Дата документу 10.08.2020 Справа № 335/6413/20
ЄУ № 335/6413/20 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11-сс/807/944/20 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
розглянула 10 серпня 2020 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду М.Запоріжжя від 31 липня 2020 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м Генічеськ Херсонської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за наступних обставин.
Так, 29 липня 2020 року, приблизно о 06 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_8 перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння (марихуана), не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи автомобілем «ВАЗ 21103», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині автодороги Харків-Сімферополь. з боку м. Харкова в напрямку м. Сімферополя на території Василівського району, Запорізької області, зі швидкістю не менше 100 км/год, що перевищує дозволену швидкість руху поза населеними пунктами. В салоні автомобіля «ВАЗ 21103», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на передньому пасажирському сидінні знаходився пасажир - невстановлений чоловік, віком близько 40 років.
Під час руху, в районі 336 км + 150 м вказаної автодороги, поблизу м. Василівки, Запорізької області, на закруглені проїзної частини вліво, діючи зі злочинною недбалістю, у зв'язку зі зниженням уваги і реакції, а так само порушенням координації дій, викликаних вживанням наркотичних засобів, водій ОСОБА_8 , з метою виконання маневру обгону невстановлених попутних транспортних засобів, змінив напрямок руху вліво, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, виїхав на смугу зустрічного руху, після чого, випередивши попутні автомобілі, не впевнившись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху вправо, застосував гальмування, внаслідок чого допустив занос керованого ним транспортного засобу, виїхав на праве по ходу свого руху узбіччя, де допустив перекидання транспортного засобу."
Внаслідок даної ДТП, пасажир автомобіля водій автомобіля «ВАЗ 21103», реєстраційний номер НОМЕР_1 невстановлений чоловік віком близько 40 років загинув на місці ДТП.
29 липня 2020 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КПК.
29 липня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення №12020080000000287, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
До слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя надійшло клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 . В клопотанні вказує на наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України щодо переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливу на потерпілого, свідка у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, слідчий суддя вважав встановленим і доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення, та ризиків, передбачених п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що в сукупності унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, вважає, що слідчий суддя виніс необґрунтоване рішення всупереч законним правам та інтересам підзахисного ОСОБА_8 . Вказує, що ризики зазначені органом досудового розслідування є припущенням та спростовуються наступним. Так, ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, не має намірів ухилятися від органу розслідування та суду у будь-який спосіб. Злочин у якому підозрюється ОСОБА_8 не пов'язаний з застосуванням насильства, а тому у слідства і суду не було жодних підстав вважати що підозрюваний буде якимось чином незаконно впливати на потерпілих та свідків. Також, ОСОБА_8 повністю визнав свою провину та щиро покаявся у вчиненні злочину, який йому інкримінується, бажає допомогти розслідуванню у встановленні істини у справі. Крім того, сторона захисту просить врахувати обставини, що характеризують ОСОБА_8 , як людину яка не є суспільно небезпечною, має постійне місце проживання та реєстрацію, стійки соціальні зв'язки, а саме батьків та молодшого брата, з якими він проживає разом, цивільну дружину та трьох малолітніх дітей, один з яких, а саме син 2017 року народження, проживає разом з ним та має тяжке захворювання - асиметричну гідроцефалію. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
В силу ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1, п. 5 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жодені з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
На думку колегії суддів, рішення слідчого судді про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою прийнято з дотриманням вищезазначених норм національного та міжнародного законодавства.
Для з'ясування зазначених обставин судом вивчено матеріали провадження, вислухано з цього приводу думку сторін кримінального провадження.
Так, розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , слідчим суддею з'ясовано, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. На докази обґрунтованості пред'явленої підозри слідчий суддя послався в оскаржуваній ухвалі.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, що для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років.
Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення може у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від суду, суд бере до уваги серйозність висунутого останньому обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, зокрема, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України також знайшов своє підтвердження, з урахування посилання слідчого щодо не встановлення певних обставин у провадженні та не вилучення всіх об'єктів і речей, що мають доказове значення у кримінальному провадженні через його початкову стадію.
Дані стосовно притягнення підозрюваного до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані сп'яніння, за відсутності у ОСОБА_8 права керування транспортними засобами, дають можливість припускати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому вірним є висновок суду першої інстанції про наявність зазначеного ризику.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги сторони захисту стосовно необґрунтованості певних ризиків, передбачених ст. 177 КК України не знайшли свого підтвердження і під час перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно з положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таким чином, слідчим суддею зазначеним обставинам при розгляді клопотання слідчого було надано належної оцінки з точки зору його конкретності та обґрунтованості, відповідності вимогам процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини і вони обґрунтовано покладені в обґрунтування висновку про наявність підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недоцільним, так як вони не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.
В апеляційній скарзі апелянтом не наведені аргументовані підстави на спростування висновків та рішення слідчого судді, а тому доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими відповідно до обставин, встановлених слідчим суддею.
Позитивні відомості щодо постійного місця проживання, стійких соціальних зв'язків, наявність родини та тяжкий стан здоров'я члена сім'ї не здатні спростувати висновки слідчого судді стосовно неможливості на даний час застосування відносно ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу.
На даній початковій стадії досудового розслідування запобіжний захід у виді тримання ОСОБА_8 під вартою слід визнати ефективним превентивним заходом задля досягнення дієвості кримінального провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2020 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4