Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
25 серпня 2020 р. № 520/7370/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Зінченко А.В. , розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення №1140 від 17.03.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП 30 НОМЕР_2 , в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонд України в Харківській області призначити та виплачувати і повному обсязі без обмежень граничного розміру виплати та перерахувати пенсію за вислугою років ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.03.2020 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати, виданою Прокуратурою Харківської області від 10.03.2020 року №18-133 (посадовий оклад - 5730.0 грн., надбавка за класний чин 2200.00 грн. надбавка та вислугу років - 1432,50 грн.), та довідки про складові заробітної плати, виданою Прокуратурою Харківської області від 10.03.2020 року №18-133 (інші виплати за період з 01.09.2017 року по 31.08.2019 року - 507408,07 грн., індексація грошових доходів 2988,75 грн.), без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 13.03.2020 звернулась до Управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХII (в редакції Закону № 2663-111 від 12.07.2001).
17.03.2020 відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду в Харківській області розглянув заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції № 2663-ІІІ від 12.07.2001) та прийняв рішення № 1140 відмовити в призначенні пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції № 2663-Ш від 12.07.2001) у зв'язку за відсутністю необхідного стажу за вислугу років - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців, стаж роботи заявника за вислугу років на день звернення склав 16 років 6 місяців 11 днів, у тому мислі стаж роботи на посадах прокурорів - 14 років 1 місяць 12 днів.
Суд вказує, що умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІТ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 №2663-11 1) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Зазначеного стажу роботи не вистачає для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789- ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001) у розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Проте, ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ зазнала змін згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».
Враховуючи вищезазначені зміни, в ч. 1 та ч. 2 ст. 50-1 Закону № І789-ХІІ (в редакції на 15.07.2015 (дата втрати чинності окремих положень Закону) зазначено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до І січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697"Про прокуратуру", згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
Отже, на момент звернення Позивача (13.03.2020) із заявою про призначення пенсії за вислугу років, положення статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру", що регулювали право пенсійного забезпечення та розмір пенсії, втратили чинність, тому посилання Позивача на вищезазначену норму закону, тим більше в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 №2663-111 є не обґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Якщо правовідносини виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, новий нормативно-правовий акт застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Тобто до даних правовідносин застосовується той нормативно-правовий акт, який діє на час виникнення правовідносин.
Суд не погоджується з доводами позивача, що наявність права на призначення пенсії на підставі положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, виникла у позивача у зв'язку з тим, що вказана норма права діяла після закінчення її навчання та обрання місця роботи в органах прокуратури, а подальша зміна правового регулювання питань призначення пенсій прокурорам, зокрема, прийняття Закону №1697-УІІ, призвело до збільшення необхідного стажу для призначення пенсії та зменшення розміру пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, тому свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав, що прямо суперечить положенням Конституції України.
Слід зазначити, що у прокурорів, які в період часу з 26.07.2001 до 01.10.2011 мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі ч. 1 ст. 50-1 Закону №І789-ХІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 №2663-111). При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.
Таким чином, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, наявні підстави стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому в чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).
Проте позивач у період часу з 26.07.2001 до 01.10.2011, не мав необхідного стажу роботи для призначення пенсії, а отже у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІГ (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 №2663-111).
Оскільки, Позивач не набув такого права, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.05.2016 у справі № 33/6710/15-а, а також Верховним Судом у справах № 372/2909/17, № 211/3177/17, № 752/19006/16-а, № 265/3516/17.
Також Верховним Судом у своїх рішеннях (постанови від 27.02.2019 по справі № 415/2185/17, від 10.10.2019 по справі № 554/5582/17, від 17.10.2019 по справі № 308/8967/16-а) викладено правовий висновок. що якщо у період дії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ у редакції, яка діяла до 01.10.2011, у особи не виникло права на призначення пенсії, то внесені до зазначеної статті зміни щодо збільшення необхідного для призначення пенсії стажу не є звуженням прав такої особи.
