Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
"25" серпня 2020 р. справа № 520/5217/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Бідонька А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву державного виконавця про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №520/5217/19 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості і компенсації, -
До Харківського окружного адміністративного суду 23.07.2020 року надійшла заява державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Щедріни Валерія, в якій заявник просить суд: встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 по справі №520/5217/19 шляхом: зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсійні виплати з березня 2016 року однією сумою з урахуванням виплачених сум без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова від 05.11.2014 № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788), тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначив, що відповідач не виконує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 по справі №520/5217/19, мотивуючи це тим, що 17.06.2020 боржником до Відділу надано листа від 09.06.2019, згідно якого повідомлено про те, що Відділ з питань витати пенсій №21 управління з питань витати пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5217/19 ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.03.2016 по 31.01.2019 нарахована в сумі 103256,96 грн. Крім того, у зазначеному листі боржником було повідомлено про те, що згідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 N 637, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788, суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні витати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Однак, передбачений вказаною нормою окремий порядок на сьогодні не визначено. Боржником також повідомлено, що виплату коштів за минулий час в сумі 103256.96 грн. буде здійснено за наявності відповідного фінансового забезпечення, на умовах окремого порядку, після прийняття його Кабінетом Міністрів України.
Зазначає, що згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами. Просить суд вимоги заяви задовольнити та слухати справу без участі державного виконавця.
Від заступника начальника ГУ ПФ в Харківській області 27.07.2020 року через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на заяву, в яких відповідач зазначає, що на виконання рішення суду від 27.06.2019 року по справі № 520/5217/19 ОСОБА_1 було поновлено виплату пенсії. На даний час пенсія виплачується щомісячно в повному обсязі. Зазначив також, що фінансування виплати пенсій не належить до компетенції районних управлінь Пенсійного фонду України. Повідомив суд про те, що пенсія ОСОБА_1 нарахована в сумі 103256,96 грн., буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365» за окремим порядок після його затвердження Кабінетом Міністрів України.
Сторони, що повідомлялись належним чином про дату та місце розгляду заяви, не прибули.
Представником ОСОБА_1 через канцелярію суду подано заяву про розгляд заяви державного виконавця про заміну способу і порядку виконання судового рішення - в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши доводи, викладені сторонами у заяві та запереченнях на заяву, суд встановив наступні обставини.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 р. по справі №520/5217/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості і компенсації - задоволено частково. Зазначеним рішенням, зокрема, зобов'язано Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з березня 2016 року; зобов'язано Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсійні виплати з березня 2016 року. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 23.09.2019 року.
На виконання рішення суду стягувачу було видано виконавчий лист (а.с. 157).
07.04.2020 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження № 61660646 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 520/5217/19, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсійні виплати з березня 2016 року.
На адресу боржника - ГУ ПФУ в Харківській області Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2020.
17.06.2020 боржником до Відділу примусового виконання рішень надано листа від 09.06.2019 р., яким повідомлено, що Відділ з питань витати пенсій №21 управління з питань витати пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 по справі №520/5217/19 ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.03.2016 по 31.01.2019 нарахована в сумі 103256,96 грн. (а.с. 165-166). Боржником у листі від 09.06.2020 № 2000/0423-8/31825 зазначено, що згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 N 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788), суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні витати, та виточуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Передбачений вказаною нормою окремий порядок на сьогодні не визначено.
Боржником також повідомлено, що виплату коштів за минулий час в сумі 103256.96 грн. буде здійснено за наявності відповідного фінансового забезпечення, на умовах окремого порядку, після прийняття його Кабінетом Міністрів України. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється витати заборгованості за відповідний місяць.
Вважаючи, що боржником не виконано судове рішення в повному обсязі, заявник звернувся з даною заявою до суду.
Розглядаючи подану заяву судом зазначається наступне.
Згідно положень ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч.1 ст. 378 КАС України).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст. 378 КАС України).
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачу на виконання рішення суду від 23.03.2019 року Головним управлінням ПФУ нараховано ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2016 р. по 31.01.2019 в сумі 103256,96. Однак, відповідачем повідомлено, що виплата нарахованої суми буде здійснена у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788.
Тобто, з тексту листа Боржника вбачається факт невиконання рішення у повному обсязі та наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим.
07.07.2020 факт невиконання рішення підтвердив і стягувач, який звернувся до Відділу із заявою, в якій просив звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, а державний виконавець встановив, що без участі боржника рішення виконати неможливо.
З урахуванням викладених обставин суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788) та будь-яка інша постанова, як вбачається, не може і не повинна оми інструментом, направленим на унеможливлення своєчасного виконання рішень боржниками.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Тобто, у випадку наявності обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення, сторона або державний виконавець можуть звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Одночасно, суд зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 р. у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, юридичний захист має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Тобто, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Водночас, за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 р. у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 0840/3112/18.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Тобто, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).
Враховуючи, що в межах справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо нарахування та виплати пенсії, слід враховувати, що згідно з пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Водночас, відповідно до положень Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача, є необхідним встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 23.03.2019 по адміністративній справі №520/5217/19, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату нарахованої ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2016 по 31.01.2019 нарахована в сумі 103256,96 грн., без застосування при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788), яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Щодо формулювання в заяві заявником "без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів ", суд зазначає, що виходячи з матеріалів справи, в даному випадку до заявника взагалі не застосовувалися положення інших постанов Кабінету Міністрів України. Суд зазначає, що таке формулювання не є коректним, водночас, спірні правовідносини врегульовані постановою від 05.11.2014 № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788), атому в цій частині заява задоволенню не підлягає.
Стосовно вимог заяви виплатити ОСОБА_1 пенсійні виплати з березня 2016 року однією сумою, судом враховується наступне: спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Отже, суд вважає, що заява державного виконавця про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/5217/19, є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву державного виконавця про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/5217/19 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості і компенсації - задовольнити частково.
Встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2019 р. по справі №520/5217/19 шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату нарахованої ОСОБА_1 пенсійні виплати з березня 2016 року з урахуванням виплачених сум без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788), яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат
У задоволенні заяви в іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25 серпня 2020 року.
Суддя Бідонько А.В.