25.08.20
33/812/266/20
25 серпня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївській апеляційний суд
у складі: головуючої - судді Ямкової О.О.
за участю: секретаря Цуркан І.І.
захисника Гагашкіної Л.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 травня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 9 квітня 2020 року о 18 годині в місті Миколаєві по проспекту Героїв України, 18, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ-217130», державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння згідно до висновку МОНД №538 від 9 квітня 2020 року, чим порушив вимоги п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України.
Постановою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погодившись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив поновити строк на оскарження та скасувати постанову із закриттям провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вважає, що постанова є необґрунтованою, винесена без з'ясування у повної мірі обставин, які мають значення для справи.
На його думку суд недостатньо аргументовано мотивував своє рішення, ухвалив його на припущеннях, а також, допустив неправильність при застосуванні норм права.
Зазначає, що був затриманий представниками поліції не під час керування транспортним засобом, а коли йшов з товаришем по вулиці.
Сам протокол про адміністративне правопорушення складено із порушенням вимог КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, що затверджена наказом МВС України 6 листопада 2015 року №1376 (далі - Інструкція №1376). Зокрема, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не додано рапорт представника поліції про причини зупинки транспортного засобу та акт про відсторонення водія від керування автомобілем.
Посилаючись на судову практику ЄСПЛ, зазначав про відсутність належних доказів, які є достатніми для ствердження про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 викликався в судове засідання, призначене на 22 травня 2020 року, про що йому надіслано повідомлення поштою, але воно повернуто без вручення за закінченням терміну зберігання.
Розгляд справи проведено за відсутністю апелянта.
Постанова судді, що оскаржена ОСОБА_1 , відправлена до Єдиного реєстру судових рішень лише 21 липня 2020 року.
За такого ОСОБА_1 не мав можливості довідатись про результат розгляду справи у день ухвалення суддею постанови, що ним оскаржена.
За наведених обставин, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки справа розглянута у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення захисника Гагашкіної Л.І. на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає висновки судді першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.п. «а» п. 2.9 ПДР України, та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - вірними.
Так, відповідно до вимог статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та висновок щодо результатів медичного огляду є доказами в справі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, та доданого до нього висновку, водій ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння та пройшов огляд у медичному закладі МОНД, за висновком №538 від 9 квітня 2020 року якого встановлено алкогольне сп'яніння у 2,1 проміле (а.с.1, 5, 13-20).
Тому при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків суддя вірно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об'єктивно підтверджено актом та висновком щодо медичного огляду, а також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що у відповідності до положень статті 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно до вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І, положень розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу та у присутності двох свідків, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
За результатами огляду на стан сп'яніння, який може проводитися у медичному закладі з використанням вимірювальної техніки та обладнання, встановлюється діагноз, що вноситься до акту медичного огляду. Огляд проводиться у присутності поліцейського та на його підставі складається висновок щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відтак, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджені актом огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, складеним представником поліції, за яким водій від проходження огляду на місці відмовився, доданими до протоколу письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також висновком та відповідним актом до нього щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 за №538 від 9.04.2020 року, складеного лікарем-наркологом Миколаївського ОНД у присутності поліцейського, з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alkotest», тест №6810, який пройшов калібрування 13 лютого 2020 року, та встановив вміст алкоголю в крові в 2,1проміле (при дозволених не більше 0,2 проміле).
Тому на підставі акту та висновку щодо медичного огляду ОСОБА_1 встановлено діагноз «гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю, неускладнена».