Окрім того, у Позивача відсутній необхідний стаж роботи за вислугу років навіть відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001), оскільки стаж роботи за вислугу років позивача складає 16 років 6 місяців 11 днів.
На час звернення Позивача до органу Пенсійного фонду, а саме: 13.03.2020, діє новий Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №І697-УП (далі - Закон №І697-УІІ), який регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, та який є спеціальним по відношенню до спірних правовідносин.
Підстави та порядок призначення пенсії працівників прокуратури передбачені ст. 86 вищезазначеного Закону №1697-УІІ.
Частиною 1 статті 86 Закону №1697-УІІ визначено право прокурора на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.
Щодо зарахування строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі денної форми навчання:
Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України. Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
В архівній довідці від 28.02.2020 № М-102/79, виданої Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого зазначено, що ОСОБА_1 наказом № 193-С від 30.07.1999 була зарахована студенткою 1-го курсу денного факультету № 1 (Інститут підготовки кадрів для органів прокуратури України) Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого з 01.09.1999.
Однак архівна довідка суперечить додатку до диплома про вищу освіту НОМЕР_3 , в якому зазначено, що термін навчання ОСОБА_1 за напрямом підготовки «право, правознавство» - « 4 роки 10 місяців», також зазначено, що дата вступу до академії - « 2000 рік».
В трудовій книжці Позивача (запис № 1) зазначено період навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава з 01.09.1999 по 30.06.20015, запис внесений на підставі диплома НОМЕР_3 . Однак в дипломі НОМЕР_3 не вказано періоду навчання, а лише є дата закінчення (2005 рік) академії, та дата видачі диплома - 30.06.2005.
Враховуючи вищезазначене, Управління зарахувало до стажу роботи за вислугою років половину строку навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, а саме 2 роки 5 місяців.
Незважаючи на норму ч. б ст. 86 Закону №1697-УП Позивач включає до розрахунку свого стажу за вислугою років не половину строку, а весь строк навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Також Позивач розрахувала стаж роботи за вислугу років 20 років 21 день, додавши строк навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого 5 років 10 місяців (не відповідає наданими нею документам) до стажу роботи на прокурорських посадах 14 років 1 місяць 12 днів. Однак, стаж роботи за вислугою років (за розрахунком Позивача) виходить 19 років 11 місяців 12 днів, а не 20 років 21 день, як зазначено в позовній заяві, що також є недостатнім для призначення пенсії навіть відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-111 від 12.07.2001).
Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті (ч. 5 ст. 86 Закону №1697-УІІ).
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону №І697-УІІ (в редакції, ідо діяла на момент звернення Позивача із заявою про призначення пенсії) прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; 13) прокурор обласної прокуратури 14) керівник окружної прокуратури; 15) перший заступник керівника окружної прокуратури; 16) заступник керівника окружної прокуратури; 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; 19) прокурор окружної прокуратури.
На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, стаж роботи заявника за вислугу років на день звернення склав 16 років 6 місяців 11 днів, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 14 років 1 місяць 12 днів.
Періоди, які зараховані до стажу роботи за вислугу років ОСОБА_1 за вислугу років: половина строку навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (01.09.2000 - 30.06.2005) - 2 роки 5 місяців; 20.12.2005 - 3 1.01.2020 (робота в органах прокуратури) - 14 років 1 місяць 12 днів.
Таким чином, стаж роботи Позивача за вислугу років та стаж роботи на посадах прокурорів на день звернення є недостатнім для призначення Позивачу пенсії за вислугу років як працівнику прокуратури відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-УІІ, а також відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІЇІ від 12.07.2001).
Тому, на думку суду, відсутні підстави для призначення Позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №І697-УІІ станом на час подання ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії за вислугу років.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 у справі № 404/247/17 (2-а/404/194/17), адміністративне провадження № К/9901/43930/18, в постанові від 08.04.2018 у справі № 404/6220/16-а (2-а/404/1245/16), адміністративне провадження № К/9901/44910/18, від 04 грудня 2019року по справі№747/559/17.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.В.Зінченко