Справа № 635/8438/19
Провадження по справі № 2/635/400/2020
19 серпня 2020 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Березовської І.В.,
секретар судового засідання - Калягіна М.П.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
представник позивача - Савіхіна Анастасія Миколаївна
відповідач - ОСОБА_1
представник відповідача - ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 травня 2010 року у розмірі 127830,54 гривень, а також судові витрати у розмірі 1921,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 18 травня 2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 2400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. У порушення умов вказаного договору відповідач не виконала належним чином свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2019 року за нею утворилась заборгованість у розмірі 127830,54 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 2326,43 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 18 травня 2010 року по 29 липня 2018 року у розмірі 125504,11 гривень.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 грудня 2019 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
05 березня 2020 року відповідач ОСОБА_1 надала до суду заяву про застосування строків позовної давності та відзив на вищевказаний позов АТ КБ «ПриватБанк», в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає через їх безпідставність. Так, банк в позовній заяві посилається на роздруківку з банківського сайту Умов та правил надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, але зазначена роздруківка не є належним доказом у справі відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, оскільки роздруківка із сайту позивача повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Відповідач зазначила, що вона не ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, Умови та Правила надання банківських послуг не містять її підпису. Також позивач зазначила, що не заперечує факту отримання кредитних коштів, проте останній раз вносила кошти для погашення заборгованості 15 серпня 2015 року, у зв'язку з чим перебіг строку позовної давності закінчується 16 серпня 2018 року.
15 квітня 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Ванжа Н.В., яка діє на підставі довіреності, надала до суду відповідь на відзив відповідача, в якій зазначила, що відповідач згідно до укладеного договору б/н від 18 травня 2010 року отримала кредит у розмірі 2400,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою, яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком та клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У вказаній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомилася та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Підписавши заяву банк і клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому. Враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до умов та правил з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, що розташовані на банківському сайті складають договір про надання банківських послуг. Укладення кредитного договору таким чином законодавству України не суперечить. Щодо ознайомлення позичальника з умовами кредитування, представник позивача зазначила, що позивачем до суду надана копія анкети - заяви від 18 травня 2010 року на двох сторінках, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе оформлена особисто, також з копії анкети - заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява, разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Посилаючись на вимоги ч.1 ст. 207 ЦК України, представник позивач зазначив, що відсутність підпису відповідача в умовах, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомилася у письмовому вигляді та згодна з умовами та тарифами, що заява разом із умовами та тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що умови укладені поза межами договору та є недопустимими доказами. З моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування). З наданої до суду виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів також вбачається, що позивач частково сплачувала заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті. Позивач зазначив, що надав докази того, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними умовами та правилами надання банківських послуг та наказ банку від 06 березня 2010 року яким були затвердженні зазначені умови та правила надання банківських послуг. Щодо строків позовної давності, представник позивача зазначив, що відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафі) був збільшений до 50 років та звернув увагу, що Верховний суд неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов'язань по кредитам,що надаються у вигляді встановленого ліміту на кредитні картки, а саме: 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та 18 червня 2014 року у справі № 6-61цс14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору». Відповідно до правил користування кредитною карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки. Карка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки відповідача діє до останнього дня травня 2016 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 13 листопада 2019 року, тобто до спливу строку позовної давності.
Представник позивача Савіхіна А.М., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.
Представник відповідача - адвокат Гогін В.А. проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив в позові відмовити. Зазначив, що позивачем було подано позовну заяву з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що 18 травня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір б/н з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня травня 2014 року та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У вказаній заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась з Договором про надання банківських послуг до його укладення та погодилась з його умовами. Зобов'язалась виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом 30 вересня 2019 року становить 323853,85 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 2326,43 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 314987,42 гривень та заборгованості за пенею у розмірі 6540,00 гривень. Із зазначеної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 127830,54 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 2326,43 гривень та заборгованості по процентам за користування кредитом з 18 травня 2010 року по 29 липня 2018 року у розмірі 125504,11 гривень.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Таким чином, у разі укладання кредитного договору проценти поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначається актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначається сторонами в самому договорі).
Разом з тим, у анкеті-заяві до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 18 травня 2010 року процентна ставка не зазначена.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами.
При цьому позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 травня 2010 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг», Правила користування платіжною карткою в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як на невід'ємні частини спірного договору.Зі змісту самої анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 18 травня 2010 року вбачається, що така заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутня Пам'ятка клієнта, яка є однією з невід'ємних частин спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку неможливо до вказаних правовідносин застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 травня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15 листопада 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Посилання представника позивача на те, що надані до суду Наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, виписка по рахунку та довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу у своїй сукупності підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору, є безпідставними, адже жодним чином не спростовують вищевказаних висновків суду про те, що відповідач під час підписання заяви анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 15 серпня 2012 року була ознайомлена, розуміла і погоджувалася саме з наданими до суду Умовами та Правилами надання банківських послуг, роздрукованими з сайту ПриватБанку.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитним карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 травня року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 зазначеного Закону, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільноправових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц.
Враховуючи викладене, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 125504,11 гривень - заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 18 травня 2010 року по 29 липня 2018 року немає.
Суд також зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 травня 2010 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить зазначення розміру кредитного ліміту, отриманого відповідачем під час підписання вказаної заяви.
ПАТ КБ «Приватбанк» надана суду довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки,оформленої на ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 18 травня 2010 року позичальнику встановлений кредитний ліміт 250,00 гривень, 20 жовтня 2012 року відбулося збільшення кредитного ліміту до 2400,00 гривень.
Відповідач як вбачається із відзиву на позовну заяву, не заперечувала факт отримання кредитних коштів та користування ними, а тому з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню фактично отримана сума кредитних коштів в розмірі 2326,43 гривень.
Доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив та поясненнях на заперечення жодним чином не спростовують вищевказаних висновків суду.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України в зв'язку з наявністю заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд розглядає питання про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.
З матеріалів справи вбачається, що договір про надання кредиту укладено сторонами 18 травня 2010 року, строк дії картки визначений до травня 2014 року, при цьому відомостей щодо отримання відповідачем нової платіжної картки матеріали справи не містять. Останній платіж, згідно розрахунку заборгованості, здійснено відповідачем 05 грудня 2013 року.
Позивач звернувся до суду з позовом 13 листопада 2019 року, тобто поза межами строку позовної давності, встановленої законом.
Щодо погашення заборгованості 11 лютого 2016 року, то вказаний платіж здійснений не відповідач, а ОСОБА_3 за отриманий товар.
За таких обставин, у задоволенні позову необхідно відмовити за спливом позовної давності.
При цьому суд відхиляє доводи представника позивача щодо збільшення строків позовної давності до 50 років відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору з огляду на наступне.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК). Згідно із частиною першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника. Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема, щодо збільшення строку позовної давності не змінювались. Крім того, у анкеті-заяві домовленість щодо збільшення строку позовної також відсутня.
За вказаних обставин,доводи представника позивача не можна вважати обґрунтованими.
Згідно платіжного доручення №PROM4BНТ22 від 24 жовтня 2019 року при пред'явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати суд відносить за рахунок позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21 серпня 2020 року.
Суддя І.В. Березовська