25.08.20
22-ц/812/1229/20
Провадження № 22-ц/812/1229/20
іменем України
25 серпня 2020 року м. Миколаїв
справа № 478/885/20
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Шаманської Н.О., Ямкової О.О.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області, постановлену 22 червня 2020 року суддею Сябренко І.П. в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складене того ж дня, у цивільній справі
за заявою
ОСОБА_1 , заінтересована особа Казанківська селищна рада Миколаївської області, про встановлення факту проживання на території України,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення факту проживання на території України з 24 серпня 1991 року в селі Мальчевське Устинівського району Кіровоградської області, а з 19 жовтня 1994 року по теперішній час в будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2020 року вказану заяву залишено без руху та заявнику надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою того ж суду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України повернуто заявнику на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не усунені всі недоліки, зазначені в ухвалі від 11 червня 2020 року, а саме, не надано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність ухвали суду, порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, а справу повернути до Казанківського районного суду Миколаївської області для розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підстави для повернення заяви заявнику були відсутні, оскільки заявник виконав всі вимоги статей 2, 315, 316, 318 ЦПК України про встановлення факту його безперервного проживання в будинку АДРЕСА_1 від 19 жовтня 1994 року. Звернувся до суду за місцем свого проживання, що стверджується довідкою Казанківської селищної ради. Зазначив, який саме факт просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання та відновлення документів, що посвідчують цей факт, долучив докази, що підтверджують зазначений факт. До заяви додав докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідку про неможливість відновлення його прав. Сплатив судовий збір у повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена з таких підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не в повному обсязі усунуто недоліки заяви, зазначені в ухвалі суду від 11 червня 2020 року про залишення заяви без руху, а саме, заявником не надано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитись не можна.
Відповідно до частини 1, пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Стаття 318 ЦПК України містить вимоги до змісту заяви про встановлення факту, а саме у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. Закон не містив інших вимог до змісту заяви про встановлення факту. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Залишаючи без руху заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що заявником не надано доказів того, що він, починаючи з 24 серпня 1991 року по 1994 рік проживав в селі Мальчевське Устинівського району Кіровоградської області.
При цьому судом залишено поза увагою, що згідно з вимогами частин 1-3 статті 294 ЦПК України саме під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Залишаючи без руху заяву ОСОБА_1 , а потім визнаючи її неподаною, суд вдався до оцінки обставин, які підлягають встановленню під час розгляду такої заяви по суті, а не під час вирішення процесуального питання про відкриття провадження за заявою про встановлення факту.
Заявник додав до заяви докази, які вважав за потрібне надати суду. Якщо ж вони не підтверджують заявлені вимоги, то це має бути оцінено судом при розгляді справи.
Оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності суд має надати в нарадчій кімнаті та в залежності від цього вирішити заяву.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, вказані положення ЦПК України не врахував, а тому є необґрунтованим його висновок про необхідність визнання заяви неподаною лише з тих підстав, що ОСОБА_1 не надав доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, враховуючи що ОСОБА_1 виконав вимоги ухвали про залишення заяви без руху в частині оплати судового збору.
Згідно з статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Разом із тим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
За такого, колегія суддів вважає, що такі помилкові висновки суду про повернення заяви не можуть бути підставою для позбавлення заявника права на захист порушених прав, свобод та інтересів, розгляд його справи судом.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання заяви ОСОБА_1 неподаною та її повернення, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції за правилами статті 379 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 червня 2020 року скасувати, а матеріали справи направити до того ж суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Лівінський
Судді Н.О. Шаманська
О.О. Ямкова
Повне судове рішення складене 25 серпня 2020 року.