Справа № 127/5841/20
Провадження № 2/127/938/20
(ЗАОЧНЕ)
25.08.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини. Позов мотивовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 02.08.2008року, який рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 06.01.2012року розірваний. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2018року змінений розмір аліментів, який стягувався рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 30.03.2012року та стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/ 4 частини від усього заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. 22.02.2019року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 . В зв'язку із зміною сімейного та матеріального стану, які виникли після ухвалення рішення суду про збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 не взмозі сплачувати вказані аліменти, оскільки їх розмір ставить його та його сім'ю в скрутне матеріальне становище та позбавляє його можливості нормально проживати, забезпечувати себе та свою сім'ю мінімально всім необхідним для мінімального функціонування. Просить зменшити розмір аліментів, які стягуються рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2018року та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/ 6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання даним рішенням суду законної сили, та до досягнення дитиною повноліття.
19.03.2020 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали за обставин викладених в ньому, просили позов задовольнити, не заперечували щодо заочного розгляду справи.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явились без поважних на те причин.
Враховуючи думку позивача та його представника, вимоги ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та її представника, постановивши по справі заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами СК України в частині обов'язку батьків утримувати дітей, його виконання та можливості його зміни.
Судом втановлено, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.08.2009 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2018 року змінено розмір аліментів, присуджений за рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 30.03.2012року у справі №221/868/2012 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1 /4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
22.02.2019року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .
Згідно довідки КК «Надія» від 18.02.2020року №189 ОСОБА_7 , ОСОБА_4 проживають разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки КП «Вінницька транспортна компанія» від 26.02.2020року № 28 ОСОБА_4 на даний час перебуває у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 3-и річного віку: з 23.09.2019р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки КП «ВТК» про доходи ОСОБА_1 за період з 01.11.2018р. по 31.03.2020р. загальна сума доходу становить 263608,49грн., з них утримано військовий збір в розмірі 3954,13грн., сума ПДФО - 47449,51грн.
Крім того, згідно звіту про здійснені відрахування та виплати по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 01.11.2018р. по 31.03.2020р. із заробітної плати утримано податків та інших обов'язкових платежів на суму 51403,64грн., та утримана сума в розмірі - 51984,95грн.
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 11 ЗУ «Про охоронну дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 8 ЗУ «Про охоронну дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно ч. 1ст. 12 ЗЦ «Про охоронну дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).
Відповідно до ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно п. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Як слідує з матеріалів справи при винесені рішення Вінницьким міським судом Вінницької області від 07.11.2018року про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_1 не було на утриманні ще однієї дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 192 СК України в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом щодо зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилається на наявність підстав для цього.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, перебування на утриманні позивача ще однієї дитини, що свідчить про зміну його матеріального та сімейного стану, суд вважає можливим зменшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити їх в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Визначаючись щодо розміру аліментів на дітей, суд врахував обов'язок обох батьків утримувати дітей, їх майновий стан, а також зважає, що на утриманні позивача знаходяться кожен із дітей.
Суд також зауважує, що визначений розмір аліментів також не є незмінним і в разі надалі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).
Сплата аліментів при визначеному новому розмірі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» ) і до досягнення дітьми повноліття.
Враховуючи викладене, та те, що на утриманні у позивача є неповнолітній син та його непрацююча дружина, в зв'язку з чим його матеріальне становище змінилось, суд вважає за можливе зменшити розмір аліментів, встановлених рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2018року та стягувати з позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 840,80грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 180, 181, 182, 184, 192 СК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-81, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2018року та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/ 5 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання даним рішенням суду законної сили, та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2018року по справі № 127/24713/18 припинити станом на день набрання чинності даним судовим рішенням та повернути виконавчий документ до суду після завершення виконання (погашення заборгованості по аліментах).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.08.2020року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_5 .
Суддя: