481960,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з листами щодо відшкодування вартості вагону, проте відповіді на листи не отримав та вартості вагону не відшкодував.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю, акти про пошкодження вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.
Згідно з п.20 Правил складання актів акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
Отже, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, факт пошкодження напіввагону №67610154 документально підтверджено наявними в матеріалами справи доказами, зокрема складеним актом форми ВУ-25М від 12.12.2017 №104, який був складений відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначений акт форми ВУ-25М відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 129 Статуту залізниць є підставою для матеріальної відповідальності відповідача у справі.
Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, що акт про пошкодження вагона не є доказом на підтвердження вини відповідача, оскільки підписаний зі сторони відповідача ОСОБА_1 , який не був уповноважений підписувати такий документ.
Місцевий господарський суд зазначив, що межі повноважень та компетенції заступника директора філії Івкова В.А. передбачено в завданнях та обов'язках посадової інструкції заступника директора філії, де встановлено, що він приймає участь у розслідуванні причин та обставин нещасних випадків з працівниками господарства експлуатації та вантажні роботи, що підлягають спеціальному розслідуванню (п. 2.27.).
Пунктом 2.7. Інструкції визначено, що він здійснює оперативне регулювання та контроль за використанням змінно-добових завдань з перевезень та переробки вантажів в Ольшанському виробничому районі та на дільницях №1, 2, 3 Миколаївського виробничого району філії.
Відповідачем надано до суду посадову інструкцію заступника директора філії Івкова В.А., яка затверджена в.о. директора Ольшанської філії «Київ-Дніпровське МППЗТ» 22.11.2018.
Разом з тим, в своєму відзиві на позовну заяву відповідач в обґрунтування доводів щодо відсутності права підпису у Івкова В.А. спірного акту про пошкодження вагону посилається саме на вказану інструкцію. Інших доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем не надано.
Водночас, у п. 2.4.1-2.4.2 посадової інструкції заступника директора ОСОБА_1 визначено, що він забезпечує ефективне використання тепловозів і вантажно-розвантажувальної техніки, збереження рухомого складу та вантажів, що перевозяться, забезпечує функціювання системи управління безпекою руху в цілому по філії.
Відповідно до п.3.1 та п.3.8 посадової інструкції Івков В.А. мав право діяти від імені підпорядкованих підрозділів філії, представляти інтереси філії у межах повноважень зі сторонніми; організаціями та органами державної влади, в межах своєї компетенції підписувати і візувати документи.
За вказаних обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого відображенням в матеріалах справи.
Враховуючи підтвердженість повноважень заступника директора філії відповідача Івкова В.А. на підписання Акту №104, посилання відповідача на відсутність в його діях повного складу елементів цивільного правопорушення як підставу для звільнення від обов'язку відшкодувати завдані збитки, не ґрунтується на положеннях зазначених норм.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що наявність або відсутність вини встановлюється на підставі доказів. Виходячи з презумпції вини, встановленої Цивільним кодексом України для зобов'язань з заподіяння шкоди, відповідач по справі повинен довести відсутність своєї вини.
Разом з тим, в порушення ч. 3 ст. 13, ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, жодних доказів в спростування своєї вини, відповідач суду першої інстанції, як і апеляційної інстанції не надав.
Таким чином, вина відповідача у пошкодженні напіввагону, що відбулось 12.08.2017, підтверджується первинним актом огляду місця транспортної події від 12.08.2017, актом про пошкодження вагону №104 від 12.12.2017. Крім того, у відзиві від 06.12.2018, відповідач не заперечує своєї вини, проте, в подальшому змінив свою позицію та подав відзив на позов від 30.07.2019, в якому просив відмовити у позові, повністю заперечуючи проти доводів позивача, при цьому відповідних доказів не надав.
Відповідачем не надано суду доказів проведення додаткового розслідування причин події 12.08.2017 та встановлення винних, не надано доказів звернення до відповідних органів та відповідно рішень про встановлення вини іншої особи тощо.
Разом з тим, звернувшись до суду з позовом, на підтвердження розміру заподіяних збитків, позивач надав суду звіт про оцінку майна №18/06/27 напіввагонів №67610154 та №60491255, які обліковуються на балансі Філії «Дарницький вагоноремонтний завод» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Тобто, позивач надав суду докази на підтвердження розміру заподіяної йому шкоди, а відповідач у свою чергу не спростував заявленого розміру збитків та не надав суду доказів щодо іншого їх розміру. З клопотанням про призначення відповідної судової експертизи до суду не звертався.
Також, колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача, що не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України та не вирішив питання про передачу пошкодженого напіввагону №67610154 після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
З роз'яснень, викладених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року вбачається, що суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, має одночасно обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду».
Тобто у разі виплати особі повної вартості речі, яку було знищено, залишки такої речі (спірний напіввагон) слід повернути особі, яка відшкодувала шкоду.
Проте така вимога (про повернення залишків пошкодженого напіввагону) має бути заявлена особою, винною у заподіянні шкоди, чого не було здійснено відповідачем.
За вказаних обставин, судова колегія погоджуються з висновком місцевого господарського суду що матеріалами справи підтверджується виникнення у відповідача обов'язку з відшкодування на користь позивача в силу зазначених норм вартості пошкодженого напіввагону №67610154 у розмірі 481960,00 грн.
9. Висновки апеляційного суду
На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені відповідачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними, такими що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені жодними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 19.11.2019 прийнято у відповідності до норм закону без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на рішення Госполарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/15139/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/15139/18 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».
4. Матеріали справи №910/15139/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 25.08.2020 (після виходу суддів з відпустки).
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Я. Дикунська