Доводи захисника у судовому засіданні на невідповідність висновку щодо результатів медичного огляду вимогам Інструкції в частині зазначення точної години використання технічних засобів для встановлення стану сп'яніння (18год.55хв. замість 19год.01хв.) суперечать положенням самої Інструкції, так як у них визначено лише відповідність даних, вказаних у акті, даним, зазначеним у висновку, які за матеріалами справи є ідентичними. А зазначення датою заповнення (число, місяць, рік, година) - 9 квітня 2020 року 18год 55 хв. відповідає початку здійснення огляду ОСОБА_1 лікарями у медичному закладі, оскільки він включає у собі не лише використання технічного засобу, а і загальний огляд особи, з якого повинен починатися медичний огляд особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Не є слушними і посилання апелянта у змісті апеляційної скарги на неможливість використання протоколу про адміністративне правопорушення у якості доказу по справі, у зв'язку з відсутністю зазначення у ньому свідків, та відсутності даних про ознайомлення з ним самого водія, оскільки у змісті протоколу вказано на письмові пояснення свідків у якості додатків до нього, у зв'язку з проходженням водієм огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Підписи же свідків проставляються у протоколі виключно при відмові водія від проходження огляду, як на місці зупинки, так і у медичному закладі, на противагу проходження ОСОБА_1 огляду у медичному закладі.
Щодо не вручення водієві для ознайомлення протоколу та відібрання від нього пояснень, то вказане спростовується повідомленням про запрошення водія ОСОБА_1 у відділ поліції для складання протоколу 17 квітня 2020 року, на якому ОСОБА_1 розписався (а.с.4), та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, де об 19год. 34хв. працівником поліції водієві ОСОБА_1 вручено під розпис повідомлення, надані роз'яснення його прав у справі про адміністративне правопорушення та вказано на наслідки складення відносно нього протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП, на що ОСОБА_1 однозначно висловився про те, що з'являтися не має наміру (а.с.8).
За такого, протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог статті 256КУпАП, та положень Інструкції №1376, та в ньому зазначена дата, час, місце та інші обставини щодо вчинення правопорушення, які стосуються даних правопорушника, знаходження його у стані алкогольного сп'яніння при керуванні транспортним засобом і т.Інше.
Доводи апелянта стосовно того, що він не керував транспортним засобом, а був зупинений поліцейськими, коли пересувався пішки, спростовуються змістом відеозапису з нагрудної камери поліцейського та письмовими поясненнями свідків.
Так, свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с.6-7) пояснили, що близько 18.00 вони бачили як водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ по дворовій території, де знаходилися діти та інші громадяни, рухаючись то вперед, то назад. Водій вийшов з автомобіля з явними ознаками перебування в стані алкогольного сп'яніння, падав на землю, нецензурно висловлювався та погрожував ножем.
У відеозапису за 9 квітня 2020 року об 19год. 24хв. водій ОСОБА_1 зазначає, що ключи від автомобіля він передав та його закрила інша особа, незважаючи на розбите скло у автомобілі. Об 19год. 28хв. вказує, що він поставив транспортний засіб, «бухнув» в ньому, став нецензурно висловлюватися, якісь «малолітки» викликали поліцію, розбили йому скло в автомобілі та патрульні поліцейські його «витащили» з автомобіля.
Відтак, пояснення ОСОБА_1 в тій частині, що узгоджуються з письмовими поясненнями свідків, свідчать про те, що він керував транспортним засобом на прибудинковій території в стані сп'яніння, чим викликав обурення громадян, які викликали поліцію, у супроводі якої, в подальшому, він пройшов огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, та був відсторонений від керування транспортним засобом.
Також з відеозапису, зробленому о 19год. 29хв., вбачається, що на час проходження огляду у медичному закладі у поліцейського знаходиться водійське посвідчення ОСОБА_1 та письмові пояснення, які відібрані від свідків події.
Отже, аналізуючи усі наведені вище докази, суддя першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а усі його усні пояснення, що мають місце на відеозапису об 19год. 28хв., стосовно того, що він з товаришами взяв по 100грамм алкогольного напою, поставив машину та знаходячись в ній вжив такий напій, спростовуються як показниками вмісту алкоголю в крові в 2,1 проміле, що відносяться до середнього ступеню стану сп'яніння, так і письмовим поясненням свідків, які за обставинами поведінки водія відповідають тій частині його пояснень, яка стосується дій громадян, які знаходилися на дворовій території.
Інших заперечень зміст апеляційної скарги не містить.
З огляду на наведене, встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тому прийняте суддею рішення є законним та не підлягає скасуванню, про що просить апелянт.
Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, а вид стягнення та розмір штрафу визначений відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О.Ямкова